Тема 1 Логістика в ринковій економіці

Київ 2011

ПРАВОВА ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ

Використання повинно забезпечуватися шляхом виконання вимог щодо охорони як земель так і водних об’єктів з метою усунення антропогенного впливу або природних факторів на такі об’єкти, попередження шкідливої дії вод.

Групи заходів по охороні:

1. Заходи, що мають обмежувальний характер (встановлення певних територій, де забороняється або обмежується господарська діяльність, яка може негативно вплинути на стан водного об’єкта, земель). Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою. Водоохоронна зона – ч. 2 ст. 58 ЗКУ, 87 ВКУ, ПКМУ від 08.05.96 № 486. В межах водоохоронної зони виділяються прибережні захисні смуги – ст. 60 ЗКУ, ст. 1, 88 ВКУ, 61, 62 ЗКУ. Смуги відведення – ст. 63 ЗКУ, 91 ВКУ. Берегові смуги водних шляхів – ст. 64 ЗКУ, 92 ВКУ, ПКМУ від 14.04.97 № 347. Зона санітарної охорони – в місцях забору води для централізованого постачання – ст. 93 ВКУ, ПКМУ від 18.12.98 № 2024.

2. Заборона здійснення певних видів господарської діяльності (ст. 42, 43 ЗУ „Про охорону земель”).

План

1 Місія, мета, об’єкт, предмет та завдання логістики

2 Історичні корені логістики

3 Принципи, правила та функції логістики

4 Поняття про логістичний ланцюжок

5 Канали товароруху та їх функції

6 Співпраця, конфлікти та конкуренція в логістичних каналах

7 Логістичні системи

8 Інформаційні системи

1 Місія, мета, об’єкт, предмет та завдання логістики

Місія логістики — досягнення логістичної мети.

Мета логістики — доставка продукції в задане місце у визна­чений день і годину, у потрібній кількості й асортименті при оптима­льному рівні витрат, а головне зі збереженням якості останньої.

Об'єкт логістики — матеріальні і відповідні їм фінансові й інформаційні потоки.

Предмет логістики — організація оптимальних матеріаль­них і відповідних їм фінансових і інформаційних потокових процесів. 14

Досить широка сфера практичного використання логістики припускає диференціювання розв'язуваних завдань на: загальну, головну,основні.

Загальне завдання логістики полягає в створенні інтегрова­ної ефективної системи регулювання і контролю матеріальних і інформаційних потоків, яка забезпечує високу якість постачання продукції споживачам.

Головне завдання логістики полягає в досягненні з най­меншими витратами максимальної пристосованості підприємства, фірми, компанії до ринкової обстановки, що змінюється, збіль­шення на ринку їхньої частки й одержання переваг перед конку­рентами.

Основні завдання логістики вирішуються і реалізуються на операційному рівні керування підприємством, фірмою або компа­нією. Суть їх криється в наступному:

• зборі, акумулюванні, аналізі і передачі інформації про рух ма­теріальних потоків;

• плануванні, формуванні і збереженні матеріальних запасів;

• виборі й обґрунтуванні місця розташування логістичного об'єкта (проміжного складу, розподільного центру, оптової бази й ін.) на логістичному полігоні;

• керуванні процесом складської переробки матеріального по­току в необхідний споживачеві «формат»;

• упакуванню продукції відповідно до вимог на постачання і збереження якості;

• виборі типу і виду транспортних засобів для доставки ванта­жів клієнтам;

• організації і плануванні доставки вантажів споживачам;

• розрахунку і виборі оптимальних маршрутів доставки ванта­жів клієнтам.

У процесі рішення перерахованих завдань виникають пробле­ми різного характеру і змісту.

До значимих проблем логістики сьогоднішнього дня нале­жать:

• забезпечення взаємної відповідності матеріальних і інфор­маційних потоків;

• контролювання матеріального потоку і передача даних про нього в єдиний логістичний інформаційний центр;

• визначення стратегії і технології фізичного переміщення засо­бів споживання і товарів;

• розробка способів керування операціями руху товарів;

• установлення форм стандартизації напівфабрикатів і упакування;

• визначення обсягу виробництва, транспортування і складування;

• розбіжність між бажаннями і можливостями закупівлі і виробництва.

Досягнення поставленої мети логістики констатується чіт­ким і конкретним результатом. У даному випадку результатом логістики є наявність необхідної продукції в заданому місці у визначений день і час, у потрібній кількості й асортименті при оптимальному рівні витрат, а головне зі збереженням якості останньої.

2 Історичні корені логістики

На думку більшості вчених і дослідників, термін «логістика» походить від грецького слова й означає «мистецтво обчислювати, міркувати». Відомо, що в Древній Греції на державній службі знахо­дилося десять логістів, які займалися обчисленнями (розрахунками). У період існування Римської імперії на державній службі у римлян також були служителі, що носили титул «логіст». Основною функці­єю логістів був розподіл продуктів харчування.

Однак джерела виникнення логістики ідуть глибоко корінням в історію. Останні археологічні дослідження закордонних вчених (тут більш за все необхідно віддати перевагу французьким археологам початку XX ст.) однозначно підтверджують факт існування логісти­ки вже в XIV ст. до нашої ери. У той далекий час логістика розумі­лося як уміння переміщати продукти і безліч різних товарів як усе­редині міста, так і між містами суміжних держав по суші і морськими шляхами.

Однак у переважній більшості наукових статей, навчальних по­сібників і підручників поява і розвиток логістики розглядається в історичному ракурсі як складова частина військового мистецтва, а точніше, як військова наука. Розглянемо коротко основні віхи стано­влення логістики як військової науки.

Сьогодні в історичних дослідженнях дуже багато написано про Візантію. Ретельне вивчення цих матеріалів змушує звернути увагу на час правління імператора Лева VI, що приходиться на 866-912 р. н. е. Зазначений період розвитку Візантії відомий, зокрема, сильною ар­мією і розквітом військового мистецтва. Військові перемоги імпера­тора Лева VI зв'язують із умілим переміщенням і матеріально-технічним постачанням військ, що здійснювалися на основі викорис­тання правил і принципів логістики.

Якщо далі розглядати історичні події, то слід звернутися до пе­ріоду, коли відбувалася визвольна війна (1775-1783 рр.) тринадцяти англійських колоній, у ході якої була створена незалежна держава Спо­лучені Штати Америки. Тут у плані вивчення розвитку логістики ко­рисним є наступний факт. У розпал війни в складі британської армії на американському континенті діяло понад 11 900 бойових загонів. При­родно те, що ці загони перебували в підпорядкуванні британського уряду, а це значить, що продукти харчування, обмундирування, боє­припаси доставлялися безпосередньо з Англії. Хід війни, принаймні, у період перших шести років, показав на зовсім погане матеріально-технічне забезпечення англійських військ.

Середина XIX — початок XX ст. ознаменовані закінченням формування і становленням логістики як військової науки. Вона використовувалася при веденні військових кампаній багатьма ви­датними воєначальниками і полководцями. Логістика скорила ро­зум багатьох командирів різних рівнів. Так, усім кадровим військо­вим відоме відношення до логістики Михайла Васильовича Фрунзе, який дуже чітко розумів тверду залежність між своєчас­ним і якісним постачанням армії і її високою бойовою готовністю. Він стверджував, що «без самої ретельної, заснованої на точних математичних розрахунках, організації тилу, без налагодження правильного харчування фронту всім тим, що йому необхідно для ведення воєнних операцій, без самого точного обліку перевезень, що забезпечують тилове постачання... немислимо ніяке скільки-небудь правильне, розумне ведення великих воєнних операцій».

