Загальна характеристика взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації

Досвід взаємодії підрозділів поліції США та країн Європи із ЗМІ і шляхи його використання у діяльності міліції громадської безпеки України.

Особливості взаємодії ДІМ із засобами масової інформації.

Загальна характеристика взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації.

ТЕМА: Взаємодія міліції служби дільничних іспекторів міліції із засобами масової інформаціЇ

Ø Закон України “ Про міліцію”.

Ø Про телебачення і радіомовлення: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 10. - Ст. 43;

Ø Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення: Закон України від 23 вересня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997.-№48.-Ст.296.

Ø Указ Президента України від 12 січня 2004р. «Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності служби дільничних інспекторів міліції».

Ø Указ Президента України “ Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку” від 16 червня 1999р. №650/99.

Ø Указ Президента України “ Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” №143 від 18 лютого 2000року.

Ø Положення про Міністерство внутрішніх справ від 17 жовтня 2000р., “Іменем закону”, №51 від 15 грудня 2000р.

Ø Наказ МВС України №190 від 25 лютого 2004р. “Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи”.

Ø Наказ МВС України №404 від 28.07.1994р. зі змінами, внесеними наказом МВС України від 10 вересня 2003р. №1030 “Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції.

Ø Наказ МВС України №400 від 30.05.2005р. “Про заходи щодо вдосконалення організації роботи служби дільничних інспекторів міліції”.

Ø Наказ МВС України №231 від 11.04.2005р. "Про заходи щодо подальшого вдосконалення охорони громадського порядку і безпеки громадян".

Ø Наказ МВС України № 287 від 03 липня 2010 р. «Про затвердження Програми покращення іміджу служби дільничних інспекторів міліції на 2010–2011 роки».

Ø Наказ МВС України №550 від 11 листопада 2010р. “Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України”.

Ø Адміністративна діяльність ОВС. Навчальний посібник. Сущенко В.Д., Черней В.В., Нагорний О.П.. Київ. “Преса України”.2002р.

Ø Адміністративна діяльність. Бандурка О.М., Харків.2004.

Ø Діяльність підрозділів міліції громадської безпеки. Конспект лекцій. Фелик В.І., Долішний Г.П., Безносюк О.П., Дроздова І.В., Івано-Франківськ. 2004.

За сучасних умов належне функціонування органів внутрішніх справ, посилення співпраці з громадськістю та встановлення правопорядку в країні неможливі без тісної взаємодії з засобами масової інформації. Так, відповідно до ст. 3 Закону України «Про міліцію» її діяльність є гласною. Вона інформує засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку, а також заходи щодо його зміцнення. У свою чергу, мас-медіа надають таку інформацію населенню. І від того, наскільки постійним і насиченим є зв’язок між цими суб’єктами, наскільки надана інформація є достовірною та відповідає вимогам своєчасності обговорення проблеми, залежить бажання громадян підтримувати і допомагати органам внутрішніх справ у їх діяльності. А це є особливо важливим для міліції громадської безпеки, оскільки саме фактор підтримки з боку громадян впливає й на успішність роботи дільничного інспектора, й на комплектацію громадських формувань, результативність діяльності громадських помічників дільничних у сільській місцевості.

Перш ніж перейти безпосередньо до питань організації взаємодії міліції громадської безпеки з засобами масової інформації, розглянемо сутність взаємодії взагалі органів внутрішніх справ з цим соціальним інститутом.

З точки зору філософії, взаємодія, з одного боку, відображає процеси впливу різних об’єктів один на інший, їхню взаємну обумовленість, зміну стану, взаємоперехід, породження об’єктами один одного, а з іншого, являє собою вид прямого або опосередкованого, зовнішнього або внутрішнього відношення, зв’язку.

Серед основних ознак взаємодії можна виокремити такі:

– наявність фактичних, діючих, у достатній мірі усталених зв’язків;

– встановлені зв’язки мають дозволяти об’єктам впливати один на інший;

– наявність самого впливу, в результаті якого відбуваються двобічні зміни взаємодіючих сторін.

Враховуючи той факт, що взаємодія засобів масової інформації та органів внутрішніх справ є різновидом соціальної взаємодії, наведемо елементи цієї системи:

– суб’єкти взаємодії (представники ЗМІ, органи та підрозділи внутрішніх справ);

– предмет взаємодії (з приводу чого вона здійснюється; у даному випадку предметом взаємодії є діяльність органів внутрішніх справ);

– механізм свідомого регулювання взаємовідносин між суб’єктами.

