Бронежилет - як засіб індивідуального захисту

ЯКЩО ВИ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД ДІЇ ГАЗОВОЇ ЗБРОЇ

Якщо все-таки Вам сильно “дісталося”, то для швидкого усунення наслідків - можна застосувати п’ятипроцентний розчин харчової соди або борної кислоти (приблизно одна чайна ложка на склянку води). Правда, борна кислота може в деяких людей викликати алергійну реакцію, тому після знезаражування необхідно умитися більшою кількістю води з-під крана. Однак при сильних поразках навіть після надання першої допомоги необхідно доставити потерпілого до лікаря, де йому буде надана не­обхідна медична допомога.

Різко зросла міць вражаючих елементів з поширенням вогнепальної зброї у військовій справі привела до того, що збруя й панцири вийшли із уживання - вони перестали бути пе­решкодою для куль і тільки обтяжували своїх власників. У про­тистоянні засобів індивідуального броне захисту (СИБ) і вражаючих елементів - перевага завжди буде залишатися за останніми.

Адже якщо енергія, надана кулі, снаряду і відповідно до його конструкції може збільшуватися й змінюватися для досягнення своєї по­тужності й ефективності, то що тоді можна вдосконалити, щоб зробити менш уразливою людину – як можна модернізувати її захист.

Не тільки вдосконалювання техніки й створення нових матеріалів дозволило, (згодом засобам захисту,) наблизитися до рівня розвитку за­собів небезпеки й знову зайняти своє місце в екіпіруванні бійця. Досить істотне, якщо не вирішальне, значення в цьому змісті має тактика війн.

На певному етапі Першої світової війни - а саме до цього часу відноситься початок відродження СИБ - воюючі сторони перейшли до по­зиційної війни, армії зарилися в землю, відсоток втрат у живій силі від ар­тилерійського вогню різко зріс. Французька армія першої прийняла на озброєння сталеві шоломи, що стали відомими як каски Адріана обр. 1915 р.. Почали розробляти перші конструкції бронежилетів (БЖ), вони мали багато недоліків.

Незалежно від типів і конструктивних особливостей жилетів, вели­ким мінусом - є маса, збільшення якої прямо пов’язане з підвищенням за­хисних властивостей БЖ, а також те, що жилет не забезпечував захист всієї поверхні тіла. Крім того - ступінь захисту прикритої жилетом по­верхні не завжди одноманітний (диференційований захист). Навіть броне-костюми саперів-підривників, повністю перекриваючи фронтальну проекцію людини, не розраховані на аналогічний захист зі спини. При цьому рухливість людини знижується до рівня водолаза, що крокує у важ­кому костюмі по морському дну, а для забезпечення подиху й відводу теп­ла необхідно застосовувати спеціальні міри.

Армійський бронежилет (загальновійськовий, не спеціальний) прикриває на тулубі бійця проекцію найбільш важливих органів і забезпе­чує захист тільки від якогось (обумовленого при створенні БЖ) ряду вра­жаючих елементів, енергія яких при зустрічі з перешкодою не перевищує певний (заданий) рівень. Додатково жилет може бути оснащений стоячим коміром для захисту шиї (у тому числі й від рикошетів від основного за­хисного пакета) і доповнюватися паховою панеллю (остання може бути знімної).

Захисними елементами в сучасних бронежилетах є багатошарові пакети зі спеціальної тканини (кевлар, ТСВМ) і броне пластини, (спеціальні сплави на основі титану, марганцю, кераміки й т.д.). Жилет може бути “м’яким” - при використанні тільки пакета захисної тканини. Такий жилет захищає від низькоенергетичних вражаючих елементів - зви­чайних куль пістолетних і револьверних патронів невисокої потужності, холодної зброї. М’який жилет може бути посилений додатковими броне-пластинами, що збільшує його захисні властивості.

