Злочини, що посягають на суспільні відносини, пов’язані з недоторканістю приватного життя особи

Порушення недоторканності житла (ст. 162 КК).

Недоторканність житла будь-якої особи гарантується ст. 30 Конституції України.

Безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, які забезпечують право особи на недоторканність житла.

Об'єктивна сторона злочину сформульована в диспозиції ч. 1 ст. 162 і полягає в активних діях, спрямованих на незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, або в незаконному проведенні огляду чи обшуку житла, незаконному виселенні, або у вчиненні інших дій, що порушують недоторканність житла особи. Будь-яке проникнення у житло чи інше володіння особи є незаконним, якщо при цьому не дотримані вимоги ст. 30 Конституції України. З тих же підстав незаконними визнаються і проведення огляду або обшуку у житлі чи іншому володінні особи. Злочин вважається закінченим з моменту початку вчинення зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 162 дій.

Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 162, — загальний: фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років. Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162, може бути як загальним, так і спеціальним — у разі вчинення злочину службовою особою. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер (ст. 163 КК).

Об'єктом злочину є суспільні відносини у сфері захисту конституційного права громадян на таємницю листування, кореспонденції, телефонних розмов. Предметом злочину є інформація, що передається в листах, телеграфом, іншими засобами зв'язку або через комп'ютер, а також телефоном, і є особистою таємницею громадянина.

Об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 163, полягає у вчиненні діяння (дії або бездіяльності), спрямованого на порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер. Як порушення цього конституційного права громадян слід розцінювати будь-які дії всупереч вимогам закону, зокрема, Кримінально-процесуального кодексу України. Настання будь-яких наслідків порушення таємниці листування законом не передбачено, тому якщо такі наслідки настали, вони підлягають за наявності достатніх підстав додатковій кваліфікації в залежності від форми вини щодо їх настання.

Кваліфікуючі ознаки злочину — вчинення його щодо державних чи громадських діячів, вчинення службовою особою або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації.

Суб'єкт злочину — загальний. Спеціальним суб'єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 163, може бути службова особа. За наявності кваліфікуючих ознак, що зазначені в ч. 2 або ч. 3 ст. 365, можлива додаткова кваліфікація дій службової особи за відповідною частиною ст. 365. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (ст. 168 КК).

Об'єкт злочину — суспільні відносини, які забезпечують захист особистого та сімейного життя (ст. 32 Конституції України). Цей злочин порушує психологічну рівновагу та здоров'я дитини, яку усиновили (удочерили), та усиновителя (усиновителів).

Об'єктивна сторона злочину характеризується протиправним повідомленням без згоди усиновителів будь-яким способом іншим особам відомостей, про те, що усиновителі не є кровними батьками усиновленої особи.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16 років та володіє інформацією щодо факту усиновлення, незалежно від джерел, із яких вона отримала цю інформацію. Також суб'єктом може бути один з усиновителів, якщо на розголошення таємниці немає згоди іншого усиновителя. Щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 168, то його суб'єктом може бути службова особа або працівник медичного закладу, якому відомості щодо усиновлення (удочеріння) стали відомі у зв'язку з виконанням своїх професійних та службових обов'язків. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює, що розголошує таємницю усиновлення (удочеріння), та знає, що це може призвести до негативних наслідків. Мотивами можуть бути шантаж, помста, заздрощі, на кваліфікацію дій винного вони не впливають.

Порушення недоторканності приватного життя (ст. 182 КК).

Об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують захист права громадян на конфіденційність інформації стосовно особистого або сімейного життя.

Предметом злочину є конфіденційна інформація про особу, тобто будь-які відомості, які особа бажає зберегти в таємниці. Це можуть бути відомості щодо її сімейного стану, стану здоров'я, майнового стану її родичів та ін. конфіденційною

Об'єктивна сторона злочину полягає у незаконному збиранні, зберіганні, використанні, поширенні конфіденційної інформації про особу без її згоди, у незаконному поширенні інформації у публічному виступі, у творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації. Злочин слід вважати закінченим з моменту виконання його об'єктивної сторони, тобто дій, передбачених диспозицією ст. 182.

Суб'єкт злочину — фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років. Вчинення таких дій службовою особою має кваліфікуватися, за наявності достатніх підстав, за сукупністю злочинів, передбачених ст. 182 та відповідними частинами ст. 364 чи 365. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Дата добавления: 2014-01-04