Таким механізмом у нашому випадку є нормативне регулювання, тобто ті закони та підзаконні правові акти, які регулюють відносини між органами внутрішніх справ та засобами масової інформації. Це Конституція України, закони України: “Про міліцію”, „Про інформацію”, „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, „Про телебачення і радіомовлення”, „Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”, “Про державну таємницю”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства про друковані засоби масової інформації”. Крім того, правову базу взаємодії органів внутрішніх справ та засобів масової інформації складають: Програма розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 2000–2005 рр., Програма формування позитивного іміджу міліції України на 2003–2007 рр., Програма заходів, спрямованих на підтримку молодих працівників у професійному становленні, підвищення професійної майстерності усього особового складу органів внутрішніх справ України та подальшу реалізацію іміджевих програм на 2004–2007 рр., наказ МВС України № 28 від 25 січня 1993 р. № 28 “Про заходи щодо реалізації Закону України “Про інформацію””, наказ МВС України № 995 від 09 листопада 2001 р. “Про внесення змін та доповнень до наказу МВС України від 13.06.2000 № 379 “Про затвердження Тимчасової Інструкції про порядок придбання, зберігання, обліку, використання та застосування пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів працівниками суду, правоохоронних органів та їх близькими родичами, а також особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві”, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.10.2000 за № 696/4917”, наказ МВС України № 1011 від 14 листопада 2001 р. “Про покращення взаємодії органів внутрішніх справ МВС України із засобами масової інформації та сприяння особистій безпеці їх працівників під час виконання професійних обов’язків”, наказ МВС України № 207 від 06 березня 2003 р. “Про оголошення Розгорнутого переліку відомостей, що становлять державну таємницю в системі Міністерства внутрішніх справ України, та затвердження Переліку конфіденційної інформації в системі МВС України, якій надається гриф обмеження доступу “Для службового користування””, вказівка МВС України № 11287/Кл від 09 серпня 2005 р. “Про розкриття та розслідування злочинів, учинених відносно працівників засобів масової інформації”, План заходів МВС України з реалізації Резолюції учасників засідання круглого столу з нагоди Міжнародного дня прав людини і міжнародних відносин від 17 лютого 2006 р., наказ МВС України № 287 від 03 липня 2010 р. «Про затвердження Програми покращення іміджу служби дільничних інспекторів міліції на 2010–2011 роки» та ін.

На думку Ю.В. Наумкіна, взаємодію можна визначити, з одного боку, як процес виявлення активності взаємопов’язаних предметів та явищ стосовно один одного, з іншого – опір цим виявленням. Наприклад, взаємодію ОВС зі ЗМІ він розуміє як “постійні між ними взаємозв’язки, які виявляються у процесі взаємовпливу та використання можливостей один одного для досягнення власних цілей” і виокремлює дві основні ознаки взаємодії між предметами (явищами): наявність спільної мети, яка й породжує взаємодію, та використання обома сторонами, що взаємодіють, можливостей (енергії, інформації, засобів) один одного задля досягнення власних цілей.

Отже, взаємодія органів внутрішніх справ і засобів масової інформації – це, з одного боку, узгоджені, засновані на законах та підзаконних нормативних актах усталені контакти між цими суб’єктами, що виникають та розвиваються на основі спільних інтересів, з використанням можливостей один одного задля спільного вирішення поставлених завдань; з іншого боку, це процес взаємовпливу цих суб’єктів під час діяльності щодо досягнення спільних та власних цілей.

Згідно зі ст.3 Закону України "Про міліцію" основними принципами взаємодії органів внутрішніх справ, зокрема міліції громадської безпеки, із засобами масової інформації є принципи законності та гласності, на яких поряд з іншими (гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням) будується діяльність міліції.

Принцип законності передбачає безумовне виконання взаємодіючими суб’єктами у процесі реалізації своїх повноважень законів та підзаконних нормативних актів і відповідність правовим приписам всіх взаємозв’язків цих суб’єктів. Принцип законності є конституційним (ст. 8, 19 Конституції України), він покладений в основу діяльності всіх органів державної влади.

