Екотоксиканти, ксенобіотики та їх токсичність

Класифікація основних забруднювачів

Санітарна класифікація — перелік оптимальних і дозволених норм температури, відносної вологості, швидкості руху повітря та вмісту шкідливих речовин у виробничих (житлових) приміщеннях (за сезонами року, за категорією робіт) відповідно до санітарно-гігієнічних вимог, що складають основу санітарно-гігієнічного угруповання цих параметрів.

Класифікація виробничих отрут здійснюється за:

1) хімічною структурою - органічні, неорганічні, елементоорганічні;

2) агрегатним станом – тверді, рідкі та газоподібні;

3) ступенем токсичності і небезпечності - надзвичайно токсичні, високотоксичні, помірно токсичні, малотоксичні;

4) характером і механізмом впливу на організм людини:

- за характером впливу на організм людини: загально токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, що впливають на репродуктивну функцію;

- шляхом проникнення в організм людини: крізь легені, шкіру, травний канал.

Класифікація виробничих отрут (клініко-гігієнічна) — всі леткі промислові речовини поділяють на чотири великі групи:

1. Задушливі речовини:

а) прості задушливі, дія яких полягає у витісненні кисню із вдихуваного повітря (азот, водень, гелій);

б) хімічно діючі, які порушують газообмін у крові і тканинах.

2. Подразнюючі речовини, які викликають подразнення слизової оболонки дихальних шляхів або безпосередньо легенів, яке сприяє розвиткові загальної реакції (оксиди сірки, азоту, хлор, хлороводень, фтороводень, аміак тощо). При гострому отруєнні ці речовини можуть призвести до набряку легенів.

3. Леткі наркотичні і споріднені з ними речовини, які діють після надходження у кров. Гостру дію ці речовини здійснюють на центральну нервову систему, викликаючи наркоз.

4. Неорганічні і металоорганічні сполуки — протоплазматичні отрути (ртуть, свинець, фосфор, миш'як, фосфороводень тощо).

Класифікація факторів, що збуджують інфекційні хвороби у людей та тварин:

1) бактеріальні: туберкульоз, бруцельоз, сальмонельози, лептоспірози, сибірки, лістеріоз, меліоїдоз, ієрсиніоз, еризипелоїд;

2) вірусні: орнітоз, сказ;

3) рикетсіозні: лихоманка;

4) грибкові: аспергілю, актиномікоз, гістоплазмоз, бластомікоз, кандидоз, кокцидіоїдоз, криптококоз, мікроспорію, трихофітію;

5) найпростіші: теніоз, трихінельоз, ехінококоз.

Ризик зараження людей залежить від екологічного стану району, розповсюдженості збудників серед тварин і в навколишньому середовищі, чисельності популяції тварин (птиці), від якої залежить кількість інфікованих особин.

Екотоксиканти - ядовиті хімічні забруднювачі навколишнього середовища, здатні тривалий час зберігатись, мігрувати і накопичуватись в її біотичних і абіотичних компонентах, створюючи тривалу токсичну дію на людину та тварин. Забруднення природного середовища газоподібними, рідкими та твердими речовинами і відходами виробництва, котре викликає деградацію середовища існування і наносить шкоду здоров'ю населення, залишається найбільш гострою екологічною проблемою, котра має пріоритетні соціальні та економічні значення.

Сьогодні, коли швидкість збільшення шкідливої дії середовищних факторів і інтенсивність їх впливу вже виходять за межі біологічної адаптованості екосистем до змін середовища існування і створює пряму загрозу життю та здоров'ю населення, всестороннє вивчення екотоксикантів і розробка мір боротьби з їх розповсюдженням і пошкоджуючою дією являються актуальною проблемою всесвітнього значення. Екотоксиканти - це екологічно небезпечні фактори хімічної природи. В концентраціях, перевищуючих природній рівень, екотоксиканти здійснюють токсичну дію, як на навколишнє середовище, так і на здоров'я людини. Характер шкідливої дії забруднюючих речовин надзвичайно різноманітний. Окис вуглецю і двоокис азоту зв'язують гемоглобін крові і при великих концентраціях це небезпечно для життя. Сірчистий ангидрид і деякі вуглеводні роблять подразну дію на слизову оболонку дихальних шляхів, а сірчистий ангидрид, крім того, згубний для багатьох видів рослин. Серед вуглеводнів можуть бути речовини, наділені канцерогенними властивостями (наприклад, бензопирен) або з різким неприємним запахом. Вуглеводні під дією сонячного світла вступають у фотохімічні реакції з окисами азоту, створюючи широкий спектр речовин, що прискорюють корозію різноманітних матеріалів, шкідливо діють на рослинність, а також є однією з причин утворення "смогу", спроможного, крім усього іншого, обумовити масові легеневі та інші захворювання. Викиди часток сажі небажані тому (крім суто естетичних причин), що задимленість повітря зменшує видимість на території, а особливо дрібні частки, потрапляючи в легені, завдають шкоди здоров'ю людини.

Ксенобіотики - чужорідні для біосфери хімічні речовини, що природно не синтезуються, не можуть асимілюватись організмами внаслідок чого не беруть участі у колообігу речовин в природі, тому накопичуються у зовнішньому середовищі (наприклад пластмаси). У вужчому значенні так називають речовини зазвичай присутні у природі у набагато менших кількостях, і, як правило, прямо або побічно породжені господарською діяльністю людини.

Типовими прикладами ксенобіотиків є ліки, що приймає людина, так само як і наркотики та інші подібні речовини. Потрапляючи в навколишнє природне середовище, вони можуть викликати алергічні реакції, загибель організмів, мутації, знижувати імунітет, порушувати обмін речовин, порушувати хід процесів в природних екосистемах до рівня біосфери в цілому. Вивчення перетворень ксенобіотиків шляхом детоксикації і деградації в живих організмах і в зовнішньому середовищі важливо для організації санітарно-гігієнічних заходів щодо охорони природи.

При потраплянні ксенобіотиків в організмі проходять різні прямі небажані процеси:

1. Токсичні та алергічні реакції.

2. Порушення спадковості

3. Зниження імунітету.

4. Специфічні захворювання (рак)

5. Порушення обміну речовин, порушення процесів в екосистемах, і біосфери в цілому.

Приклади ксенобіотиків:

- Важкі метали;

- Фреони;

- Нафтопродукти;

- Поліциклічні та гологенні ароматичні вуглеводні., тощо.

Дата добавления: 2014-01-04