Для захисту від могутніших вражаючих елементів - осколків і куль із більшою кінетичною енергією - конструкція жилета виконується твер-дою,її основою єбронепластинив сполученнізпакетом захисної тканини. Найбільш важкі захисні (балістичні) пакети здатні протистояти звичайним кулям сучасних автоматів (штурмових гвинтівок) під патрони 5,45 х 39, 5,56 х 45, 7,62 х 39 при стрілянині із близьких дистанцій (десятки метрів). Захистити від бронебійних куль гвинтівко-кулеметних патронів при стрілянині із близької відстані практично жоден сучасний БЖ не в змозі. Це межа для бронежилета, тому що крім зрослої маси жилета, імпульс від поглиненої енергії стає непосильним для людини.

Типи й характеристики вражаючих елементів, на протистояння яким розрахований БЖ, визначають клас захисту БЖ. Це - основна харак­теристика БЖ й одночасно найбільш складний параметр, що є наріжним каменем у суперечках і основною причиною плутанини в класифікаціях БЖ і віднесенні конкретного зразка до певного класу захисту. Дотепер немає єдиної системи класів захисту БЖ.

Наприклад, по класифікації НАТО жилети ділять на чотири класи захисту, де перші два протистоять кулям пістолетних (револьверних) па­тронів при стрілянині з пістолетів (револьверів) і пістолетів-кулеметів, два останніх - осколки різної енергетики, звичайним і спеціальним кулям ав­томатів (штурмових гвинтівок). Класи прийнятий позначати римськими цифрами. Крім того, практикується розширення класів на підкласи, з дода­ванням прописних латинських букв (a, b), а іноді й кількість класів збільшують до шести. Іноді рівень захисту позначають, безпосередньо вказуючи патрони, від куль якого БЖ здатний захистити, і тип куль.

або навіть загине - залежить не тільки від кулестійкості жилета, але й від пристрою запреградної системи, що амортизує.

Чохол жилета - тихорєцька основа, що служить для розміщення балістичних панелей і формуючий зовнішній вигляд жилета - може забез­печуватися кишенями для перенесення магазинів, гранат, інших елементів озброєння й оснащення, сполучаючи в такий спосіб функції розвантажу­вального жилета. Розміщений на жилеті боєкомплект може в ряді випадків служити додатковим захистом. Але до цього питання підходять дуже обе­режно, як взагалі до розташування, кріпленню, матеріалу й конструкції фурнітури жилета. Справа в тому, що не тільки частини куль, що дефор­мувалися, але й осколки балістичного пакета й будь-які частини, зірвані при влученні кулі або осколка, можуть рикошетом уразити бійця в будь-яку відкриту частину тіла.

У роки ВОВ для потреб Радянської Армії виготовлявся сталевий на­грудник СН-42. Але в той час БЖ в арміях широкого застосування й поши­рення не мали, та й бронежилетів у сучасному розумінні тоді не було. У спеціалізованій літературі згадується жилет під індексом 6Б1, що надійшов на постачання СА в 1957 році. Жилет тоді мав перекриваються бронепластини із спеціального сплаву, на ватяній підкладці.

При потужному науково-технічному потенціалі, залученому у військову галузь, загальновійськові бронежилети (у сучасному розумінні) у Радянській Армії з’явилися пізніше, ніж в арміях інших країн. Тому при­чиною відомі пріоритети, що ставили людське життя на останнє місце. Життя солдата в тоталітарній державі була й залишається самою вигідною, ходовою розмінною монетою.

Першим серійним загальновійськовим жилетом, прийнятим на по­стачання СА на сучасному етапі став протиосколочний жилет Ж-81 (індекс виробу - 6Б2) зразки 1981 р. По всій імовірності роботи в цьому на­прямку були значною мірою стимульовані розгортанням Афганської війни. Балістичний пакет Ж-81 включав тоді перекривающі бронепласти-ни товщиною 1,25 мм (у деяких джерелах - 1,4 мм) і 30 шарів тканини ТСВМ. Маса жилета - 4,8 кг. Жилет протистояв осколкам масою 1 м, що летять зі швидкістю 1000 м/с. Автоматні кулі пробивали жилет уже з дис­танції 400-600 м.