Реалізація іншого конституційного принципу – гласності (або “відкритості”, “прозорості”) виявляється у тому, що органи внутрішніх справ зобов’язані через різноманітні форми своєчасно, широко та регулярно інформувати громадян про свою діяльність. Цей принцип є засобом формування громадської думки, залучення населення до процесу управління, здійснення впливу громадянського суспільства на державу. Інструментом реалізації принципу гласності виступають засоби масової інформації, тому взаємодія органів внутрішніх справ із ЗМІ неможлива без дотримання цього принципу. Гласність як принцип взаємодії передбачає відкритий характер стосунків між суб’єктами взаємодії; наявність надійної системи інформаційного забезпечення суб’єктів; створення умов для розповсюдження інформації.

Задля створення таких умов суб’єкти мають притримуватися принципу скоординованості дій. Взагалі координація посідає центральне місце у механізмі взаємодії. Вона набуває особливої актуальності під час взаємодії таких різних за своєю правовою природою суб’єктів, як органи внутрішніх справ та засоби масової інформації. Відносно один одного ці суб’єкти виступають як представники, з одного боку, держави, а з іншого – громадськості. Їх діяльність відбувається незалежно один від одного, тому для виникнення взаємодії необхідно піддати дії означених суб’єктів узгодженості й координації.

Дещо близьким за суттю до цього принципу є інший принцип – узгодженості. Відповідно до нього будь-яка інформація про діяльність органів внутрішніх справ, яка підлягає опублікуванню, має оперативно й чітко передаватися журналісту. У свою чергу, представник ЗМІ повинен у випадках, коли це вимагає закон, ставити до відома органи внутрішніх справ щодо використання інформації про їх діяльність. Наприклад, згідно зі ст. 2 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” у випадках, коли посадова особа є автором публікації або дала інтерв’ю, державні органи мають право вимагати попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими засобами масової інформації, а також заборонити їх поширення. Дотримання цього принципу свідчить про взаємоповагу та гарантує коректність передавання інформації.

Принцип об’єктивності, без якого також не може бути повноцінної взаємодії органів внутрішніх справ з засобами масової інформації, передбачає прагнення з боку ЗМІ максимально достовірного висвітлення діяльності органів внутрішніх справ, недопущення наклепів у матеріалах, дотримання правил професійної етики. З іншого боку, органи внутрішніх справ повинні надавати представникам ЗМІ повну інформацію, не допускаючи замовчувань та безпідставних обмежень.

Окрім вищезазначених існують деякі спеціальні принципи, без урахування яких взаємодія між ОВС та ЗМІ, зокрема у такому напрямку, як висвітлення діяльності ОВС у засобах масової інформації, буде неефективною, а підчас і неможливою, а саме:

1) оперативності. Інформація, що надається у ЗМІ, повинна бути “свіжою”, не застарілою. Необхідно враховувати той факт, що інформація про подію втрачає свою актуальність за умови її подання до Інтернет-видань вже через годину після того, як ця подія відбулася, до телерадіокомпаній – через півдоби, до газет – через добу;

2) актуальності та своєчасності. Для подання у ЗМІ необхідно добирати резонансні випадки, найбільш перспективні справи, яскраві дії міліції, тобто все, що може звернути на себе увагу значної частини населення, зацікавити як журналістів, так і споживачів інформації, пробудити в них необхідність оцінки того, що відбулося; підкреслювати соціальну значущість інформації, яка надходить від ОВС до ЗМІ;

3) системності – передбачає регулярність виходу матеріалів у ЗМІ (телесюжетів, радіорепортажів, спеціальних телерадіопрограм міліцейської тематики, газетних рубрик);

4) інформативності. Матеріали повинні містити менше оцінок, категоричних висловлювань, а більше інформації, щоб надати можливість читачеві (слухачу, глядачеві) робити висновки самостійно;

5) тематичної різноманітності. Офіційна інформація (звітування перед населенням щодо результатів діяльності, проведення оперативно-профілактичних заходів) повинна перемежовуватись відомостями щодо розкриття конкретних правопорушень, наданням практичних порад громадянам, нарисами про кращого дільничного інспектора тощо;

6) комплексного характеру. Публікації, крім основної, можуть містити ще декілька додаткових тем;

7) емоційної насиченості. Навіть найбільш “сухий” з точки зору емоційності матеріал можна “розбавити” конкретним прикладом для надання йому цікавості.

Перші три з названих вище принципів (оперативності, актуальності та системності) віднесені МВС України до основних, дотримання яких забезпечує ефективність взаємодії ОВС із засобами масової інформації.

Під час підготовки інформації для розповсюдження її у ЗМІ працівники ОВС керуються також такими принципами: достовірності, стислості, зрозумілості, однозначності, масовості, результативності, постійності.