Особливо бурхливий практичний розвиток логістика одержала під час Другої світової війни. Варто вказати, що тут великих успіхів досягла американська армія. Завдяки чіткій взаємодії військово-промислового комплексу (ВПК), транспортної системи і баз поста­чання удалося організувати стійке постачання американських військ зброєю і військовою амуніцією. Успішному рішенню цієї складної задачі сприяло застосування прогресивних контейнерних і пакетних перевезень, що зробили відчутну користь американським війсь­кам і в період війни у В'єтнамі (60-ті р. XX ст.). Неможна не від­значити також того, що і сам ВПК Америки високою ефективніс­тю функціонування був зобов'язаний також застосуванню у виробництві бойової техніки принципів логістики.

Короткий екскурс в історичні глибини народження логістики дозволяє виділити основні етапи її становлення і розвитку.

Перший етап варто віднести на період XIV ст. до н. е. — І ст. н. е. Він характеризується використанням логістичного підходу для управління рухом товарів на мікро- і макрорівнях, тобто усередині держави (міста) і між державами.

Другий етап — це перше тисячоріччя нашої ери — кінець XIX ст. У цьому досить тривалому періоді логістика розвивалася як військова наука.

Третій етап у розвитку логістики приходиться на початок 1900 р. і середину XX ст. (1950 р.).

Початок XX ст. ознаменований тим, що накопичений теоре­тичний і практичний досвід логістики у військовій справі посту­пово знаходив застосування у всіх галузях економіки, вивчаючи і трансформуючи процеси й операції, зв'язані з просторово тимчасовим переміщенням ресурсів, а точніше товарно-мате­ріальних ресурсів. У даний період часу логістика як наука почи­нає усе ширше проникати в різні галузі економіки. Таким чином, слід зазначити, що саме в цей період логістичний підхід викорис­товується при управлінні матеріальними потоками в сфері народ­ного господарства.

Четвертий етап обмежується 50-ми і початком 80-х р. XX ст. У другій половині XX ст. логістика уже формалізувалася в одну з ефективних форм інтеграції постачання, виробництва, транспорту, розподілу ринку із широким залученням сучасної обчислювальної техніки.

П'ятий етап — сучасний етап розвитку логістики почався із се­редини 80-х р. XX ст. і продовжується по теперішній час. Саме в цей період досить інтенсивний розвиток одержують методи керування матеріальними потоками. Даний етап розвитку логістики можна на­звати всесвітнім, оскільки логістизація економічних процесів стає проблемою і Європи, і США, і Азії. Країни, що розвиваються, і краї­ни з перехідною економікою активно стали включатися в процес логістизації. Усвідомлення зростаючих у світі дефіциту ресурсів і, у той же час, бажання одержання прибутків є для них досить значним «мотиватором» до вивчення і впровадження принципів і методів ло­гістики в усі галузі економіки.

3 Принципи, правила та функції логістики

Сучасна концепція логістики базується на системі взаємопов'язаних прин­ципів, серед яких чільне положення в діяльності логістичних систем займають:

1) системність — основний конструктивний принцип, на якому будується повне управління матеріальним потоком;

2) комплексність;

3) науковість;

4) конкретність;

5) конструктивність;

6) надійність;

7) варіантність.

Основні положення концепції логістики:

1) Облік логістичних витрат у межах логістичного ланцюга.

2) Гуманізація технологічних процесів, створення сучасних умов праці для логістичного персоналу.

Розвиток логістичного сервісу.

Основний «суб'єкт» логістики — логістична система, функ­ціонує відповідно до положень, у яких відбита деяка закономір­ність і постійне співвідношення яких-небудь явищ, процесів. Іншими словами, логістична система «працює» відповідно до якихось раніше встановлених і прописаних правил, відхилення від яких небажано, а в деяких випадках навіть і не припустимо.

Основні правила логістики – клієнт отримує:

1.Товар – за потребою;

2. Якість товару – високу;

3. Кількість – достатню;

4. Час доставки – найзручніший;

5. Місце доставки – куди потрібно;

6. Витрати – мінімальні.

Під функцією розуміється сукупність дій, однорідних з по­гляду мети останніх, яка помітно відрізняється від іншої сукуп­ності дій, що мають також визначену мету. Тому поняття логі­стична функція може бути визначене як укрупнена група логістичних операцій, спрямованих на реалізацію цілей логістичної системи.

Серед основних функцій, реалізованих логістичної системою, виділяють наступні:

• формування господарських зв'язків за постачанням товарів або наданням послуг, їхній розвиток, коректування і раціо­налізація;

• визначення обсягів і напрямків переміщення матеріальних потоків.

• прогнозні оцінки потреби в перевезеннях;

• визначення послідовності просування товарів через місця скла­дування;

• розвиток, розміщення й організація складського господарства.

• управління запасами в сфері обертання;

• здійснення перевезення вантажів;

• виконання операцій, що безпосередньо передують і завершують перевезення товарів;

• управління складськими операціями.

Таблиця 1.

Порівняльний аналіз традиційної та логістичної концепції управління

Ознаки традиційної системи управління

Ознаки логістичної системи управління

1.Низький рівень виробничої інтеграції 2. Збільшення випуску продукції 3. Оптимізація функцій виробництва 4. Створення запасів 5. Подовжений годинний цикл диспозиції 6. Використання універсального обладнання при виробництві 7. Виробництво багатосерійне або масове 8. Скорочення витрат на виробництво 9. Отримання прибутку за рахунок збільшення продажу

1.Високий рівень виробничої інтеграції 2. Задоволення платежеспроміжного попиту 3. Оптимізація переміщення матеріального потоку 4. Отримання інформації про швидке придбання матеріалів 5. Дуже скорочений цикл диспозиції 6. Використання спадального обладнання при виробництві 7. Виробництво індивідуальне та дрібносерійне 8. Скорочення витрат на надання послуг 9. Отримання прибутку за рахунок надання послуг

4 Поняття про логістичний ланцюжок

В англо-американській літературі з логістики в якості умовних синонімів цього терміна можна зустріти такі: логістичний канал (logistical channel), канал розподілу (distribution channel) та ін. У Німеччині дуже поширеним терміном є логістичний ланцюжок (die logistische Kette),що дістав своє відображення в одному з національних стандартів.

Логістичний ланцюжок (logistical chain) – це лінійно упорядкована чисельність фізичних чи юридичних осіб (виробників, посередників, складів тощо),які виконують логістичні операції, спрямовані на доведення зовнішнього матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої чи до кінцевого споживача.

Є декілька визначень логістичного ланцюжка. До них також можна віднести і таке. Певним чином організовану сукупність логістичних операцій, що забезпечують досягнення загальних цілей, ми називаємо логістичним ланцюжком.

Рис. 1. Принципова схема логістичних ланцюжків

Умовні позначення

— зворотний інформативний потік;

— матеріальний потік;

— супроводжувальний інформаційний потік, що включає перевізні документи;

— підтвердження прибуття вантажів. Взаємні розрахунки.

Ознаками логістичних ланцюжків можна вважати:

• системність, під якою розуміють, що кожна окремо взята операція не створює логістичного ланцюжка, а він виникає лише в певному стані логістичних операцій;
• стійкість, тобто здатність логістичного ланцюжка зберігатися до повного виконання завдань її організації;
• гнучкість, тобто змінність складу (ланок) ланцюжка з урахуванням зміни завдань і функцій;
• адаптивність, тобто постійне настроювання елементів ланцюжка на змінювану кон’юнктуру ринку;
• ефективність, тобто логістичний ланцюжок, зберігається до тих пір, поки це вигідно всім її учасникам.

Основні переваги логістичних ланцюжків такі:

1) добровільне об’єднання ресурсів та зусиль суб’єктів розподільчої логістики для досягнення загальносистемних цілей;

2) технологічне та організаційне узгодження логістичних операцій для мінімізацій втрат неузгодженості;

3) економічна єдність вираження кінцевого результату функціонування логістичного ланцюжка за кожною операцією і для кожного учасника;

4) спільне генерування ідей, що забезпечують підвищення ефективності розподільчої логістики.

