Лекція № 1

САМОСТІЙНЕ ОПРАЦЮВАННЯ

2. Інвестиційна діяльність комерційних банків – як метод формування ринкової економіки.

Під банківськими інвестиціями передусім розуміють інвестиції, які здійснюються комерційними банками як суб'єктами інвестиційної діяльності. Але таке визначення можна вважати вузьким з огляду на специфічну роль банківської установи в інвестиційному процесі.

Інвестиції комерційного банку в цінні папери та інші види портфельних активів розглядаються в окремому розділі. Тут же зосередимо увагу на прямих банківських інвестиціях, які можна класифікувати так:

1. Інвестиції у власну діяльність. Це, насамперед, інвестиції у
власні основні фонди та інші вкладення, які збільшують вартість
власних активів банку.

2. Інвестиції в інші види діяльності. Ці інвестиції здійснюються:

а) за рахунок коштів банку. Вони спрямовуються на створення підприємств чи участь у їхній діяльності (крім купівлі акцій), які передусім є елементами інфраструктури банківської діяльності;

б) за рахунок кредитних ресурсів. Кредитування клієнтів банку на інвестиційні потреби здійснюється як за рахунок кредитних ресурсів, залучених власними силами банку, так і за рахунок обслуговування цільових кредитних ресурсів на інвестиційні цілі зовнішнього походження.

Тема лекції: «ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ФІЗІОЛОГІЇ РОСЛИН»

Ключові поняття: фізіологія рослин, рослинний організм, історія розвитку фізіології рослин.

Мета та завдання:

1. Встановити місце фізіології рослин в системі наук.

2. Визначити основну мету, предмет, завдання фізіології рослин.

3. Охарактеризувати основні етапи створення, формування та розвитку фізіології рослин як науки.

4. Ознайомитися з історією розвитку фізіології рослин в Україні.

План лекційного заняття:

1. Предмет, мета і завдання фізіології рослин.

2. Короткий нарис історії розвитку фізіології рослин як науки.

3. Розвиток фізіології рослин в Україні.

Література:

1. Аникеев В.В. и др. Летние практические занятия по физиологии растений (полевая практика), М.,Учпедгиз, 1960.

2. Брайон О.В. та інш. Фізіологія рослин. Практикум, К., 1995.

3. Лєбєдєв С.І. Фізіологія рослин, К., Вища школа, 1972.

4. Мусієнко М.М. Фізіологія рослин: підручник.- К.:Вища школа. 2001.- 391 с.

5. Полевой В.В. Физиология растений. Учебник.-М.:Высшая школа.- 1989.- 464 с.

6. Проценко Д.П. Фізіологія рослин, К., Вища школа, 1978.

7. Програми педагогічних інститутів. Фізіологія рослин, К.,1993.

8. Сказкин Ф.Д. и др. Летние практические занятия по физиологии растений, М., Просвещение, 1973.

9. Якушкина Н.И. Физиология растений.-М.:Просвещение.- 1993.- 351с.

Зміст лекції

1. Предмет, мета і завдання фізіології рослин

Сучасна фізіологія рослин є інтегративною дисципліною, яка вивчає головні життєві функції рослинного організму на різних рівнях їх організації. Предметом фізіології рослин є функції живих рослинних організмів, їх органів, тканин, клітин та клітинних компонентів, а також причини тих або інших проявів їхньої життєдіяльності.

Метою фізіології рослин є пізнання закономірностей життєвих функцій рослин, розкриття їх механізмів, формування уявлення про структурно-функціональну організацію рослинних систем різних рівнів та вироблення шляхів керування рослинним організмом.

Виняткова специфічність хімічного складу, морфологічної будови, тісний взаємозв'язок структури і функції, залежність процесів обміну речовин від стану структур, динамічність останніх—такі специфічні властивості об'єкта досліджень фізіології рослин.

Проблеми та завдання фізіології рослин настільки широкі та складні, що вирішення їх потребує застосування цілого комплексу тонких фізико-хімічних методів, різноманітних експериментальних та теоретичних підходів. Саме тому ця дисципліна входить у ранг точних фундаментальних наук.

Важливим аспектом фізіології рослин є практична направленість її досліджень, завдяки чому ця наука цілком обґрунтовано вважається теоретичною основою раціонального рослинництва та сучасних геотехнологій. Фізіологія рослин, безсумнівно, посідає важливе місце в системі біологічного знання. Входячи до циклу ботанічних дис­циплін, фізіологія рослин має тісні взаємозв'язки з біохімією, біофізикою, імунологією, гене­тикою, математичним моделюванням, найтісніше пов'язана з фізіологією тварин. Адже якщо рослини та тварини, як і все живе, походять від одного кореня, то все живе повинно володіти певними спільними рисами, як наприклад, дихання, живлення, подразливість, самовідтворен­ня тощо.

Щоб пізнати життя рослини, слід насамперед проаналізувати всі окремі прояви її життєдіяльності, детально вивчити ті фізичні та хімічні явища, які лежать в основі життєвих про­цесів. Це забезпечує аналітичний метод дослідження. Однак, пізнавши окремі складові части­ни, фізіолог повинен відновити картину життєдіяльності рослинного організму як єдиного ціло­го. Тому за аналітичним методом слід застосовувати синтетичний метод. Використовуючи цей метод, потрібно врахувати особливості перебігу різних життєвих процесів у різних конкретних видів та сортів рослин, залежність їх від умов навколишнього середовища.

Впровадження синтетичного методу поряд із загальною фізіологією привело до виникнення фізіології окремих культур, прикладної фізіології. Однак фізіолог для свого синтезу (експеримен­тального або логічного) не може задовольнитися лише аналізом життєвих явищ, він повинен знати історію розвитку організмів. Тому поряд з експериментальним порівняльним методом фізіолог повинен використати як доповнення історичний метод.

Як відомо, причину завершеності (досконалості) органічних форм пояснює еволюційна те­орія. Тому в даний час ми стаємо свідками посилення зв'язків з еволюційним вченням та виділенням перспективного розділу — еволюційної фізіології. Вона вивчає розвиток пристосу­вальних реакцій в онтогенезі при зміні умов навколишнього середовища, а також історичний розвиток самого онтогенезу, тобто функцій і структур, загального метаболізму та окремих ла­нок його в рослині.

Фізіологія рослин, як підкреслював К.А. Тімірязєв, вивчає перетворення речовини, енергії та форми у рослин.

Дата добавления: 2014-01-04