Раціоналізація державного управління

Сьогодні існує два конкуруючі підходи до організації держави - централізований підхід та децентралізований підхід

У принципі можна говорити про дві конкуруючі парадигми: бюрократичну і менеджеральну.

Кожна має своїх прихильників і супротивників. Проте останнім часом у сферу державного управління і державної служби все більше проникають ідеї менеджериалізму, відповідно до яких, у суспільний сектор переносяться методи управління, які використовуються корпораціями.

Державний менеджмент, як нове трактування державного управління поширився в 70-х роках минулого століття разом з розвитком напрямку, що ставили своєю метою вивчення процесів формування і реалізації державної політики.

Сутність переходу від державного управління до державного менеджменту. Державне адміністрування поступається місцем державному менеджменту. Відповідно бюрократизм у теорії (але не на практиці) відступає на другий план.

Звичайно менеджериалізм визначають як сукупність 3 компонентів:

1) орієнтація на результати і ефективність при здійсненні держслужбовцями державної діяльності;

2) застосування інструментів і технологій сучасного менеджменту;

3) розгляд держслужбовців як менеджерів;

У рамках концепції менеджеризму в державне управління проникають методи управління з приватного бізнесу. До таких методів слід віднести розгляд діяльності держави як процес надання послуг населенню, освоєння в державному управлінні нових для нього сфер, як регіональний і муніципальний маркетинг (маркетинг землі, маркетинг житла, маркетинг зон господарської забудови, маркетинг інвестицій, туристичний маркетинг), інновативність, командні технології менеджменту, оцінка досягнень, реінжиніринг бізнес-процесів у державних установах (періодичний перегляд функцій і устояних способів розв'язку завдань), «нова звітність». Менеджериальні методи ґрунтуються на децентралізації і делегуванні відповідальності незалежним агентам.

Менеджмент у державній організації здійснюється через основні функції: планування, організацію, координацію, мотивацію і контроль. Поділ управлінської праці нормативно закріплюється в організаційній структурі, а стандартні дії - в управлінських процедурах.

Менеджмент у міністерстві, в обласній адміністрації, у торговельній фірмі, в університеті, у транснаціональній корпорації має загальні закономірності. Зокрема, у процесі управління в цих організаціях відбувається постановка цілей, визначаються пріоритети, складаються плани й програми дій, закріплюються управлінські процедури, формується і розвивається організаційна структура. У всіх організаціях у рамках управління персоналом будуються ті або інші мотиваційні системи, спрацьовуються процедури прийому на роботу і управління кар'єрою. У будь-якій організації закріплюються відповідні процедури контролю.

Особливості менеджменту в державній службі проявляються насамперед в методах оцінки результатів управлінської діяльності, звітності, процедурах контролю, відповідальності і системі стимулів.

Реалізація кожної функції менеджменту в державній службі має відповідну специфіку:

- планування і прогнозування в державних установах розробляється на підставі цілей, встановлюваних вищими органами, а в кінцевому результаті - народом на основі демократичного вибору;

- організація державної служби має більше ієрархічну структуру і відповідні їй управлінські процедури. Тому в рамках державної служби складається особливий адміністративно-бюрократичний стиль управління, що має багато загального зі стилем управління у великих ієрархічних комерційних організаціях;

- мотивація в державній службі в меншій мері ґрунтується на грошовій винагороді й у більшій мірі на стимулах не копійчаного характеру (престиж, виконання важливої роботи, стабільність, можливість подальшої кар'єри);

- контроль і оцінка результатів у рамках державної служби здійснюються вищими структурними одиницями й одночасно людьми як безпосередньо, так і за допомогою засобів масової інформації й громадських організацій. Контроль у державній службі носить більш широкий і більш об'ємний характер, у порівнянні з комерційною організацією.

У державному секторі відбуваються ті ж зміни, що і у комерційному секторі. Ключовою тенденцією є прискорення змін. Багато державних установ, орієнтовані на виконання традиційних функцій держави, приватизуються. У практиці менеджменту державних організацій все більше адаптуються методи управління, що виправдали собі в приватному секторі.

Дата добавления: 2014-01-04