Логістичні ланцюжкиможливо класифікувати за такими основними ознаками:

1) за кількістю ланок (операцій) — дво-, три-, багатоланкові ланцюжки;

2) за складом учасників — внутрішні, коли учасниками ланцюжка є тільки підрозділи підприємства, і зовнішні, тобто ланцюжки, створювані як результат взаємодії економічно самостійних суб’єктів;

3) за часом дії — постійні чи довготермінові, періодичної дії та разові;

4) за ринками обслуговування — глобальні, регіональні та локальні.

Запропонована класифікація не може охопити всієї різноманітності логістичних ланцюжків, тому зосередимо увагу лише на визначальній ознаці — кількості ланок і, головним чином, — на складі учасників логістичних ланцюжків.

Як уже зазначалося, за складом учасників логістичні ланцюжки розподільчої логістики розподіляються на дво-, три- та багатоланкові. Формально вони сходяться з каналами збуту або розподілу.

Найпростіший логістичний ланцюжок, що одержав назву «прямого збуту», включає тільки двох учасників: товаровиробника та споживача. Він є доцільним при значних обсягах споживання чи при виробленні продукції на замовлення (як окреме, при створенні інвестиційного продукту). Роздрібна ланка між товаровиробником та покупцем з’являється тоді, коли є невеликі закупівлі масового товару масовим споживачем (товари широкого вжитку). Хоча, саме по товарах масового вжитку підрозділи роздрібної мережі рідко взаємодіють з товаровиробниками (за винятком супермаркетів). Для них економічно вигідніше купувати товар у посередника, роль якого частіше всього виконує оптова ланка (торговельно-закупівельна база, оптовий склад тощо).

Ролі дилера, дистриб’ютора та торговельного представництва в логістичному ланцюжку часто визначаються ступенем їх самостійності. Торговельне представництво частіш за все є дочірнім підприємством товаровиробника і має тим більшу економічну самостійність, ніж територіально віддалене від головного заводу. Дистриб’ютор відрізняється від дилера, крім масштабу продажу і тим, що він не тільки перепродує товар, а й бере відповідальність за операції фізичного розподілу, тобто зберігання, транспортування, підготовку до споживання.

Окрім наведених учасників логістичних ланцюжків можливі й інші. При виборі варіанту логістичного ланцюжка слід керуватися такими критеріями:

• повнота, своєчасність та комплектність виконання замовлень споживачів;
• мінімум межових витрат на одиницю приросту корисного ефекту збутової діяльності;
• можливість відшкодування дефектних товарів і організація сервісу;
• економічна вигідність для кожного учасника логістичного ланцюжка при збереженні конкурентоспроможності товару на ринку.

Цілісність логістичного ланцюжка розподільчої логістики — не що інше, як номінальна єдність інтересів всіх учасників. Реально доводиться завжди підтримувати баланс інтересів на основі різноманітних методів співпраці.

Методи співпраці між учасниками логістичного ланцюжка — мають бути правилом для вітчизняного бізнесу. Достатнього прогресу співпраця досягає за умов довготермінових господарчих зв’язків за продукцією виробничо-технічного призначення, де тимчасові вчинки одного учасника можуть бути компенсовані в майбутньому, корисний ефект співробітництва може бути розподіленим між учасниками за принципом справедливості. Відсутність співпраці породжує конфлікти, що переростають у конфронтацію, а це веде до порушення цілісності логістичних ланцюжків розподільчої логістики.

5 Канали товароруху та їх функції

Управляючі маркетингом мають по-різному тлумачить термін «товарорух». Деякі уявляють товарорух як потік готової продукції до споживача, тоді як інші включають до нього види діяльності на більш ранніх етапах, зокрема такі, як придбання та переміщення сировини.

По-перше, управління товарорухом — вузьке сприйняття процесу розподілу, що фокусується на потоці готової продукції до споживача й не включає придбання та переміщення сировини. По-друге, логістика — це координація руху й зберігання деталей, сировини та готової продукції з метою мінімізації загальної вартості при фіксованому рівні обслуговування. Отже, «товарорух» — поняття, під яким розуміють постачання і збут.

Схематично зв’язок між товарорухом і логістикою можна зобразити таким чином:

Рис. 2. Зв’язок між товарорухом та логістикою у діяльності фірми

Визначення логістики включає в себе чотири істотні елементи: координація, рух, загальна вартість та рівень сервісу. Логістика намагається мінімізувати загальну вартість руху й зберігання товарів, які використовуються і виготовляються фірмою. У логістиці існує багато елементів, що мають свою власну вартість. Це транспортування, складування, переміщення вантажів у межах виробництва тощо. Часто при зменшенні вартості одного з елементів вартість іншого зростає. Наприклад, при збільшенні кількості складів вартість зберігання зростає, тоді як витрати на транспортування знижуються завдяки більш близькому і зручному розташуванню складів по відношенню до споживачів.

Канали товароруху є складовою розподільчої логістики. Рішення про вибір каналів товароруху — одне з найскладніших і найвідповідальніших, що його необхідно прийняти фірмі. Кожний канал характеризується притаманними йому рівнями збуту та витрат: обравши конкретний маркетинговий канал, фірма повинна, як правило, використовувати його тривалий час. Кожна фірма має розробити кілька ринкових варіантів (шляхи досягнення ринку).

Учасники каналу товароруху виконують ряд дуже важливих функцій. До них належать:

1) дослідницька робота — збір інформації, необхідної для планування та полегшення обміну;

2) стимулювання збуту, створення та поширення інформації про товар; 3) встановлення контактів — налагодження та підтримка зв’язку з постійними

покупцями; 4) пристосування товару — підпорядкування його вимогам покупців;

5) проведення переговорів — намагання узгодити ціни та інші умови для подальшого виконання акту передачі власності чи володіння;

6) організація товароруху, транспортування та складування товару;

7) фінансування — та використання коштів для покриття витрат;

8) прийняття ризику — покладення на себе відповідальності за функціонування каналу.

Використання перших п’яти функцій сприяє укладенню угод, а останніх трьох — завершенню тих, що вже укладені. Усім цим функціям притаманні три загальні якості: вони вимагають поглинання дефіцитних ресурсів, часто можуть бути виконані краще завдяки спеціалізації, можуть виконуватися різними членами каналу.

Канали товароруху можна охарактеризувати кількістю рівнів, що їх складають.

Рівень каналу — це будь-який посередник, який виконує ті чи інші дії з наближення товару та права власності до кінцевого споживача.

Між маркетологами і логістами виникають суперечки з приводу того, до якої сфери (маркетингу чи логістики) належить канал розподілу.

Маркетинговий канал утворюють фірми, котрі беруть участь у процесі купівлі-продажу. Завдання маркетингу в цьому разі — і проведення переговорів, укладення контрактів та управління угодами купівлі-продажу.

Логістичний канал — це мережа робочих взаємозв’язків, котрі забезпечують оптимальний рух та розміщення запасів. До складу логістичних операцій входять також транспортування, збереження запасів, вантажопереробка, обробка замовлень, а, крім того, різні види послуг, що створюють додаткову вартість.

Можна зробити висновок, що ланки канала, які пов’язані з фізичним розподілом (зберігання, транспортування, вантажопереробка, надання послуг), відносяться до логістики, а ті, що пов’язані з процесами купівлі-продажу (збут, реклама) — до маркетингу.

Довжина каналу визначається кількістю проміжних рівнів. Декілька каналів різної довжини зображено на рис. 3.

Рис. 3. Канали товароруху різних рівнів

Канал нульового рівня складається з виробника, який продає товар безпосередньо споживачу.

Однорівневий канал включає в себе одного посередника. На споживчих ринках цим посередником є роздрібний торговець, а на ринках товарів промислового призначення — агент зі збуту чи брокер.

Дворівневий канал складається з двох посередників. На споживчих ринках такими посередниками стають оптовий та роздрібний торговці, на ринках виробничого призначення — промислові дистриб’ютори та дилери.

