Заповідні урочища – це ділянки лісу, болота, луків, степу та іншої рослинності, які мають наукове або естетичне значення та охороняються для збереження їхнього природного стану

Пам’ятники природи – це окремі унікальні природні ділянки, які мають особливе наукове, естетичне або пізнавальне значення. Пам’ятниками природи можуть бути об’єкти живої або неживої природи: окремі водойми, скелі, печери і т.п.

Заказник – це природна територія або акваторія, що виділена для збереження окремого природного комплексу або навіть окремого його компоненту. У них дозволяється господарська діяльність, що не завдає шкоди об’єкту, який охороняється. Заказники служать для охорони та відновлення чисельності окремих видів рослин або тварин. Залежно від об’єкту охорони, заказники підрозділяють на ландшафтні, геологічні, ботанічні, зоологічні, палеонтологічні.

Розподіл за категоріями охоронних природних об’єктів і територій розроблений у Законі України “Про природно-заповідний фонд”. Ці об’єкти поділяється на природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, заповідні урочища, пам’ятники природи та ін.

Трансплантація ембріонів рідкісних тварин, популяції яких стали такими малими, що в них не вистачає самець для виношування потомства.

Спеціальною формою охорони природи є переселення рослин, птахів та ссавців. Використовують 2 способи: акліматизацію та реакліматизацію. Акліматизація – це процес переселення рослин та тварин в нові умови існування. Реакліматизація – переселення видів на ті території, де вони жили раніше, але потім були знищені. Прикладом успішної реакліматизація є відновлення популяцій бобрів на території України.

Зниження біологічного різноманіття на планеті пов’язане з деградацією біомів і, в першу через, угрупувань рослин – фітоценозів. Деградація природних систем – це загальне явище і тому ценози потребують охорони не менше, ніж окремі види. Більш того, така охорона більш актуальна, оскільки поза ценозами види існувати не можуть.

Проблема охорони рослинних угрупувань пройшла три етапи. На першому етапі йшло вивчення особливостей рідкісних ценозів. На другому етапі почалася їхня пасивна охорона шляхом включення в території заповідників або національних парків. І тільки на третьому етапі, етапі активної охорони, поставлена задача зберегти фітоценофонд планети, як сукупність фітоценотичних таксонів. Українські ботаніки першими в світі поставили питання про необхідність охорони рослинних угруповань та розробили методологічну основу їхньої реєстрації у вигляді Зеленої книги. Перша Зелена книга України була видана в 1987 році.

Зелена книга України виділяє як рідкісні та зникаючі ценози (всього - 127), що потребують охорони, так і типові ценози різного рангу. Серед них: лісових угруповань – 51, степових – 26, лугових – 16, водних – 16, болотних – 12 та чагарникових – 5.

Охорона рідкісних ценозів може здійснюватися тільки як частин відповідних екосистем та ділянок біосфери.

Охорона екосистем, включаючи всі їхні живі компоненти, покликані здійснювати так звані охоронні території. За даними Дж. Раулі, на 1992 рік у світі під різного виду охороною знаходилося приблизно 5% площі суходолу. У 21 столітті передбачається довести цю величину до 10-12%, тобто подвоїти. Це не просте завдання, оскільки його розв’язання потребує вилучення з використання частини земель сільськогосподарського та лісового фонду.

Природний заповідник – це територія, яка виділяється для охорони в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усіма її компонентами. Статус природного заповідника передбачає повну заборону на його території господарської діяльності. У світі є понад 2 тисячі природних заповідників.

Біосферний заповідник – це територія міжнародного значення, що виділяється для збереження в природному стані ділянок біосфери, проведення фонового моніторингу та вивчення природного навколишнього середовища. Господарська діяльність у біосферних заповідниках не дозволяється. За станом на 2000 рік у 76 країнах світу було близько 300 біосферних заповідників. Площа кожного з них коливається від 300 га до 2млн га.

Національні природні парки – створюються з природоохоронною, рекреаційною, культурно-дослідницькою метою для охорони та вивчення природних комплексів особливого значення в місцях, які мають природну, оздоровчу, культурну або естетичну цінність. У них виключена господарська діяльність. Концепція національного парку була вперше сформульована в 1872 році при організації в США Йеллоустонського національного парку.

Національний парк – це завжди велика територія, на якій охороняються ландшафти або їх ділянки разом з усіма природними компонентами. У природних національних парках поєднується охорона природи з задачами відпочинку людей та їхнього екологічного виховання. Для цього в них створюються системи спеціальних доріг та стежок. До початку ХХ століття в 6 країнах світу все було 19 національних парків загальною площею 4,6 млн. га.

Регіональні ландшафтні парки створюються з природоохоронною та рекреаційною метою в місцях з унікальним або типовим ландшафтом. При їхній організації господарська діяльність в межах їхніх кордонів не припиняється. Їхнє завдання – зберегти ландшафт як комплекс екосистем. У світі нараховується зараз близько 300 ландшафтних парків.

Ботанічні сади організують для вирощування, акліматизації та вивчення рослин у спеціально створених умовах. В Європі нараховується 540 ботанічних садів, а у світі – 1600.

Дата добавления: 2014-01-04