В 1985 р. приймаються на постачання противокульні жилети Ж-85Т (6Б3-01) і Ж-85ДО (6Б4-01). У Ж-85Т використалися титанові бронепла стини товщиною 6,5 мм, у Ж-85ДО - керамічного бронепластини з карбіду бора. Обидва типи жилетів забезпечували диференційований захист:

vгрудна секція - протикульний,

vспина секція - протиосколочний.

Це дозволило знизити вагу жилетів до 7-8 кг - попередні експери­ментальні жилети 6Б3ТМ й 6Б4 важили 10,5-15,5 кг.

В 1986 р. прийнятий на озброєння новий зразок - уніфікований бронежилет Ж-86 (індекс виробу 6Б5), що має дев’ять модифікацій (Ж-86-1, Ж-86-2, -3, і т.д.) і забезпечує відповідно різні рівні захисту й різну конфігурацію диференційованого захисту.

Жилет оснащений стоячим коміром для захисту області шиї. На чохлі жилета зовні розміщені кишені для автоматних магазинів й інших елементів озброєння. В області плечей передбачені валики, що перешкоджають сковзанню рушничного ременя із плеча.

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕКИ БІЗНЕСМЕНА.

Чи потрібний бізнесменові пістолет?

Законодавство дозволяє громадянам використати для самозахисту пневматична й газова зброя. На перше не потрібно ніякого дозволу. Але й користі від нього ніякого. Це іграшка. На друге потрібно одержати “доб­ро” у міліції. Правда, дане відомство зробило все від нього залежне, щоб відбити бажання звертатися за відповідним документом. Але якщо ви тер­плячі, енергійні, наполегливі, не звертаєте увагу на такі дріб’язки, як хам­ство чиновників у мундирах, їх, м’яко говорячи, формалізм і глибоку до вас ворожість, то в кінців-кінців, через місяць або два щоденні зусилля ви одержите необхідний папірець. І зможете тоді купити газову “гармату”, точну копію бойової моделі. Швидше за все, це буде “маузер”, “Вальтер” або який-небудь інший зразок славної збройової промисловості Німеччи­ни. Ціни для багатих більш ніж доступні: 200-300 дойчмарок, хіба це гроші?

От отут і виникає питання: яка вам від газового пістолета (або ре­вольвера) користь?

Ми висловлюся по даному приводі різко: користь майже нульова, шкода дуже великої. Справа в тому, що коли ви дістаєте з кишені або кобу­ри свою не забійну зброю, зовні воно виглядає точно так само, як “сього­дення”, бойове. Отже, будь-який злочинець вирішить (і чисто технічно буде цілком прав), що ви зібралися його пристрілити. Отже, йому не зали­шиться нічого іншого, крім як застосувати свою зброю першим (вистрілити, метнути ніж, збити з ніг, нарешті). Після цього ви вже не змо­жете йому довести, що хотіли всього-на-всього “залякати ”, а не калічити й, тим більше, не вбивати.

Запам’ятаєте: газова зброя в руках що обороняється провокує зло­чинців на більше рішучі й жорстокі дії.

Що стосується вражаючих характеристик, то вони в газової зброї вкрай низькі. Особливо на відкритому повітрі, де газ стрімко розсіюється, і де відбувається більшість нападів на бізнесменів.

А в закритому приміщенні, відбившись від стіни або від меблів, га­зова хмара діє на стрілявшого не гірше, ніж на той, у кого він цілив. Не ви­падкове застосування газової зброї в закритих приміщеннях заборонено інструкцією МВС.

Сказане нами розуміють не всі. Тому вони прагнуть обзавестися “дійсною зброєю”, наприклад, пістолетом “ТТ” (хоч і стара система, але непогана), “Макаровûм” або чеським ЧЗ-85 (дуже гарна машинка) і т.д. Що ж, гарний пістолет тим і гарний, що з ним мимоволі почуваєш себе якось затишніше й спокійніше. Забуваєш навіть про те, що придбав його й носиш при собі зовсім незаконно. Втім, ми реалісти. Нам зрозумілі мірку­вання начебто такого: “раз міліція захищати нас не може й не хоче, дово­диться рятувати себе самим”.

Дата добавления: 2014-01-04