Трирівневий канал має трьох посередників. Наприклад, у лісопереробній промисловості між оптовими та роздрібними торговцями досить часто стоїть дрібний оптовик. Дрібні оптовики купують товари у великих оптовиків та перепродають їх невеликим підприємствам роздрібної торгівлі, яких великі оптовики, як правило, не обслуговують.

Існують канали з великою кількістю рівнів, але вони трапляються рідко.

6 Співпраця, конфлікти та конкуренція в логістичних каналах

Між учасниками одного каналу, а також між різними каналами можуть спостерігатися і різні ступені співпраці, конфлікти та конкуренція.

Як правило, співпраця характерна для членів, які входять до складу одного каналу. Виробники, оптовики та роздрібні торговці допомагають один одному і, звичайно, це приносить більший прибуток для кожного, ніж тоді, коли б вони діяли поодинці. Завдяки співпраці вони мають змогу гостріше відчувати, краще обслуговувати й повніше задовольняти цільовий ринок.

Однак в межах каналу нерідко виникають і конфлікти. Іноді це буває конфлікт між фірмами одного рівня. Конфліктувати можуть і представники різних рівнів того самого каналу.

Конкуренція виникає між фірмами і системами, що намагаються обслуговувати одні й ті самі ринки. Приміром, конкурентами у боротьбі за покупців є універмаги, магазини товарів за зниженими цінами та підприємства роздрібної торгівлі, що торгують за каталогами. Результатом такої конкуренції є більш широкий вибір товарів та послуг, діапазон цін для споживача.

Спостерігається і конкуренція між комплексними системами, що обслуговують конкретний ринок. Скажімо, споживачі можуть придбати продукти харчування через традиційні канали розподілу, корпоративні мережі, роздрібних торговців та систему підприємств громадського харчування.

Отже, система каналів розподілу товару формується під впливом місцевих можливостей та умов.

Останнім часом виникли вертикальні маркетингові системи (ВМС) всупереч

традиційним каналам розподілу. Як уже зазначалося, традиційний канал розподілу складається з незалежного виробника, одного чи кількох оптових та одного або кількох роздрібних торговців. Кожен член каналу – це окреме підприємство, яке намагається забезпечити собі максимальний прибуток, навіть на шкоду отримання максимального прибутку системою в цілому. Жоден з членів каналу не має повного чи навіть достатнього контролю над діяльністю решти членів. Вертикальна ж маркетингова система, навпаки, складається з виробника та одного або кількох роздрібних торговців, що діють як єдина система. У цьому разі один із членів каналу є або власником роздрібних торговців, або надає їм торговельні привілеї, або має можливості забезпечити їх певну співпрацю. Домінувати у межах вертикальної маркетингової системи може або виробник, або оптовик, або роздрібний торговець. Вертикальні маркетингові системи виникли як засіб контролю за поведінкою каналу та запобігання конфліктам між його окремими членами, що переслідують свою мету. Ці системи економічні, з міцними позиціями на ринку, виключають дублювання зусиль.

Існує три основних типи вертикальних маркетингових систем:

1) корпоративні — в межах корпоративної ВМС послідовні етапи виробництва та розподілу перебувають в одноосібному володінні;

2) договірні — складаються з незалежних фірм, що зв’язані між собою договірними відносинами і координують програми своєї діяльності для спільного досягнення більшої економії та вищих комерційних результатів;

3) керовані — координують діяльність ряду послідовних етапів виробництва та розподілу товарів завдяки могутності та розмірам одного з їх учасників. Виробник основного марочного товару в змозі співпрацювати та досягти міцної підтримки з боку проміжних продавців цього товару.

7 Співпраця, конфлікти та конкуренція в логістичних каналах

Одним з базових понять у логістиці є поняття логістична сис­тема, яке по праву можна розглядати як одну із самих ранніх соціа­льно-економічних систем, що створила людина.

Логістична система — це складна організаційно завершена (структурована) економічна система, що складається з елементів, ла­нок, взаємозалежних у єдиному процесі управління матеріальними і супутніми їм потоками. Іншими словами логістична система — це система, що складається з декількох підсистем, що виконує логістичні функції і має розвиті зв'язки з зовнішнім середовищем, тобто з ринком.

Для вивчення поняття «логістична система» необхідно насамперед виходити з аналізу формуючих її підсистем, властивостей і зв'язків.

До основних підсистем (елементів М_s) логістичної системи (ЛС) належать такі: закупівля, склади (складське господарство), за­паси, транспорт, виробництво, розподіл, збут, інформація, кадри.

Закупівля — це виділена підсистема, що забезпечує ЛС необ­хідним матеріалопотоком у вигляді сировини, матеріалів і т. п. без­посередньо від першоджерела.

Склади є також підсистемою ЛС, що представлена споконвічно складськими площами у виді будівель, споруд, площадок, а також необхідними технічними засобами для переміщення і переробки матеріалопотоку в «складському просторі». Основне призначення складського господарства — розміщення і збереження матеріально­го потоку, перетвореного в запас, складська його переробка і форму­вання в необхідний споживачеві «формат» для більш зручного транспортування.

Запаси є своєрідним показником живучості ЛС. Це «кров» логістичної системи. Наявність запасу гарантує системі високу адаптивність до ринкової ситуації, що змінюється, але й у той же час запаси є однією з витратних складових ЛС. Економіч­ність ЛС залежить від економічно обґрунтованої оптимальної величини запасу.

Транспорт зв'язує визначені елементи ЛС (закупівлю, склади, запаси, виробництво, розподіл, збут) транспортним процесом, забез­печуючи одночасно безперебійність і своєчасність її функціонування.

Виробництво забезпечує трансформацію (переробку) матеріаль­ного потоку, що надходить, у затребувану ринком продукцію з міні­мальними витратами і заданою якістю.

Розподіл — це підсистема, що забезпечує вибуття матеріально­го потоку з підсистеми виробництва і надходження його через логістичні канали і ланцюги з мінімальними витратами до місць можли­вого споживання.

Збут — підсистема, інтегрована з маркетингом. Основне призначення — своєчасна реалізація готової продукції спожива­чам із супутним логістичним сервісом у потрібному місці та у визначений час.

Інформація, а точніше інформаційна підсистема, виступає однією з основних підсистем, що забезпечують масштабну діяль­ність ЛС. Дана підсистема забезпечує інформаційний зв'язок між усіма підсистемами ЛС і одночасно виконує функцію управ­ління і контролю.

Кадри — важливий елемент логістичної системи, задіяний на виконанні всіх логістичних операцій і забезпечуючий цілеспрямова­ну діяльність останньої.

Вище зазначене досить у загальній формі відбиває представ­лення про логістичну систему. При вивчені логістичних систем важ­ливо спершу розглянути їх властивості. Вони ж є визначальними у виборі, проектуванні і організації логістичних систем.

До загальних властивостей будь-якої системи, у тому числі і логістичної, належать:

• цілісність,

• організація,

• ділимість,

• структурованість,

• інтегративність.

Цілісність системи виявляється в тім, що існує якась сукуп­ність елементів, що знаходяться в тісній взаємодії один з одним. Практично завжди в системах взаємодія обумовлює і взаємозалеж­ність даної сукупності елементів.

Організація являє собою обов'язкове упорядкування, приве­дення сукупності елементів, що сформувалася, у конкретну систему.

Структурованість відбиває внутрішню будову чого-небудь і конкретний взаємозв'язок складових частин цілого.

Вивчаючи вище зазначені властивості, слід зазначити, що всі підсистеми ЛС для здійснення логістичної діяльності організовані і структуровані у визначеному строгому порядку, що однак, допускає ділимість системи в залежності від сформованої ситуації.

Ділимість описує можливість системи поділятися на окремі частини, наприклад, підсистеми. Дані підсистеми можуть бути різ­норідними, але одночасно і сумісними.

Логісгична система має єдність усіх зазначених підсисгем, які у визна­чений час можна виділити в окремі самостійно функціонуючі системи.

