Генетика – наука про закономірності спадковості та мінливості організмів

Предмет генетики – явища спадковості і мінливості організмів.

Спадковість – властивість організмів зберігати і передавати ознаки і особливості онтогенезу з покоління у покоління.

Завдяки спадковості батьки і нащадки мають подібний тип біосинтезу, хімічний склад тканин, однаковий характер обміну речовин, фізіологічних функцій, морфологічних ознак.

Мінливість – властивість організмів набувати нових ознак в процесі індивідуального розвитку.

Спадковість і мінливість – дві протилежні ознаки. Завдяки спадковості нащадки схожі на батьків, тобто зберігається стабільність видів. Мінливість забезпечує появу нових ознак, завдяки чому відбувається видоутворення та історичний розвиток всього живого.

Успадкування – спосіб передачі спадкової інформації, який залежить від форм розмноження. При нестатевому успадкування здійснюється через вегетативні органи і спори, при статевому розмноженні – через статеві клітини – гамети.

Це відносно молода наука. Її історія розпочинається із 1900 року, коли троє вчених – голландець Гуго де Фріз, німець Карл Корренс і австрієць Еріх Чермак незалежно один від одного проводили досліди по гібридизації рослин і встановили важливі закономірності успадкування ознак у потомстві гібридів. Але, як виявилося, вони лише заново відкрили сформульовані у 1865р. чеським вченим Грегором Менделем закони спадковості, викладені ним у статті “Досліди над рослинними гібридами”, які не привернули у свій час увагу сучасників. Досліди Менделя по схрещуваню різних сортів гороху були ретельно продумані та розроблені до найдрібніших деталей, як строгі фізичні експерименти. Але про його роботи не згадували цілих 35 років.

Термін “генетика” запропонував у 1906р. англійський вчений У. Бетсон. Найважливішим досягненням того часу була мутаційна теорія, запропонована Г.де Фрізом. Згідно з цією теорією, нові спадкові ознаки (мутації) виникають внаслідок раптових змін дискретних одиниць. Але природа цих одиниць не була відома.

Новий етап у розвитку генетики пов’язаний з ім’ям американського вченого Т. Моргана та його учнів, які сформулювали хромосомну теорію спадковості. У результаті цитологічних досліджень вони встановили зв’язок між спадковими чинниками та зміною хромосом під час поділу клітини. З появою хромосомної теорії спадковості спадкові чинники, які назвали генами, знайшли своє підтвердження. Експериментально було доведено, що гени розташовані в хромосомах у лінійному порядку.

У 30-40-х рр. 20 ст. успіхи розвитку біохімії дозволили більш точно охарактеризувати матеріальний субстрат спадковості. У 1944р. О.Ейвері, К.Мак-Леод, К.Мак-Карті на мікроорганізмах встановили, що передача спадкової інформації пов’язана із ДНК.

Сучасна генетика має широке “поле діяльності”, вона включає в себе ряд дисциплін:

1)цитогенетика – вивчає матеріальні основи спадковості.

2)онтогенетика – досліджує дію генів і їх прояв у ході індивідуального розвитку.

3)біохімічна генетика – вивчає механізми передачі різних типів метаболічних процесів у ряді поколінь. Її частиною є імуногенетика, яка вивчає спадкову обумовленість імунних властивостей тканин і органів.

4)медична цитогенетика – займається проблемами ранньої діагностики спадкових захворювань, методами попередження їх розвитку.

5)селекція – виведення нових порід тварин і сортів рослин з потрібними для людини властивостями.

Дата добавления: 2014-01-04