Державна реєстрація прав на землю

Кадастрові зйомки.

Кадастрове зонувань.

Тимчасові методичні вказівки щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення ДЗК від 16.02.98 Держкомзему.

Кадастрова облікова одиниця – земельна ділянка, кадастровий квартал, кадастрова зона, адміністративно-територіальна одиниця, обмеження використання земель, оціночні райони і зони.

Кадастрова зона – сукупність земельних ділянок за межами н/п або об’єднання кадастрових кварталів у н/п.

Кадастровий квартал – об’єднання земельних ділянок у н/п.

Кадастрові номери є унікальними для кожної земельної ділянки, постійний.

Межі оціночних зон і районів. В їх межах здійснюється споживча оцінка властивостей земель.

Результати кадастрового зонування мають відтворюватися в індексній кадастровій карті та черговому кадастровому плані.

в) бонітування ґрунтів;

г) економічну оцінку земель;

ґ) грошову оцінку земельних ділянок;

д) державну реєстрацію земельних ділянок;

е) облік кількості та якості земель.

Ст.ст. 125,126, 202 ЗК, ст. 20 ЗУ „Про оренду землі”, ЗУ „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень”, Наказ Держкомзему № 43, Наказ Держкомзему 02.07.03 № 174.

Державна реєстрація прав на землю – це юридично визначена вольова діяльність суб’єктів земельних реєстраційних правовідносин, спрямована на внесення передбачених законодавством належно отриманих даних у спеціально призначені для цього офіційні документи уповноваженими органами за встановленою процедурою з метою виникнення, зміни або припинення прав на землю у заінтересованих осіб, які її ініціюють та утвердження суб’єктів як суб’єктів зазначених легалізацій них прав.

Складова ведення державного земельного кадастру, однак розглядається як самостійна функція регулювання земельних відносин. Реалізація функції спрямована на легалізацію (виникнення) суб’єктивних прав на землю.

Відповідно до ЗУ „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесення даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Для реалізації ЗУ„Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень” потрібно прийняти підзаконні акти, яких немає. Через це реєстрація прав на земельні ділянки пов’язується з реєстрацією правопосвідчуючих документів(державний акт на право власності, договір оренди) та здійснюється у складі Державного земельного кадастру спеціальним органом – ДП „Центр Державного земельного кадастру при Дерзкому”, який діє на підставі статуту, затвердженого Наказом Держкомзему 23.05.03 № 135. Крім цього, діяльність його врегульована Наказом Держкомзему 31.10.01 № 279(типові положення).

Ст. 125 ЗК – державна реєстрація документа, що посвідчує право на земельну ділянку є юридичним фактом виникнення права на земельну ділянку. Державна реєстрація має легалізаційну функцію – визнання законним власником чи землекористувачем суб’єкта та гарантування державою здійснення та захисту таких прав на земельні ділянки.

Легалізаційна процедура на сьогодні визначена Тимчасовим порядком ведення ДРЗ і передбачає 7 стадій.

05.03.09 – ЗУ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, які посвідчують право на земельну ділянку, порядку поділу і об’єднання земельних ділянок”, який буде введений в дію з 08.05.05 – доповнення до ст. 110, 132, 184, 125, 126, ст. 56 ЗУ „Про землеустрій”, ст. 19 ЗУ „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку, право оренди виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності посвідчується державним актом, крім випадків ч. 2 ст. 126 ЗК.

Право власності на земельну ділянку:

· Набуту з земель приватної власності

· Без зміни її меж

· Без зміни цільового призначення

Посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку встановленим законом, у разі набуття права власності за такою угодою, свідоцтвом про право на спадщину. При набутті права власності земельної ділянки на підставі цих документів державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується долучається до зазначених документів в кожному такому випадку відчуження.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує документ та орган, який здійснює державну реєстрацію на нерухоме майно та їх обмежень роблять відмітку про відчуження ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

Встановлення терміну - 14 календарних днів для відмітки про реєстрацію прав на ділянку на підставі документа про її відчуження органом, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відчуження частини ділянки з виділенням її в окрему ділянку здійснюється після отримання власником державного акту, що посвідчує право власності на сформовану нову ділянку (ч. 7 ст. 126).

Якщо державним актом на право власності на ділянку було посвідчено право власності на декілька ділянок (така можливість була встановлена Інструкцією, затвердженою Наказом ДКЗР від 15.04.93 № 28 п.1-4) відчуження однієї з цих ділянок здійснюється після виготовлення державного акту на кожну ділянку.

Державні акти видаються на 1 земельну ділянку.

Зміни до ст. 132.

Дата добавления: 2014-01-04