Інтегративність визначає наявність специфічних якостей сис­теми, що властиві їй і тільки їй. Дані якості формуються визначеною сукупністю елементів, які не можуть окремо відтворити специфічну (тобто інтегративну) властивість логістичної системи.

Логістична система має строго визначені зв'язки. До них варто віднести наступні:

а) зовнішні — це зв'язки, що характеризуються відносинами логістич­ної системи з постачальниками і клієнтами, тобто з ринком;

б) внутрішні — це зв'язки, що характеризують відносини усере­дині логістичної системи між її підсистемами М₁ — М₉. Зовнішні і внутрішні зв'язки логістичної системи містять у собі транспортні й інформаційні зв'язки.

У залежності від типу логістичної системи зовнішні зв'язки мі­стять у собі ще і товарно-грошові відносини, що відбивають зв'язок між окремими системами.

Класифікація систем має досить умовний характер. Грані між окремими типами і видами розпливчасті і визначаються переважно відношенням дослідника до досліджуваної системи, а не реальною дійсністю.

Логістичні системи підрозділяються на типи і види. Нині відомі такі типи логістичних систем:

• макрологістична система — це система управління матеріальним потоком, що охоплює різні організації, що знаходяться і функціо­нують у реальному масштабі часу в різних регіонах країни або на міждержавному чи трансконтинентальному рівнях (іншими сло­вами — дані системи формуються на рівні держави, міждержав­них, міжреспубліканських, міжобласних зв'язків);

• мезологістична система — це система інтегрованого управління матеріальним потоком, що охоплює різні організації, що функціо­нують в одній галузі і, як правило, на позиціях партнерства.

• мікрологістична система — це система управління матеріаль­ним потоком, організована в межах однієї організації. До мік-рологістичних систем можна віднести різні підприємства, фір­ми, компанії, а також окремі підрозділи останніх.

У залежності від схеми організації руху матеріального потоку Розрізняють наступні види логістичних систем.

З прямими зв'язками. У даній логістичній системі матеріаль­ний потік проходить від первинного джерела сировини через закупі­влю до виробника і далі до кінцевого споживача без участі посеред­ників.

Ешелоновані. У системі такого виду матеріальний потік про­ходить від першоджерела сировини до виробника або від виробника до /кінцевого споживача тільки через посередника.

Гнучкі. У цих системах рух матеріального потоку може здійс­нюватися як за участю посередника, так і без нього.

8 Інформаційні системи

Невід’ємною частиною логістики є логістичний інформаційний потік, що являє собою збір даних про матеріальний потік, їх передачу, обробку і систематизацію з наступною видачею готової інформації. Інформація має бути інтегрованою і охоплювати процеси виробництва, розподілу та задоволення попиту.

Найчастіше інформаційні системи розподіляються на дві підсистеми: функціональну та обслуговуючу.

Функціональна підсистема складається із сукупності завдань, згрупованих за принципом загальності мети.

Обслуговуюча ж включає такі елементи:

• технічне забезпечення, тобто сукупність технічних засобів, що забезпечують обробку та передачу інформації;
• інформаційне забезпечення, котре включає довідки різного характеру, класифікатори, кодифікатори, засоби формалізованого списування даних;
• матеріальне забезпечення, тобто сукупність методів вирішення функціональних завдань.

Логістичні інформаційні системи - автоматизовані системи управління логічними процесами. Тому математичне забезпечення в логічних інформаційних системах — це комплекс програм і сукупність засобів програмування, що забезпечує вирішення завдань управління матеріальними потоками.

На верхньому рівні управління розміщується центральна ЕОМ, що вирішує стратегічні завдання, на середньому — створюють АСУ підприємства (АСУТП) магістрального транспорту, наприклад автоматизовану систему залізничного транспорту (АСУЗТ). На нижньому рівні функціонують АСУ (чи модулі АСУ) технологічними процесами виробництва (АСУТП), складськими комплексами, залізничними станціями та транспортними вузлами. Застосування автоматики дозволяє на більш високому рівні здійснювати контроль за всіма основними та допоміжними процесами, що є в логістичній системі.

Інформаційну логістичну систему можна визначити як сукупність взаємопов’язаних засобів обчислювальної техніки, засобів програмування, котрі вирішують ті чи інші завдання управління матеріальними потоками.

Серед завдань, які вирішуються за допомогою інформаційних систем, можуть бути такі:

• створення та оптимізація ланок логістичного ланцюжка;
• управління запасами;
• планування виробництва;
• планування постачання;
• планування замовлень;
• формування портфелю замовлень.

При створенні логістичних інформаційних систем на базі ЕОМ необхідно дотримуватись деяких правил та принципів:

1. Використання апаратних та програмних моделей, що дозволить забезпечити сумісність обчислювальної техніки і програмного забезпечення на різних рівнях управління, підвищити ефективність функціонування логістичних інформаційних систем, знизити їх вартість.

2. Можливості поетапного створення систем.

3. Чітке визначення місць стику.

4. Гнучкість системи.

Питання для самоконтролю:

1. Основні терміни та поняття логістичної системи.

2. Основні завдання логістичних систем.

3. Критерії оцінок при виборі логістичної системи.

4. Відмінність характеру зв’язків між елементами макрологістичних і мікрологістичних систем.

5. Приклади логістичних систем із різним ступенем інтеграції окремих елементів в єдину систему.

1. Основні поняття логістики: інтегрований матеріальний потік, інтегрований ланцюг постачань, логістичний ланцюг, логістична ланка, логістична мережа, логістична операція, логістична функція, логістичне середовище.
2. Використання досвіду зарубіжних країн у застосуванні логістики у процесі реформування економіки України.
3. Структура та обсяги логістичних витрат.
4. Логістика як фактор підвищення фінансової стійкості та конкурен­тоспроможності підприємства.

Література: основна [1 - 5]; додаткова [6 - 14].

Тема 2 Технологічні процеси та управління матеріальними потоками

План

1 Загальна характеристика технологічних процесів

2 Поняття матеріального потоку

3 Організація управління матеріальними потоками

4 Форми логістичних утворень за кордоном

5 Перспективи розвитку логістики в Україні

1 Загальна характеристика технологічних процесів

Реалізація концепції логістики має дати відповідь на такі запитання:

• коли й де мають бути вироблені ресурси?

• коли й де їх треба складувати?

• коли й куди їх необхідно доставити?

Зазначимо, що поняття «ресурси» тут трактується у широкому розумінні цього слова — це матеріали, готові вироби, енергія та робоча сила.

Складовими фундаменту логістики є економічні, технологічні основи, технічне та математичне забезпечення (рисунок 1).

Рис. 1 Складові фундаменту логістики

Комплексне використання зазначених 4 складових дає змогу правильно відповісти на поставлені питання.

Технологічний процес — це сукупність послідовно виконуваних робіт, операцій разом з методами, технікою та умовами їх виконання, які забезпечують безперервність і ритмічність технології основного виробництва.

До єдиного технологічного процесу в логістиці ставляться такі техніко-організаційні вимоги:

1. Транспортні — забезпечують оптимальність видів і типів транспортних засобів, роду й характеру вантажів, що перевозяться, їх кількість та довжину перевезень, використання прогресивних засобів для перевезення вантажів пакетами, контейнерами, на піддонах і застосування відповідно до цього комплексної механізації та автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт, що забезпечують мінімальну кількість перевантажень і зберігання кількості та якості матеріалів, які перевозяться, синхронність виробничих ритмів, постачання цехам сировини і матеріалів.

2. Складські - спрощення та здешевлення складських операцій за рахунок найефективнішого використання складських площ, обладнання та робочої сили. Для успішного виконання усіх складських операцій потрібні не тільки висока організація складського господарства, а й раціональна побудова технологічного процесу.

