Аеротенки являють собою резервуари завдовжки до 100 м і більше, завширшки до 10 м і завглибшки до 5 м. В аеротенках постійно нагнітають повітря.

Біологічне аеробне очищення здійснюють у біофільтрах, аеротенках, на зрошувальних полях та в біологічних ставках. Біофільтри будують у вигляді залізобетонних резервуарів діаметром до 30 м і заввишки: низькі – 1,5-2 м, високі – 2-4 м і баштові – 10-20 м.

Процес дифузії крізь пористу перегородку під дією градієнта концентрації солі з розчину з більшою в розчин з меншою концентрацією називають діалізом. Щоб здійснити перенесення іонів з менш концентрованого в більш концентрований розчин, тобто проти градієнта концентрації, потрібно прикласти різницю потенціалів. Електродіаліз – це перенесення іонів електроліту крізь селективні іонообмінні мембрани під дією постійного електричного струму. Швидкість перенесення визначається силою електричного струму.

Адсорбцію застосовують переважно для видалення з води органічних сполук. Цей метод використовують у комбінації з іншими, зокрема для початкового виділення грубодисперсних домішок механічними методами і коагуляцією.

Коагуляцію застосовують для видалення зі стічних вод найдрібніших колоїднодисперсних глинистих часточок, білкових речовин та інших високомолекулярних сполук. Коагуляцією здійснюють шляхом введення в очищувальну воду незначної кількості електролітів – Al2(SO4)3, FeSO4 та деяких інших сполук, які називають коагулянтами.

Агрегацію за допомогою флокулянтів використовують для обробки води коагулянтами із застосуванням флокулянтів з подальшим відстоюванням та фільтруванням. При цьому очищають води з необмеженим вмістом завислих речовин і кольоровістю в обладнанні.

Флотація ґрунтується на різній змочуваності мінералів (домішок) водою. Суть процесу полягає в специфічній взаємодії завислих речовин з бульбашками тонкодисперсного у воді повітря з наступним утворенням на поверхні води шару піни з вилученими домішками.

Фільтруванням називають процес розділення неоднорідних систем (суспензій) за допомогою пористих перегородок і шарів, які затримують одну (тверду) фазу цих систем і пропускають іншу (рідку). Апарат в якому здійснюють цей процес, називають фільтром. По різні боки перегородки створюють різницю тиску, під дією якої здійснюється транспортування рідини крізь перегородку і затримання осаду на ній. Цей процес розділення суспензій називають фільтруванням із затриманням осаду. В такому разі, якщо тверді часточки проникають у пори фільтрувальної перегородки, затримуючись у них і утворюючи осад, називають фільтруванням із закупорюванням пор.

Спливанням очищають стічні води від нафтопродуктів у нафтовловлювачах, від жиру – в жировловлювачах. З цією метою можна також використовувати флотатори і пристрої для диспергування повітря, флотацію із застосуванням регентів.

Відстоювання використовують для вилучення зі стічних вод завислих грубо дисперсних домішок (глинистих частинок). Для цього використовують відстійники різних конструкцій: вертикальні, горизонтальні та радіальні.

Кожному фазово-дисперсному стану забруднювальних домішок відповідає сукупність методів, що дає змогу досягти необхідних якісних показників очищення води шляхом зміни цього стану або без зміни його.

Біохімічні.

Очищення стічних вод

Ступінь допустимого забруднення у водоймах що визначається її фізичними властивостями і здатністю до нейтралізації домішок та самоочищення, розглядають як граничнодопустиме навантаження на водойму (ГДН). Оскільки в результаті споживання води її ресурси зменшуються і можливі ушкодження екосистем або можливе використання водойм для купання, рибальства та відпочинку, обмеження навантаження тільки з погляду потрапляння у воду промислових забруднень є недостатнім. У цих випадках потрібно розробляти нормативи граничнодопустимого екологічного навантаження на водойму (ГДЕН).

