Особливості аспектів ризику

3.1 Соціальні аспекти ризику

Термін "ризик" використовується як у науковому, так і в повсякденному спілкуванні. Ризик є необхідною складовою людської діяльності, коли існує невпевненість у результатах того чи іншого рішення, процесу.

Приблизно з 60-х років XX століття ризик стає предметом міждисциплінарних досліджень, набуває статусу загальнонаукового поняття, яке виходить за межі тієї чи іншої конкретної науки. Накопичення наукових знань про ймовірнісний характер природних і суспільних процесів, розвиток окремих розділів математики, необхідність вироблення юридичних норм і правил призвели до того, що ризик потрапляє в поле зору представників різних природничих і суспільних наук. Різке зростання частки ймовірнісно-статистичних уявлень у наукових знаннях, об'єктивна необхідність пошуку пізнавальних засобів, які дозволяють враховувати фактори невизначеності, конфліктності при виборі оптимальних альтернатив, створили реальні перспективи для соціально-філософського аналізу феномену ризику.

Поняття "ризик" стало вивчатися багатьма конкретними науками - теоріями ігор, ймовірностей, стохастичної оптимізації, катастроф, прийняття рішень, ймовірною і багатозначною логікою, психологією, військовими, економічними, демографічними, медичними, біологічними, правовими та іншими дисциплінами. Вивчення специфіки ризику стосовно різних сфер суспільства - прерогатива окремих наук. Проте суспільство - не проста механічна спільнота окремих елементів. Розвиток окремих його сфер залежить від впливу інших. Сучасні досягнення науки дають уявлення про ризик як про дворівневу взаємопов'язану структуру, що має прикладний і теоретичний аспекти. Прикладний є результатом дослідження конкретних наук. Теоретичний - це результат вивчення ризику як суспільного явища, що має власну сутність, відповідні закономірності розвитку й управління в ситуації невизначеності.

Проте у суспільствознавчій літературі досі панує невизначеність у трактуванні суті рис, властивостей та елементів ризику, які б складали зміст цього поняття; у пошуку співвідношення об'єктивних і суб'єктивних сторін у самих цих явищах, а також щодо можливостей використання даного поняття в різних природничих і суспільних науках. Різноманітність поглядів на проблему ризику можна пояснити багатоаспектністю цього явища та його недостатнім вивченням.

А. Альгін в явищі "ризик" виділяє такі основні взаємопов'язані елементи:

- можливість відхилення від поставленої мети, заради чого виконувалася вибрана альтернатива;

- ймовірність досягнення бажаного результату;

- відсутність упевненості в досягненні поставленої мети;

- можливість виникнення небажаних наслідків (матеріальні або фізичні збитки, захворюваність, смертність і т. д.) при проведенні тих чи інших дій в умовах невизначеності для суб'єкта, який ризикує;

- матеріальні, екологічні, моральні та інші втрати, пов'язані з впровадженням вибраної в умовах невизначеності альтернативи;

- очікування загрози, невдачі в результаті вибору альтернативи та її реалізації.

3.2 Медичний аспект ризику

Важливого теоретичного та практичного значення набула проблема ризику для національної безпеки України у зв'язку з важкими наслідками чорнобильської катастрофи та опрацюванням нових підходів при вивченні взаємозв'язку людини з навколишнім природним і соціальним середовищем, а також змінами, які відбуваються нині в здоров'ї людей. Останнім часом проблема ризику вивчається багатьма науковими дисциплінами з точки зору впливу шкідливих факторів. Зокрема, досліджуються алкоголь, цигарковий дим, наркотики, застосування в сільському господарстві пестицидів; у медицині - певних видів ліків, іонізуючого опромінення.

Аналіз ризику в медичних дослідженнях - це комплекс дій для вивчення, аналізу та ідентифікації механізмів виникнення явищ, які мають великий вплив на спосіб життя та стан здоров'я людини, з метою запобігання згаданим явищам або протидії їх виникненню. Результат аналізу ризику - оцінка стану здоров'я частини населення, яка зазнає впливу з боку хімічних сполук і в якої очікується прояв шкідливих для здоров'я ефектів

Не зважаючи на те, що сутність несприятливих ефектів може бути добре вивчена, основною трудністю оцінки ризику є визначення їх ймовірності. Остання визначається двома факторами:

- ймовірність того, що групи людей підпадуть під вплив різних рівнів забруднень;

- ймовірність того, що в даних осіб виникнуть шкідливі ефекти.

При медичних дослідженнях використовуються чотири види ризику: відносний, атрибутивний, атрибутивний популяційний і популяційна фракція атрибутивного ризику.

Відносний ризик (наприклад, раку легенів у групі, де палять, порівняно з групою, де не палять) розраховується за допомогою відношення I₂/I₁, де I₂ - це захворюваність раком у групі, де палять, а I₁ - це захворюваність раком у групі, де не палять. Величина відносного ризику дозволяє виміряти патогенну силу умов, з якими асоціюється фактор ризику.