Таким чином, можна вивести узагальнюючий принцип побудови стосунків органів внутрішніх справ із засобами масової інформації – принцип соціального партнерства, який передбачає: а) встановлення двостороннього характеру стосунків (з одного боку, ОВС прагнуть сформувати позитивну громадську думку про свою діяльність та позитивний імідж, заручитися громадською підтримкою своєї діяльності шляхом розповсюдження роз’яснювального матеріалу в ЗМІ, а з іншого, журналісти реалізують своє право на інформацію); б) надійний зворотний зв’язок.

Взаємодія неможлива без наявності спільної мети у взаємодіючих суб’єктів. Отже, необхідно знайти цілі в діяльності ОВС, які б відповідали цілям ЗМІ, та навпаки.

Такі властивості засобів масової інформації, як оперативність, широта впливу на великі маси людей, ефективність і економічна доцільність, виділяють пресу, радіо, телебачення в низку найбільш перспективних засобів впливу на широкі верстви населення.

З іншого боку, ЗМІ покликані реалізовувати надзвичайно важливу функцію громадського контролю за діяльністю органів державної влади, зокрема органів внутрішніх справ. Умовами належної реалізації цієї соціальної функції є незалежність ЗМІ від владних структур та конструктивна опозиційність преси до влади.

На перший погляд, ЗМІ та ОВС стосовно один одного прагнуть суцільно протилежного. Проте це лише на перший погляд. Погляньмо на основні функції засобів масової інформації через призму можливості їх використання у діяльності органів внутрішніх справ:

а) інформаційна (інформування населення про різні сфери життя суспільства, у тому числі правоохоронну). Органи внутрішніх справ використовують цю функцію для формування громадської думки щодо проблем боротьби зі злочинністю, інформування громадян про героїчні вчинки своїх працівників;

б) просвітницька (передбачає розповсюдження комплексу знань з різних галузей науки, техніки, культури, у тому числі правових знань) – використовується з метою правового виховання населення;

в) виховна – сприяє формуванню високого рівня правосвідомості;

г) регулятивна (управлінська) – спрямовує громадян на реалізацію завдань, що стоять перед суспільством, у тому числі й укріплення правопорядку, організації попереджувальних та профілактичних заходів;

д) гедоністична (створює у споживачів інформації стан задоволення й насолоди шляхом впливу тієї чи іншої інформації; сприяє кращому засвоєнню, запам’ятовуванню інформації, у тому числі правової, та впливає на поведінку особи) – використовується для формування правомірної поведінки громадян.

Отже, збіг цілей таких соціальних систем, як ЗМІ та ОВС, призводить до взаємодії, яка у кінцевому підсумку позитивно впливає на кожну з них. Так, ЗМІ у своїй діяльності використовують інформацію, методологію, наукові знання, термінологію, що належать органам внутрішніх справ, у свою чергу, останні використовують методологію ЗМІ для досягнення власних основних цілей: забезпечення прав і свобод людини, організація безпеки громадян, забезпечення правопорядку. Наприклад, на базі Дніпропетровської обласної державної телерадіокомпанії створено канал “Право”, на якому виходять передачі правоосвітницького спрямування. Працівники цього каналу постійно запрошують для участі у програмах співробітників УМВС України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Кожного року спільними зусиллями творчих працівників каналу “Право” та науковців згаданого навчального закладу готуються для ефіру тематичні телепередачі та відеофільми.

Слід зазначити, що у взаємодії зі ЗМІ органи внутрішніх справ працюють за трьома основними напрямками, які можна класифікувати за такою ознакою, як урахування інтересів різних соціальних груп та інститутів:

1) врахування інтересів громадян;

2) врахування інтересів працівників ЗМІ;

3) врахування інтересів ОВС.

Розглянемо докладніше названі напрямки:

1) врахування інтересів громадян:

– інформування населення про стан боротьби зі злочинністю та правопорушеннями, стан громадської безпеки на території обслуговування тощо;

– реагування на критичні виступи у ЗМІ з боку громадян;

2) врахування інтересів працівників ЗМІ:

– заходи з реалізації права журналіста на інформацію про діяльність органів внутрішніх справ:

– акредитація журналістів (здійснюється відповідно до ст. 3 Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”, ст. 3 Закону України “Про міліцію”; наказу МВС України № 491 від 04 липня 1998 р. “Про затвердження Положення про акредитацію представників засобів масової інформації при Центрі громадських зв’язків Апарату Міністра внутрішніх справ України”);

– надання інформації, яку потрібно довести до аудиторії певного ЗМІ;

– відповіді на запити. Відбуваються відповідно до ст. 32–37 Закону України “Про інформацію” і поділяються на інформаційні запити щодо доступу до офіційних документів та запити щодо надання письмової або усної інформації.

Інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів – це звернення до державних органів з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами.

Запит щодо надання письмової або усної інформації – це звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої, та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань. Слід звернути увагу на те, що названі запити можуть подавати не тільки представники ЗМІ, а й усі громадяни;

– організація безпеки працівників ЗМІ.З кожним роком професія журналіста стає все більш небезпечною: якщо протягом 1993–1997 рр. в Україні в цілому було вчинено 73 злочини стосовно працівників засобів масової інформації, то за період 2004–2005 рр. тільки в Дніпропетровській області стосовно цієї категорії осіб було вчинено 23 злочини.

Останніми роками видано цілу низку наказів МВС України, а також вказівок та розпоряджень, що були зазначені вище, згідно з якими на підрозділи органів внутрішніх справ покладаються обов’язки щодо створення безпечних умов для виконання журналістами своїх професійних функцій. Згідно з цими відомчими актами начальники ГУМВС, УМВС, УМВСТ зобов’язуються вживати необхідних заходів щодо створення безпечних умов для безперешкодної діяльності засобів масової інформації. Зокрема, у кожному підрозділі на місцях створено спеціальні слідчо-оперативні групи міліції, завданням яких є негайне реагування на всі повідомлення про правопорушення стосовно представників засобів масової інформації. Названі групи повинні забезпечувати негайне реагування на всі правопорушення, пов’язані з діяльністю засобів масової інформації і їхніх представників, запобігання, розкриття, реагування на повідомлення про злочини і події, пов’язані з такими злочинами, їх об’єктивне розслідування в найкоротші терміни. Окрім цього, маршрути нарядів патрульно-постової служби наближено до місць розташування редакцій. Також журналістам поряд з працівниками суду, правоохоронних органів, їх близькими родичами та особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві, дозволено одержувати спецзасоби для відстрілу патронів, споряджених гумовими кулями.

Відповідно до вищезазначених нормативних актів у кожному міськрайоргані визначено контактні телефони та посадових осіб для спілкування з журналістами, посилено роботу з профілактики правопорушень і злочинів у місцях розташування засобів масової інформації та в місцях проживання їх відповідальних працівників. Особлива увага при цьому приділяється безпеці тих журналістів, хто висвітлює проблеми боротьби зі злочинністю та корупцією;

3) врахування інтересів ОВС – використання ЗМІ органами внутрішніх справ для:

– правове виховання населення.

– спонукання населення до надання допомоги в розкритті та розслідуванні правопорушень;

– усунення, блокування або нейтралізація обставин, які сприяють вчиненню злочинів;

– активне використання прогресивних форм профілактики правопорушень;

– зміцнення довіри населення до міліції;

– підвищення авторитету органів внутрішніх справ;

– формування позитивного іміджу міліції;

– використання інформації, що міститься в матеріалах ЗМІ, для розробки планів роботи під час проведення оцінки змін у стані злочинності, охорони громадського порядку, вибору ефективних форм і методів організації роботи органу внутрішніх справ;

– вирішення специфічних завдань (наприклад, встановлення свідків, розшук підозрюваних у вчиненні злочину, стабілізація психологічного стану різних соціальних прошарків населення у період стихійного лиха або вчинення у регіоні особливо небезпечних злочинів тощо).

Зазначені напрямки здаються розрізненими, але насправді вони взаємопов’язані й передбачають задля досягнення успіху в одному напрямку працювати в інших. Наприклад, без належної роботи щодо правового виховання населення неможливо ефективне проведення профілактики; рівень довіри людей до міліції впливає на їхню готовність надати допомогу в розкритті та розслідуванні правопорушень, з іншого боку, без достатнього інформування населення про стан громадської безпеки в регіоні рівень довіри навряд чи буде високим, в свою чергу, проблему інформування складно буде вирішити (якщо взагалі можливо) без підтримки засобів масової інформації.

Отже, саме від стану взаємодії та рівня налагодженості стосунків із ЗМІ залежатиме ефективність роботи з населенням, що є особливо важливим фактором у діяльності міліції громадської безпеки.

Дата добавления: 2014-01-04