Право власності на землю

Права на землю в Україні

НПА КСУ.

Висновки і рішення.

Нормативний характер:

• Офіційний характер, відповідно до процедури і компетенції
• Письмова форма з обов’язковими реквізитами
• Розраховані на багаторазове використання і на невизначене коло осіб
• Обов’язкове виконання.

1. Поняття і види прав на землю.

2. Поняття права власнгості на землю.

3. Зміст права власності на землю.

4. Форми права власності на землю:

· Приватна

· Державна

· Комунальна

· Українського народу

· Колективна

5.Право спільної власності на землю.

6. Гарантії права власності на землю.

Права на землю – головні соціальні цінності, що визначаються у суспільстві, закріплені в К, інших нпа і передбачають для громадян, юо, інших учасників земельних правовідносин юридично забезпечені можливості щодо використання землі на основі забезпечення балансу природних та суспільних інтересів з метою задоволення потреб.

Права на землю – обумовлені природнім правом людини на землю та об’єктивними функціями землі, визнані у суспільстві, нормативно закріплені та формально визначені у законі гарантовані державою правила поведінки, де встановлена міра можливої та допустимої поведінки особи у використанні землі, обмеження, заборони щодо реалізації суб’єктами їх прав.

ЗК 18.12.90 закріплював такі права на землю:

• Державна власність на землю
• Постійне землекористування
• Довічне володіння землею (перетворилося у майбутньому на приватну власність)

13.03.92-25.10.01:

• державна власність
• приватна власність
• колективна власність
• постійне користування
• оренда
• право на земельну частку-пай

ЗК 25.10.01:

· державна власність

· комунальна власність

· приватна власність

· землекористування

Види прав на землю:

1.Право власності на землю:

• Українського народу
• Державна
• Комунальна
• Приватна

2. Землекористування:

· Загальне

· Спеціальне: оренда, емфітевзис, суперфіцій, концесія, земельна частка-пай.

Гл. 14 ЗК.

Наукою право власності на землю розглядається як суб’єктивна і об’єктивна категорія.

Суб’єктивна: сукупність повноважень різних суб’єктів щодо володіння, користування і розпорядження зд. – Ч. 1 ст. 78.

Об’єктивна: система правових норм, які регулюють відносини власності на землю – набуття, володіння, користування та розпорядження зд в інтересах особи, суспільства, захисту прав суб’єктів. – інститут ЗП, ч.2ст. 79.

Зміст права власності.

Зміст об’єктивного права власності на землю – правила поведінки суб’єктів відносин власності на землі, які включають права і обов’язки (ст.90).

Зміст суб’єктивного права власності на землі: володіння, користування, розпорядження.

Володіння зд – юридично забезпечена можливість гарантування приналежності юридично і в натурі визначених зд їх власникам згідно з правовстановлюючими документами, не відчужуваності цих об’єктів від власників без їх особистого волевиявлення, визнання виключності та абсолютності прав на зд з урахуванням обмежень з метою використання зд відповідно до цільового призначення для задоволення власних матеріальних і духовних потреб.

Користування і розпорядження мають різний зміст залежно від форм власності і суб’єктів.

Право власності мають обмежений характер, бо власність і зобов’язує – ч.3 ст. 13 К- не використовувати на шкоду людині, суспільству., ч.3 ст. 2 ЗК – не шкодити правам, свободам, погіршувати екологічну ситуацію, природні якості землі.

Види прав і обов’язків: (ст.. 90, 91).

Дата добавления: 2014-01-04