Атрибутивний ризик. Він використовується для вимірювання абсолютної величини захворюваності та розраховується як I₂ - I₁ на 100 тис. чоловік на рік. На відміну від відносного ризику, атрибутивний вимірює його наслідки.

Атрибутивний популяційний ризик. Відносний і атрибутивний ризики дозволяють порівнювати між собою ймовірність захворювання в групах населення з наявністю або відсутністю факторів ризику. Проте вони не дають уявлення про патогенне значення фактору для популяції у цілому. З цією метою використовується даний вид ризику. Він розраховується як добуток (I₂ - I₁)p, де I₂ - I₁ - атрибутивний ризик, а р - число осіб у популяції з фактором ризику.

Популяційна фракція атрибутивного ризику. Для оцінки в популяції долі захворюваності, пов'язаної з фактором ризику захворюваності даною хворобою в цілому, використовується популяційна фракція атрибутивного ризику. Вона розраховується як відношення популяційного атрибутивного ризику до всього числа осіб даної популяції, які захворіли відповідною хворобою за той самий період часу.

Складність побудови математичних моделей для оцінки ризику полягає в тому, що людина контактує з великою кількістю хімічних сполук, які поступають з різних біогеохімічних середовищ, а прояв гострих і хронічних ефектів впливу значною мірою залежить від поведінки людей, їх фізичної і емоційної активності та індивідуального сприйняття. Для запобігання цим складностям використовуються непрямі методи досліджень, включаючи й експериментальні дослідження над тваринами, а також епідеміологічні спостереження. Однак тут можливі помилки при екстраполяції даних з тварин на людину, які інколи відрізняються на порядок або на два. Виходячи з цього дані для оцінки ризику, отримані при дослідженні на людях, мають переважати над даними, які отримані при дослідах над тваринами.

3.3 Екологічний аспект ризику

Аналіз ризику, як і в цілому питань взаємодії людини з природою та гарантій безпеки її існування, вимагає детального вивчення стану природного середовища, системного підходу.

Головним завданням аналізу ризику стосовно екологічної безпеки є вивчення найрізноманітніших сторін взаємодії різних антропогенних факторів з елементами біосфери та наслідків цього впливу з метою виявлення їх характеристик і кількісної оцінки негативного впливу. Результати аналізу ризику потрібні для оптимізації взаємодії людини з природою.

Аналіз ризику як фактору національної безпеки України, зокрема її екологічних систем, потребує аналізу різних видів взаємодії людини з природою.

Перший вид - це стихійна антропогенна взаємодія, коли людина в процесі господарської діяльності використовує природне середовище як деякий "амортизатор" між джерелами взаємодії та людиною. Викиди відходів у природне середовище підприємствами є прикладом такої взаємодії.

Другий вид - взаємодія з навколишнім середовищем, головним чином з ненавмисним впливом на природу та перетворенням біосфери. Це будівництво міст, обробка сільськогосподарських угідь, видобуток корисних копалин відкритим способом і т. ін.

Третій вид - використання навколишнього середовища шляхом цілеспрямованого широкомасштабного перетворення природи. Це свідомий вплив. Приклади його - будівництво водосховищ, вплив на метеорологічні процеси з метою викликати додаткові опади тощо.

Аналіз ризику в екології включає такі етапи:

Перший - це вивчення ефектів впливу різних факторів на навколишнє середовище. Він полягає в аналізі реакцій організмів, популяцій, екологічних систем на численні взаємодії у різних середовищах і наслідків від цієї взаємодії (хвороби, смерть окремих організмів, популяцій, екосистем).

Другий - кількісна оцінка ризику (етап математичного моделювання), яка є ймовірною характеристикою тієї загрози, що виникає для навколишнього середовища при можливих антропогенних забрудненнях. Математичне моделювання екологічних процесів і систем з метою аналізу ризику - це насамперед виявлення потоків сполук - біогеохімічних циклів. Один із найчастіше використовуваних тут класів математичних моделей - лінійні стаціонарні балансові моделі. При оцінці екологічного ризику необхідно мати на увазі, що основою екологічних систем є термодинамічні структури, які можуть утворюватися та зберігатися без порушення другого закону термодинаміки. Структура, функції та еволюція екосистем, що вміщують хімічні сполуки, залежать від обміну речовин та енергії з навколишнім середовищем, а також від зв'язків між процесами, які збільшують або зменшують ентропію всередині даної екосистеми. При незворотних процесах характеристика будь-якої структури залежить від певних умов, а їх розвиток відбувається якісними стрибками (фазовими переходами), які відповідають проходженню певних порогових значень.

Третій етап - управління ризиком. На цьому етапі визначаються еколого-економічні позиції допустимих навантажень на область, регіон з урахуванням економічних аспектів, у тому числі співвідношень витрати - вигода. Особливість цього етапу - його велика різноманітність. Він має важливе значення для управління природним середовищем, регулювання його якості.

Оцінка ризику для екологічних систем має грунтуватися на об'єктивних оцінках екологічного збитку. Приклади таких оцінок - ймовірність вимирання популяції або зменшення багатства рослинного та тваринного світу.

Дата добавления: 2014-01-04