Контроль за виконанням технологічних процесів передбачає:

1) чіткий розподіл зобов'язань між робітниками;

2) суворе дотримання норм внутрішнього розпорядку і виробничо-господарського режиму;

3) чітке дотримання змісту і послідовності робіт обладнання, механізмів, автотранспорту, передбачених графіками, схемами, картами;

4) своєчасне планування і забезпечення інформацією про потреби в транспортних засобах, які мають бути подані на склад під вантажно-розвантажувальні роботи, а також приймання зі складу транспортних засобів, чітке додержання термінів і порядку оформлення необхідних документів.

2 Поняття матеріального потоку

Поняття матеріального потоку є ключовим в логістиці. Матеріальні потоки утворюються в результаті транспортування, складування і виконання інших матеріальних операцій із сировиною, напівфабрикатами і готовими виробами – починаючи від первинного джерела сировини до кінцевого споживача.

Матеріальні потоки можуть протікати між різними підприємствами або всередині одного підприємства.

Потік - це сукупність об’єктів, що сприймаються як єдине ціле. Вона існує як процес на деякому часовому інтервалі і вимірюється в абсолютних одиницях за певний період часу.

Поняття матеріального потоку узагальнює безперервність зміни і переміщення продуктів праці в сфері обігу і виробництва.

Матеріальний потік - це сукупність товарно-матеріальних цінностей, які розглядаються на часовому інтервалі в процесі застосування до них різних логістичних операцій.

Матеріальний потік по відповідній операції - обсяг робіт по окремій логістичній операції, розрахований за певний проміжок часу, за місяць, за рік.

Наприклад, матеріальний потік із розвантаження вагонів і укладання товарів на піддони для підприємств оптової торгівлі складською площею 5 тис. м за проектом складає 4383 т/год.

Розмірністю матеріального потоку є дріб, в чисельнику якої вказана одиниця виміру вантажу (штуки, тонни і т.д.), а в знаменнику - одиниця виміру часу (доба, місяць, рік і так далі).

При здійсненні деяких логістичних операцій матеріальний потік може роз­глядатися для заданого моменту часу. Тоді він перетворюється на матеріальний запас, наприклад, операція транспортування вантажу залізничним транспортом. У той момент, коли вантаж знаходиться в дорозі, він є матеріальним запасом, так званим запасом в дорозі.

Найважливішими ознаками класифікації матеріальних потоків є такі:

По відношенню до логістичної системи:

а) зовнішній - це потік, який протікає в зовнішньому щодо даної логістичної системи середовищі. Цю категорію складають не будь-які вантажі, що пересуваються поза підприємством, а лише ті, до організації яких підприємство причетне;

б) внутрішній - це потік, що протікає у внутрішньому середовищі відносно даної логістичної системи.

За призначенням:

а) вхідний - це зовнішній потік, який надходить у логістичну систему із зовнішнього середовища. В нашому прикладі він визначається сумою величин матеріальних потоків на операціях розвантаження;

б) вихідний - це потік, який виходить з логістичної системи і надходить у зовнішнє для неї середовище. Для підприємства оптової торгівлі його можна визначити, поєднавши матеріальні потоки, які мають місце при виконанні операцій навантаження різних видів транспортних засобів.

За умови збереження на підприємстві запасів на одному рівні вхідний матеріальний потік буде дорівнювати вихідному.

Вхідні або вихідні матеріальні потоки є формою реалізації циклічних зв’язків, тобто зв’язків, у яких вихід з однієї мікрологістичної системи одночасно є входом в іншу і навпаки. Такі циклічні зв’язки мають найважливіше значення у процесі адаптації системи до динаміки зовнішнього середовища.

За ритмічністю:

а) неперервні - на конвеєрних або автоматизованих лініях у процесі виробництва, транспортування матеріальних ресурсів трубопроводом і т.д.

б) дискретні - організація забезпечення потреб у формі складських і транзитних постачань, подача на робочі місця матеріальних ресурсів за умови дрібносерійного і середньо серійного виробництва, регулярне відвантаження готової продукції постійним контрагентам і т.д.

в) бліц – потоки - це разові постачання, подача на робочі місця рідковживаних предметів і засобів праці.

Залежно від предмета вивчення:

а) продуктові - об’єктом вивчення (аналізу, планування) яких є переміщення конкретних продуктів і засобів праці.

б) операційні - потоки матеріальних ресурсів щодо конкретних логістичних операцій.

в) ділянкові - сукупні потоки, які розглядаються на окремій ділянці логістичної системи. Основою для їх розрахунку є операційні логістичні потоки.

г) системні потоки - матеріальні потоки, які циркулюють в цілому у логістичній системі, їх параметри визначаються як сума ділянкових матеріальних потоків.

За натурально-речовинним складом:

а) одно асортиментні;

б) багато асортиментні.

Таке розділення необхідне тому що асортиментний склад потоку суттєво відображається на роботі з ним. Наприклад, логістичний процес на оптовому продовольчому ринку, який торгує рибою, м’ясом, овочами, фруктами і бакалією, буде суттєво відрізнятися від логістичного процесу на ринку, який працює з одним найменуванням вантажу.

За кількісною ознакою:

а) масові – потоки, що виникають в процесі транспортування не одним транспортним засобом, а їх групою;

б) крупні – декілька залізничних вагонів, автомашин;

в) середні – займають проміжок між крупними і мілкими. До них відносяться потоки, які утворюють вантажі, що поступають окремими вагонами або автомобілями;

г) мілкі – утворюють кількість вантажів, які не дозволяють повністю використати вантажопідйомність транспортного засобу і потребують при перевезенні сумісництва з іншими, попутними вантажами.

За питомою вагою:

а) тяжкі – потоки, що забезпечують повне використання вантажопідйомності транспортних засобів, потребують меншого складського об’єму. Тяжкі потоки утворюють вантажі, у яких маса одного місця перевищує 1 тону (при перевезеннях водним транспортом) і 0,5 тон (при перевезеннях залізничним транспортом, наприклад, транспортування металу);

б) легкі – представлені вантажами, які не дозволяють повністю використовувати вантажопідйомність транспорту. Одна тонна вантажу легкого потоку займає обсяг більше 2м3 – наприклад, та бачні вироби в процесі транспортування утворюють такі потоки.

За ступенем сумісності утворюючих потік вантажів:

а) сумісні;

б) несумісні.

Ця ознака враховується в основному при транспортуванні, збереженні і вантажопереробці продовольчих товарів.

За консистенцією вантажів:

а) насипні – це вантажі, які перевозяться без тари (наприклад, зерно). Головна їх ознака – сипучість. Можуть перевозитися в спеціальних транспортних засобах: вагонах бункерного типу, відкритих вагонах, на платформах, в контейнерах, в автомашинах;

б) навалові вантажі – як правило, це вантажі мінерального походження (сіль, вугілля, руда, пісок і т.д.). перевозяться без тари, деякі з них можуть змерзатися, злежуватися, спікатися. Також мають ознаку – сипучість;

в) тарно-штучні – вантажі, що мають різні фізико-хімічні властивості, питому вагу, об’єм. Це можуть бути вантажі в контейнерах, ящиках, мішках, вантажі без тари, дліномірні і і негабаритні вантажі;

г) наливні – вантажі, що перевозяться наливом в цистернах або наливних судах. Логістичні операції з наливними вантажами, наприклад, перевантаження, збереження

і інші, виконуються за допомогою спеціальних технічних засобів.

Управління матеріальними потоками передбачає визначення параметрів траєкторії переміщення матеріалів, до яких належать:

- найменування матеріальних ресурсів;

- кількість матеріальних ресурсів;

- початкова точка (вибір постачальника);

- кінцева точка (вибір споживача);

- час (в які строки потрібно виконати замовлення і доставити продукцію).

Завдання логістики полягає у тому, щоб організувати процеси переміщення, які у сукупності були б оптимальними для даної сфери і логістичної системи в цілому.

3 Організація управління матеріальними потоками

Враховуючи взаємозв’язки між функціями, що становлять матеріальний потік виробничого підприємства, його міжфункціональний характер, й беручи до уваги свою цільову спрямованість, логістика передбачає використання організаційно-управлінських механізмів координації логістичних систем.