Контроль і управління якістю води є одним із засобів санітарної охорони водойм від антропогенних забруднень та забезпечення максимальної продуктивності водних екосистем і раціонального використання водних ресурсів.

КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ВОДИ. СПОСОБИ ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД

Мета: вивчити контроль якості води; способи очищення стічних вод; основні терміни.

План:

1. Контроль якості води.

2. Очищення стічних вод.

3. Класифікація методів очищення стічних вод.

Раціональне використання і відтворення водних ресурсів та екосистем має бути спрямоване на забезпечення стійкого функціонування водних екосистем, захист, збереження та відновлення водних ресурсів поверхневих, підземних і морських вод. Це здійснюють з метою забезпечення безпечного для життя і здоров'я населення, використання водних об’єктів, достатніх водних ресурсів для потреб комунального, сільського та рибного господарства, промисловості, енергетики й транспорту.

Всі методи очищення стічних вод поділяють на 3 основні групи (схема Класифікація методів очищення стічних вод) :

1. механічні й механохімічні;

2. хімічні і фізико-хімічні;

Систематизація забруднювальних домішок на основі їх дисперсного стану та фізико-хімічних властивостей дає змогу згрупувати всі способи очищення також у чотири групи, як і власне домішки. Вихідні положення цього принципу можна сформулювати так:

1. фазово-дисперсний стан домішок води зумовлює їх поведінку в процесі очищення;

Під час фільтрування стічних вод, що містять завислі речовини, крізь шар допоміжних матеріалів (пісок, діатоміт, деревне борошно та ін.) завислі речовини можуть відкладатися на поверхні фільтрувального шару (плівкове фільтрування) або в порах фільтрувального шару, а також можливе одночасне утворення плівки та відкладання завислих речовин у порах завантаження.

Флотацією очищають стічні води від твердих завислих речовин, нафтопродуктів, маси та ін. емульсованих речовин, а також від окремих іонів розчинених речовин.

Видалення фенолів та інших органічних сполук із стічних вод здійснюють за допомогою екстракції. Екстракція ґрунтуються на неоднаковому розподілі компонентів розчину між двома фазами, які утворюються при застосуванні органічної речовини – екстрагента (триетиланамін, діетилметиламін, дипропіламін та ін.).

Ефективним методом видалення органічних домішок з води є біохімічний. Методи біологічного очищення ґрунтуються на застосуванні різних мікроорганізмів. Розрізняють аеробний процес, який здійснюється за наявності кисню, і анаеробний - без доступу кисню. Анаеробне очищення застосовують як перший ступінь для підготовки до наступного аеробного очищення стічних вод з високою концентрацією органічних забруднень.

Поля зрошення, поля фільтрації та біологічні ставки належать до ґрунтових методів біологічного очищення. На полях зрошення одночасно з очищенням стічних вод вирощують різні культури рослин. Якщо на ділянках не вирощують рослини, а тільки очищають стічні води, їх називають полями фільтрації. Цей спосіб знайшов обмеження застосування, оскільки потребує рівні ділянки ґрунтів з доброю фільтрувальною здатністю.

Біологічні ставки облаштовують каскадом по 3-5 водойм завглибшки 1-1,5 м. Оскільки процеси біологічного очищення відбуваються повільно, вода в ставках має перебувати не менш як 20 діб. Біологічні ставки частіше використовують після попереднього очищення іншими методами, як буфер перед водоймою, в яку складають очищену воду.

Процес розділення розчинів, що полягає у фільтруванні рідини крізь напівпроникні мембрани, які пропускають розчинник (воду) і затримують розчиненні речовини (гідратовані іони та молекули органічних сполук), називають зворотним осмосом (гіперфільтрацією). Фільтрування води під тиском, вищим за осмотичний, крізь непроникні для іонів мембрани застосовують для стічних вод із вмістом солей 20-35 г/л.

Дата добавления: 2014-01-04