Особливості кримінальної відповідальності за злочини проти власності

Переважну більшість питань відповідальності за злочини проти власності громадян — тлумачення ознак складів злочинів, передбачених главою VI Особливої частини КК, відмежування цих посягань від суміжних тощо — роз'яснено у спеціальній постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику всправах про корисливі злочинипроти приватної власності громадян». Тому тут звернуто увагу лише на дискусійні питання.

Питання про предмет злочинів проти власності громадян вирішується з врахуванням положень, викладених раніше стосовно предмета злочинів проти власності.

При кваліфікації відповідних посягань слід мати на увазі такі особливості:

1) відповідно до ст. 17 Закону України «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Між тим, шлюбно-сімейне законодавство визначає, що майно батьків та їхніх неповнолітніх дітей є відокремленим. З цього можна зробити висновок, що посягання дітей на майно, яке належить їхнім батькам, а також посягання членів сім'ї на майно, що не перебуває в їхній спільній сумісній власності, є злочином, за наявності інших необхідних ознак тягне за собою відповідальність за статтями 185—187 189,190,194-196 КК. Однак на практиці, що склалася, кримінальні справи про такого роду посягання порушуються лише за заявою потерпілих (хоча справи про такі злочини не належать до справ так званого приватного звинувачення);

2) будь-які дії одного із співвласників щодо майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, не є злочином, хоча б вони були вчинені й без згоди інших співвласників. У такому разі виникають цивільно-правові відносини;

3) не є злочином привласнення своєї особистої частки із спільної власності. Водночас предметом відповідних посягань може бути майно, належне іншим співвласникам, становлячи їхню частку, оскільки воно є чужим для винного (наприклад, обман при розподілі спільного заробітку чи разом виробленої продукції), а також майно, яке належить суб'єктам права колективної власності, в яких винному належить ідеальна частка (господарського товариства, кооперативу), чи де частка учасника взагалі не виділена (об'єднання громадян);

4) за загальним правилом, знищення або пошкодження свого майна не тягне за собою кримінальної відповідальності. Однак тоді, коли це вчинено шляхом підпалу або іншим загально-небезпечним способом, такі дії визнаються злочинними;

5) при визнанні майна предметом злочинів проти власності громадян має значення не місце знаходження майна, а те, кому злочином заподіяно майнової шкоди, тобто те, хто несе матеріальну відповідальність за це майно;

У теорії кримінального права та правозастосовчій практиці не однозначно вирішується питання про кримінально-правову оцінку посягань на майнові права громадян, які виникли з підстав, не передбачених законом. Найчастіше в житті трапляються такі випадки з числа названих:

1) викрадення чи знищення майна, вилученого з цивільного обороту, зберігання якого саме по собі становить злочин або адміністративний проступок (зброя, наркотичні засоби);

2) викрадення чи знищення майна, яке громадянин набув без законних підстав чи внаслідок вчинення правопорушення (майно, здобуте внаслідок браконьєрства, привласнення знайденого державного, колективного майна чи майна громадян);

3) викрадення чи знищення майна, яке громадянин отримав внаслідок протиправних дій щодо особи, котра його згодом повертає собі чи знищує (наприклад, продаж автомобіля, квартири за ціну, яка вища від оголошеної при реєстрації угоди з передачею різниці «з рук в руки» з наступним насильницьким вилученням такої різниці);

4) викрадення чи знищення майна, яке належним чином не зареєстровано, на яке не оформлено у встановленому порядку право власності (саморобний транспортний засіб, автомобіль, ввезений з-за кордону для постійного використання й не оформлений на внутрішній митниці).

Здається правильною позиція, відповідно до якої посягання на майнові права громадян, які виникли з підстав, не передбачених законом, кваліфікуються як злочини проти власності громадян. Для обґрунтування цього підходу можна навести такі аргументи:

1) майно, яке викрадається чи знищується, є чужим для винного, незважаючи на підстави його набуття потерпілим;

2) внаслідок вчинення посягання відбувається протиправне збагачення винного, водночас заподіюється майнова шкода потерпілому, зменшується загальна маса наявного у нього майна (при вчиненні викрадення), тобто порушується такий самий додатковий та основний безпосередній об'єкт, що і при вчиненні викрадення майна, набутого на законних підставах;

3) за всіма іншими ознаками складу злочину ці посягання не відрізняються від викрадення чи пошкодження законно набутого майна;

Визнання правильною протилежної позиції означатиме безкарність осіб, котрі вчиняють такі посягання.

Разом з тим, слід мати на увазі, що при вчиненні таких посягань не порушується охоронюваний кримінальним законом об'єкт — відносини власності. Тому скоєне має кваліфікуватися не як закінчений злочин, а як замах на відповідний злочин незалежно від того, чи було повністю виконано об'єктивну сторону посягання.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1). Дайте визначення поняття розкрадання чужого майна, охарактеризуйте його ознаки.

2). Дайте визначення об'єкта і предмета розкрадання чужого майна.

3). Дайте характеристику об'єктивної сторони розкрадання, визначте момент цих злочинів.

4). Вина мотив і мета при розкраданні чужого майна.

5). Суб'єкт розкрадання.

6). Форми (способи) розкрадань. Критерії, покладені в основу розподілу розкрадання на форми.

7). Види розкрадань. Критерії, покладеш в основу розподілу розкрадання на види.

8). Розкрадання чужого майна шляхом крадіжки.

9). Охарактеризуйте спосіб при викраденні майна шляхом крадіжки.

10).Дайте характеристику способу заволодіння чужим майном при вчинені грабежу,

11).Розбій.

12). Дайте характеристику кваліфікуючих ознак розбою.

13). Вимагання: ознаки основного складу

14). Кваліфікуючи і особливо кваліфікуючи ознаки вимагання.

15). Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання. Дайте характеристику цього злочину, визначте момент його закінчення.

16). Визначте ознаки по яким можливо відмежувати грабіж від розбою та вимагання.

17). Охарактеризуйте спосіб при розкраданні чужого майна шляхом шахрайства.

18). Розкрадання чужого майна шляхом розтрати привласнення або зловживання службовою особою свого своїм службовим становищем.

19). Дайте поняття повторності вчинення розкрадання та визначення продовжуваного злочину, відмежуйте їх один від одного.

20). Дайте характеристику корисливих злочинів, що не містять ознак розкрадання.(ст.ст. 192-193, 198КК).

21). По яким ознакам можливо відмежувати розкрадання від придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом,

22). Відмежуйте розкрадання від заподіяння майнової шкоди шляхом обману, або зловживання довірою.

23). Визначте і охарактеризуйте некорисливі злочини.(ст.ст. 194-197 КК).

Дата добавления: 2014-01-04