Виходячи з американської практико можливо відокремити два основних напрями на управлінню матеріальним потоком на фірмі:

1. Покращення різних економічних механізмів, котрі підсилюють взаємодії між різними функціональними ланками в межах фірми.

2. Здійснення організаційних перетворень в структурі корпорації з метою покращення координації ланок.

Ці напрями діють паралельно доповнюючи одна одну.

Розробка спеціалізованих структур управління в логістиці здійснюється виходячи з проблем, котрі необхідно вирішити фірмі.

Виходячи з функціональної ознаки в логістичних структурах управління можливо відокремити три напрями: планування, регулювання та контролю.

Основними процесами при плануванні є складання та ув’язка планів та графіків руху і використанню матеріального потока в усіх ланках виробничо-збутової системи. Розробка напрямів дій та формування критеріїв оцінки їх досягнення.

У сфері регулювання здійснюється ув’язка дій ланок, відповідних за рух та використання матеріальних ресурсів.

Важливою функцією є контроль, котрий дозволяє оцінити рівень забезпеченості матеріальними ресурсами, ефективності їх використання. Підрахунок витрат, пов’язаний з їх рухом у всіх ланках системи. В цієї функції розробляються заходи для підвищення ефективності управління матеріальним потоком.

Таким чином, відділ управління матеріалами – це організаційний механізм зниження витрат, що виникають в основному на етапах забезпечення й виробництва, а відділ управління розподілом є аналогічним механізмом зниження витрат, але вже у сфері збутових відносин.

4 Форми логістичних утворень за кордоном

Булоб доцільним розглянути досвід зарубіжних країн, що мають неабиякі досягнення у галузі логістики. Слід зазначити, що у розвинутих зарубіжних країнах ці досягнення мають різний рівень досконалості. Обстеження 500 західноєвропейських компаній (26% - компаній ФРН, 20% - Голландії, 17% - Великобританії, 16% -Франції, 11% -Бельгії, 10% - Іспанії), які представляють 30 різних галузей економіки, виявило чотири стадії розвитку логістики. На першій стадії, якій притаманне нерегулярне добове логістичне планування, перебувають 57% обстежених фірм. На другій стадії – 20% компаній, які нерегулярно займаються питаннями застосування логістики, але вживають заходів щодо її використання вже на тижневий строк, пов’язуючи свої дії з бюджетом і зниженням витрат виробництва. Третя й четверта стадії розвитку логістики характеризуються впровадженням її інтегрованої системи, що охоплює доставку товарів від постачальника матеріалів до кінцевих споживачів готової продукції. На цих стадіях розвитку перебувають лише 23% компаній. Вони розробляють довгострокові плани функціонування забезпечення (на місяць і більш тривалий термін), одночасно приділяючи велику увагу вивченню попиту. В огляді, складеному за результатами обстеження, зазначається, що завдяки використанню логістики, продуктивність праці робітників фірм, зайнятих в процесі транспортування вантажів, зросла в цілому на 9,9%. У той же час на 60% обстежених фірм, де вдалося підвищити якість транспортного обслуговування, зниження собівартості не спостерігалося.

Зусилля, пов’язані з удосконаленням складування та транспортування вантажів, спрямовувалися на розробку заходів, що забезпечили б як повільну, так і швидку віддачу вкладених коштів. Практика показала, що швидко окуплюються кошти, вкладені в аналіз вузьких місць господарської діяльності фірм чи окремих ланок логістичного ланцюжку, у впровадження нормативної продуктивності праці, застосування стимулюючої оплати праці. Повільно окуплюються витрати на механізацію складування, будівництво складів великої місткості, автоматизацію технологічних процесів. За даними обстеження, серед фірм, які удавалися заходів першої групи, 44% спрямовували їх на аналіз вузьких місць господарської діяльності чи окремих ланок логістичного ланцюжка, 32% - на впровадження нормативної продуктивності праці і 14% - на застосування стимулюючої оплати праці. Серед фірм, що удавалися заходів другої групи, 47% направляли кошти на механізацію складування, 23% - на автоматизацію технологічних процесів.

З метою прискорення впровадження логістики у господарську практику фірм, за кордоном почали створюватися консультативні ради. Так, на підприємствах Франції у середині 80-х років, нараховувалося близько 50 рад, які займалися логістикою. Як правило, такі ради зосереджують свою діяльність на одній з ланок логістичного ланцюжка (наприклад, транспорті) чи двох-трьох ланках, але в ув’язці з усією сукупністю інших її елементів. Консультації також надаються різним зовнішнім фірмам. Адміністрація фірм використовує консультативні ради для діагностування стану логістики на підприємстві. Ради виконують також дослідження у галузі логістики, розробляють пропозиції щодо її удосконалення, проводять заняття з вивчення проблем логістики, переймають досвід інших фірм. На консультантів покладаються такі функції:

- визначення стратегічних аспектів логістики, необхідність в яких виникає, наприклад, у разі зміни стратегії фірм чи при розробці нових ринкових концепції і методів виробництва;

- розгляд оперативних аспектів логістики (наприклад, аналіз витрат з логістики, оптимізація існуючих систем управління, стандартизація пакувань, тощо);

- оперативне планування, пов’язане, наприклад, з впровадженням методу “точно у строк”, нових автоматизованих систем складування та транспортування;

- планування перевезень (наприклад. оптимізація парку транспортних засобів, методів перевезення небезпечних вантажів з урахуванням вимог охорони навколишнього середовища).

При виборі послуг зовнішніх консультантів, що надаються фахівцями бюро (наприклад, у Швейцарії їх нараховується близько 30) і окремими особами, рекомендується оцінювати їх діяльність, виходячи, насамперед, з таких критеріїв:

- правильність запропонованих консультантами рекомендацій;

- рівень реалізації пропозицій, висловлених у ході консультації;

- досвід розв’язання питань;

- кваліфікація консультанта;

- ціна, умови, строк надання консультативних послуг;

- ступінь деталізації документації на окремих етапах планування логістики;

- досвід спільної роботи консультанта із замовником.

Від замовника при цьому вимагається дотримання таких умов: чітке формулювання мети дослідження та обсягу робіт, розбиття складного завдання на окремі етапи, спільна робота консультанта із спеціалістом фірми, чітке визначення очікуваного результату консультації.

Крім консультативних рад, на транспорті ряду країн почали використовуватись логістичні організації у вигляді спеціальних центрів чи інших структур. У Франції, наприклад, такі центри існують як на регіональному, так і на національному рівні.

На залізницях розвинутих країн існують й інші транспортні організації, які надають логістичні послуги, наприклад, організації з експедиторської діяльності, що несуть відповідальність за доставку вантажу, включаючи його перевезення у змішаних сполученнях. У Франції, наприклад, такою організацією є Koening Service Logistiques з кількістю службовців – 250 чоловік. Ця організація надає послуги з будь-якої логістичної операції, пов’язаної з перевізним процесом: виконує митні формальності, гарантує швидкість доставки й збереження вантажу. Генерацією ідей, обміном досвідом, визначенням наукових та практичних підходів у стратегії й тактиці логістики у розвинутих країнах займаються національні та міжнародні спеціалізовані товариства і асоціації, які об’єднують промислові фірми та наукові організації. Такі об’єднання мають свої дослідницькі центри з добре поставленою методикою аналізу ситуації в промисловості, консультативні відділи, банки інформації, учбові центри. У деяких країнах існує кілька національних асоціацій. Зараз тільки в Європі нараховується понад 20 національних асоціацій, які є членами Європейської асоціації логістики. Європейська асоціація логістики виконує приблизно такі самі функції, як і національні асоціації, але вже у межах всього регіону країн-членів цієї асоціації. Аналіз стану розвитку логістики у розвинутих країнах на сучасному етапі, різноманітність форм логістичних утворень у динамічних та ринкових умовах, дає змогу зробити висновок про високу ефективність застосування цієї економічної концепції.

