Умови і порядок надання земель лісового фонду

Згідно ст. 56 Земельного кодексу, землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Передача земельних ділянок лісового фонду державної власності у комунальну власність і земельних ділянок комунальної власності в державну, провадиться у порядку, передбаченому Земельним кодексом для юридичних осіб. Для цього відповідні державні органи або органи місцевого самоврядування звертаються з клопотанням про передачу конкретної земельної ділянки в державну або комунальну власність до відповідного місцевого органу самоврядування або органу виконавчої влади, який розглядає його у встановленому законом порядку і передбачені терміни, ухвалює відповідне рішення і здійснює певні дії, які передбачені для надання земельної ділянки юридичній особі.

Новелою Земельного кодексу є те, що земельні ділянки лісового фонду можуть перебувати у приватній власності. Так, ст. 56 Земельного кодексу закріпляє, що громадянам і юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватися у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 га в складі угідь селянських, фермерських і інших господарств.

Встановлення права приватної власності на значні площі лісових масивів недоцільне. Це зумовлене тим, що процес відтворення лісів пов'язаний з тривалими термінами, які нерідко перевищують межі людського життя. Капітал, затрачений на придбання лісів для ведення лісового господарства, приносить прибуток лише після закінчення довгого часу, іноді 100-150 років. Тому вирубування лісу - виключно прибутковий захід для його власника, зацікавленого, передусім в отриманні прибутку. Вкладення коштів в штучне відтворення лісів в умовах приватної власності на ці землі малорентабельне1.

Виходячи з положень ст. 56 Земельного кодексу, в приватну власність можуть передаватися тільки замкнені земельні ділянки лісового фонду, тобто такі земельні ділянки лісового фонду, які відокремлені природними розривами та (або) юридично встановленими межами їх обсягів, тобто дещо ізольовані від основного масиву земель лісового фонду. Безоплатна передача земельних ділянок лісового фонду у власність громадян провадиться у випадках приватизації земельних ділянок, які знаходяться в користуванні громадян або отриманні земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в межах норм безкоштовної приватизації, визначених Земельним кодексом.

У ст. 116 Земельного кодексу визначений також ще один випадок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян - отримання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільгосппідприємств, установ і організацій. Однак, відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики України, Державного комітету лісового господарства "Про ліси сільськогосподарських підприємств" від 26 червня 2000 року: "При здійсненні реформування колективних сільськогосподарських підприємств, відповідно до указу Президента України від 3 грудня 1999 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки"1, на засадах приватної власності на землю і майно, і при створенні різних типів господарських структур, відповідно до чинного законодавства, лісові землі паюванню не підлягають".

Органи державної влади і органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної або комунальної власності громадянам або юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність відповідно до Земельного кодексу. Продаж земельних ділянок державної і комунальної власності громадянам і юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс) на земельних торгах. Форму проведення земельних торгів (аукціон, конкурс) визначає продавець - відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що обумовлюється в рішенні (розпорядженні) про продаж земельної ділянки.

У зв’язку з тим, що земельні ділянки для ведення особистого селянського і фермерського господарств передаються у власність із земель сільськогосподарського призначення, а земельні ділянки лісового фонду надаються у власність громадянам і юридичним особам в складі угідь даних господарств, то в разі купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадяни повинні мати сільськогосподарську освіту або досвід роботи в сільському господарстві або займатися веденням товарного сільськогосподарського виробництва, а юридичні особи - підтвердити можливість вести сільгоспвиробництво своїми установчими документами.

Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. До деградованих земель (угідь) для подальшого залісення відносяться: земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, повеней, добування корисних копалин і т. д.; земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами і інші. До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

Порядок надання громадянам і юридичним особам у власність деградованих і малопродуктивних угідь для залісення аналогічний порядку надання у власність інших земельних ділянок лісового фонду. Земельний кодекс не визначає розмірів деградованих і малопродуктивних земель, які можуть передаватися для залісення у власність. Тому це питання повинне вирішуватися в кожному випадку окремо, виходячи з конкретних умов.

Користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам. До них відносяться: державні органи лісового господарства, лісогосподарські підприємства, військові лісові господарства, сільськогосподарські підприємства та інші1. На умовах оренди земельні ділянки лісового фонду надаються іншим підприємствам, установам, організаціям, в яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Надання земельних ділянок лісового фонду в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам для вищезгаданих цілей здійснюється сільською, селищною, міською радою із земель комунальної власності відповідних територіальних громад; районними, обласними радами з відповідних земель спільної власності територіальних громад; районними державними адміністраціями на їх території із земель державної власності в межах сіл, селищ, міст районного значення і поза межами населених пунктів для ведення лісового господарства (крім випадків, коли повноваження відносно цих земель відповідно до ч. 9 ст. 149 і ст. 150 Земельного кодексу закріплені за Кабінетом Міністрів України); Київською і Севастопольською держадміністрацією із земель державної власності в постійне користування юридичним особам в межах своїх територій для ведення лісового господарства (крім лісів 1-й групи, площею понад 10 га).

При наданні земельної ділянки в користування обласними держадміністраціями, Кабінетом Міністрів України сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, районні держадміністрації по місцезнаходженню земельної ділянки, представляють свій висновок відповідно обласній держадміністрації. Відмова органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади в наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржена в судовому порядку.

Право постійного користування земельною ділянкою лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, форма якого затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою"1.

Надання земельних ділянок в оренду передбачене Лісовим кодексом, який в ст. 9 встановлює, що у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам і громадянам для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей і проведення науково-дослідних робіт. Орендарями земельних ділянок лісового фонду можуть бути також особи без громадянства.

Тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду може бути короткостроковим - до 3-х років і довгостроковим від 3-х до 25-ти років[1].Умови оренди визначаються за погодженням сторін в договорі. Орендар має переважне право на поновлення договору оренди земельних ділянок лісового фонду по закінченню терміну його дії. Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають в державній або комунальній власності, здійснюється на основі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності подає до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування заяву (клопотання) в порядку, передбаченому ст. ст. 118-123 Земельного кодексу. При наявності згоди орендодавця надати земельну ділянку в оренду, сторони укладають договір, в якому обумовлюють істотні і інші умови оренди землі. У випадку надходження двох або більше клопотань (заяв) щодо оренди однієї і тієї ж земельної ділянки, яка перебуває в державній або комунальній власності, відповідні орендодавці проводять земельний аукціон (конкурс), якщо законом не передбачений інший спеціальний порядок набуття права оренди земельної ділянки. Порядок набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах визначається орендодавцями з дотримання вимог законодавства про сумлінну конкуренцію.

На основі ст. 125 Земельного кодексу, право оренди земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Таким чином, практичне значення даної норми полягає в тому, що адміністративний акт (рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки державної або комунальної власності), зобов'язання власника надати земельну ділянку в оренду певній особі, рішення суду, результати конкурсу або аукціону і т. д. самі по собі не породжують право оренди земельної ділянки, а є лише необхідними передумовами виникнення цього права внаслідок укладення і державній реєстрації договору оренди.

Дата добавления: 2014-01-04