Встановлення пробивної спроможності кулі, стріляної із досліджуваного зразка зброї

Ушкодження, що наносить куля (снаряд), є слідством її ударної дії. Ударна дія виражається в проникненні кулі в перепону й у різному ступені руйнації цієї перепони силою удару кулі.

Ударна дія кулі залежить від цілого ряду чинників, серед яких перше місце займає швидкість кулі в момент зустрічі з перепоною. Крім того, ударна дія кулі залежить від маси, міцності кулі (спроможності її до деформації), калібру, ваги і форми кулі, розміру кута зустрічі кулі з перепоною і властивостей самої перепони.

Куля (шрот) може або впасти поблизу перепони або нанести наскрізну пробоїну, сліпе ушкодження, при якому куля або шрот зупиняється в перепоні, проникнувши в неї на визначену глибину, а також дотичне ушкодження, коли куля, ковзаючись по поверхні перепони, утворить більш-менш глибокий жолобок або ж поверхневу подряпину.

Механізм утворення вогнепального ушкодження розрізняється у залежності від швидкості кулі в момент зустрічі її з перепоною. Швидкість же кулі у свою чергу залежить від устрою зброї, а також від відстані пострілу, зменшуючись із збільшенням цієї відстані. На початкову швидкість кулі впливає кількість порохового заряду в патроні і довжина ствола, яка різна в різних видах і зразках вогнепальної зброї, а також характер розвитку процесу пострілу.

Всяке тіло, що рухається, має визначений запас енергії, тобто здатне зробити роботу. Чим більше маса тіла і вище його швидкість руху, тим більшу роботу воно може зробити, у тому числі, наприклад, пробити перепону.

Пробивною дією кулі називається спроможність її проникати на ту або іншу глибину в перепону визначеної щільності. Пробивна дія кулі залежить від кінетичної енергії кулі (таблиця 8).

Енергетична характеристика снаряда визначає його здатність заподіяти людині чи тварині небезпечні для життя або смертельні ушкодження. Ця здатність характеризується величиною питомої кінетичної енергії стріляного снаряда. Достатньою вражаючою здатністю володіють снаряди, що мають величину питомої кінетичної енергії рівну і більшу за 0,5 Дж/мм² або 0,05 кгс·м/мм² (кгс·м/мм² – застаріла одиниця виміру, що підлягає вилученню з ужитку при проведенні фізичних розрахунків). При вирішенні питання про належність об'єкта до вогнепальної зброї виміри швидкості польоту стріляних снарядів для розрахунку величини їх питомої кінетичної енергії повинні здійснюватися на відстані від 0,2 до 1 метра від дульного зрізу ствола зброї.

Розрахунок питомої кінетичної енергії стріляного снаряда при використанні устаткування (пристроїв) для визначення швидкості польоту снарядів проводиться в наступному порядку:

– вимірюється маса снаряда, кг;

– вимірюється діаметр поперечного перерізу снаряду, мм;

– вимірюється швидкість польоту снаряду на відстані від 0,2 до 1 метра від дулового зрізу ствола зброї, м/с;

– визначається кінетична енергія снаряду (Е, Дж) за формулою:

Е = mv²/2, де m – маса снаряду, кг; v – швидкість польоту снаряду, м/с;

– обчислюється площа поперечного перерізу снаряду (S, мм²) за формулою:

S = πd²/4, де π – стала, що дорівнює 3,14; d – діаметр снаряда, мм.

– питома кінетична енергія снаряда (Е_п, Дж/мм²) обчислюється за формулою:

Е_п = E/S, де E – кінетична енергія снаряда, Дж; S – площа поперечного перерізу снаряда, мм²;

Остаточна формула - Е_п = 2mv²/πd² (Дж/мм²).

Отримане значення Е_п порівнюється з гранично - мінімальною величиною 0,5 Дж/мм². Якщо отримане значення Е_п стріляного снаряда дорівнює чи більше за 0,5 Дж/мм², це свідчить про те, що цей снаряд володіє достатньою вражаючою здатністю.

Для визначення пробивної дії куль при стрільбі з якогось зразка зброї в стрілецькій справі користуються виміром глибини проникання кулі в пакет, складений із сухих соснових дощок товщиною 2,5 см кожна з проміжками між ними на товщину дошки. Так, наприклад, куля, стріляна з гвинтівки зразка 1891/30 рр., із відстані 100 м пробиває до 36 таких дощок, із 500 м - до 18, із 1000 м - до 8 і з 2000 м - до 3 дощок.

Властивості самої перепони дуже впливають на глибину пробивної дії кулі (таблиця 10).

Пробивну дію куль необхідно враховувати при організації експериментальної стрільби з вогнепальної зброї. Товщина перепони, що уловлює кулю, повинна бути не менше, ніж у 1,5-2 разів більше пробивної спроможності кулі на даній дистанції стрільби.

Дані про пробивну спроможність куль сучасних зразків зброї, виготовлених заводським способом, є у відповідних довідниках. В експе5ртній практиці доводитися зустрічатися з необхідністю визначення пробивної дії снарядів, які стріляні з саморобної зброї, обрізів гвинтівок і рушниць, а також різних самопалів. Зрідка таке визначення робиться й у заводських зразків зброї з сильно зношеним каналом стволу, коли вона практично є гладкоствольною. Необхідно мати на увазі, що кожний екземпляр такої зброї має різко виражені індивідуальні особливості (за довжиною ствола, за характером зносу каналу ствола, наявності і виразності нарізів і т.д.).

Визначення пробивної дії куль, стріляних із такої зброї, орієнтовно може бути зроблене експериментально шляхом порівняння товщини шару вати в кулеуловлювачі, що пробивається кулею при пострілах із випробуваного екземпляра зброї, і яких-небудь із зразків широко поширеної зброї, наприклад пістолетів «ТТ», для обрізів автоматів або карабіна зразка 1938 р., для гвинтівкових обрізів. При цьому відстріл із порівнюваної зброї робиться обов'язково патронами одної і тієї ж партії. Експеримент дозволяє орієнтовно визначити, наскільки куля випробуваного екземпляра зброї має меншу пробивну спроможність, чим пістолет «ТТ» або відповідно карабін зразка 1938 р. на даній відстані стрільби.

Таблиця 8

Дата добавления: 2014-01-04