Концепція логістики набуває дедалі ширшого використання. У США вона розглядається у вищих ешелонах управління корпорації як ефективний мотивований підхід до управління з метою зниження витрат виробництва. Ця концепція лежить в основі економічної стратегії фірм, коли логістика використовується як знаряддя у конкурентній боротьбі і розглядається як управління процесами планування, розміщення й контролю за фінансовими і людськими ресурсами. Такий підхід дає змогу забезпечити тісну координацію логістичного забезпечення ринку та виробничої стратегії. Якщо ця координація досягається, її результатом стає: потрібний асортимент запасів у необхідному місці та у потрібний час; узгодженість зовнішнього і внутрішнього транспортування, що гарантує своєчасну доставку відповідно до економічних вимог; синхронність складського господарства та пакування з вимогами транспорту, що дозволяє мінімізувати витрати сировини, скоротити запаси в процесі виробництва готової продукції; синхронізація замовлень на транспортування.

У 80-ті роки концепція логістики набула свого бурхливого розповсюдження у США. І однією з основних причин цього стало дерегулювання економіки, яке особливо торкнулося транспортної сфери. Їй був повернений статус вільного ринку. Концепція логістики набуває зовнішньоекономічного характеру, впроваджуючись у практику транснаціональних корпорацій. Цьому значною мірою сприяло те, що в результаті нової хвилі НТР відбувалося неодноразове зниження вартості комп’ютерної техніки та комерціалізація галузі виробництва мікрокомп’ютерів.

Важливою складовою ланкою успішного функціонування логістики є ефективне використання трудових ресурсів. Застосування принципів логістики сприяє істотному підвищенню продуктивності праці. Так, у США, починаючи з 80-х років, вона щороку стабільно зростає на три відсотки.

Для зменшення ризику, пов’язаного із складністю реалізації продукції, фірми дедалі ширше застосовують сегментну маркетингову стратегію, що потребує добре відрегульованого розподілу. Система доставки чи замовлення в одному сегменті може зовсім не відповідати вимогам іншого сегменту. Провідні фірми США пильно стежать за високим рівнем обслуговування основних споживачів. Усталені стандарти широко рекламуються, доводяться до відома споживачів, чиї потреби детально вивчаються. Як свідчать статистичні дані, одна з п’яти фірм встановлює жорсткі стандарти обслуговування й гнучко їх регулює, підтримуючи тісний зворотній зв’язок з покупцями. Але тільки 20 % американських фірм застосовують логістичну концепцію на такому рівні, який дає змогу одержувати конкуренті переваги. Нині увага промислового менеджменту прикута до проблем логістики, оскільки у його середовищі дозріло усвідомлення того факту, що концентрація зусиль щодо підвищення ефективності окремих процесів постачання є безперспективною.

5 Перспективи розвитку логістики в Україні

Для того, щоб прискорити розвиток логістики в Україні, важливо з’ясувати причини, які стримують її практичне застосування. По-перше, це відсутність належного державного підходу до проблем логістики, що виявляється як у відсутності відповідної бази, так і у відсутності спеціалістів та центрів їх підготовки. По-друге, загальна економічна криза, незавершеність розв’язання питання власності, скорочення обсягів виробництва, інфляція гальмують будь-які починання. По-третє, є відсутним комплексний облік витрат, при якому їх зростання у транспортно-складському господарстві перекривається ефективністю, досягнутою за межами цієї галузі господарства. Разом з тим, існуюча система бухгалтерсьго обліку, методика внутрішньовиробничого госпрозрахунку, що застосовуються на практиці, поки що не дають можливості для повної оцінки витрат та результатів на рівні відповідних підрозділів і служб підприємства. По-четверте, логістичний підхід передбачає проведення кардинальних змін у структурі підприємства, перехід до більш гнучких організаційних структур, створення спеціалізованих цехів та служб транспортно-складського господарства. По-п’яте, розвиток ідей логістики гальмується недоліками у професійній підготовці кадрів. Існує ще багато інших причин, ліквідація яких прискорила б впровадження логістики у практику.

Логістика, як наукова дисципліна та практика менеджменту, може стати надійним помічником в удосконаленні діяльності підприємств. З цією метою в Україні необхідно створити розгалужену мережу логістичних утворень, що в сучасних кризових умовах доможе підприємствам швидше встановити нові господарчі зв’язки. Такі служби, як ніякі інші заходи, спроможні швидко відновити виробничий ритм, знявши бар’єр у господарських відносинах.

Існуюча нині система управління матеріальними потоками є традиційною. При розробці логістичних моделей, орієнтованих на використання на загальноекономічному просторі колишнього СРСР, необхідно враховувати ряд особливостей. Перша особливість полягає у великій території, яка ускладнює проектування логістичних моделей, сприяє збільшенню обсягів запасів та транспортно-заготівельних витрат. Друга особливість полягає у нерозвинутій інфраструктурі (засоби транспорту зв’язку, устатковані склади, пакувальне обладнання). Поряд з уповільненням обороту матеріальних об’єктів це спричиняє великі втрати, пошкодження матеріальних цінностей. Необхідно враховувати, що відсоток їх збереження буде значно нижчим, ніж у нормативах, прийнятих на Заході. З розвитком матеріально-технічної бази сфери обороту дія цього фактору послаблюється. Третя особливість полягає у високому ступені концентрації виробництва та споживання на великих підприємствах. З одного боку, це сприяє інтенсифікації матеріальних потоків, а з другого – уповільнює реакцію та гнучкість у зв’зку із зміною потреб клієнтів. Малі підприємства мають велику перевагу у реакційній спроможності, оскільки вони експлуатують здебільшого просте, універсальне устаткування та інструмент. нововведення не спричиняють тривалих і збиткових простоїв. Четверта особливість полягає у високому ступені концентрації управління, що знижує реакційну спроможність виробництва на змінюючийся попит. Концентрація управління має прояв в обмеженій самостійності виробничих та постачальницько-збутових підприємств та організацій, в необхідності узгоджувати прийняті рішення з вищими органами управління. У цьому відношенні малі підприємства мають значну перевагу, оскільки скорочується час диспозиції за рахунок оперативності прийняття відповідних рішень, прискорюється надходження документів та оперативної інформації. П’ята особливість полягає у низькому ступені інтеграції виробництва. Вона виявляється у об’єднанні багатьох проміжних етапів технологічного циклу, у намаганні досягтися максимального ступеня готовності продукції до кінцевого споживання. На багатьох підприємствах поряд з основною продукцією виготовляються технологічне оснащення, інструмент, інші засоби виробництва. При регулюванні матеріальних потоків провідний роль відіграє виробнича логістика як найбільш комплексна ланка логістичної моделі великого підприємства. Шоста особливість полягає у слабкій насиченості ринку. Дія цього фактору полегшує проектування і функціонування маркетинг-логістики, але створює великі складності для постачальницької логістики. Сьома особливість полягає у відсутності резервів виробничих потужностей і має вираз у нагромадженні великих резервів матеріальних ресурсів у вигляді матеріалів, сировини, що значною мірою перешкоджає гнучкості виробництва і свідчить про низький рівень інтенсивності матеріальних потоків. Концепція логістики в управлінні матеріальними потоками тільки-но починає застосовуватись в Україні. Необхідною умовою успішного її розвитку є підготовка висококваліфікованих фахівців, спроможних здійснювати проектування автоматизованих систем логістики й застосовувати їх на підприємствах та у постачальницько-збутових організаціях.

Питання для самоконтролю:

1. Визначення матеріального потоку.

2. Одиниці виміру матеріального потоку.

3. Схема матеріальних потоків на складі торгової бази.

4. Визначення логістичної операції та логістичної функції.

5. Класифікація логістичних операцій.

Література: основна [1 - 5]; додаткова [1 - 14].

Дата добавления: 2014-01-04