Метод зворотньої калькуляції

Цей метод полягає в розрахунку максимально допустимих витрат виробництва, виходячи з даної ціни реалізації.

Прогнозування собівартості нових виробів.

На етапах розробки нової продукції, коли немає комплекту технічної документації і нормативної бази, її собівартість обчислюється тільки як ймовірна прогнозна величина. При цьому використовують параметричні методи, що ґрунтуються на залежності собівартості продукції від її параметрів – технічних і експлуатаційних показників.

МЕТОД ПИТОМИХ ВИТРАТ:

Сн = Сп * Рн (3.1.),

де Сн – собівартість нового виробу

Сп – питома собівартість аналогічного виробу, який освоєний виробництвом, грн.;

Рн – параметр нового виробу.

Цей параметр залежить від типу виробу і повинен найбільшою мірою впливати на собівартість (потужність двигунів, об’єм холодильників, тощо)

БАЛОВИЙ МЕТОД:

Він ґрунтується на експертній оцінці впливу основних параметрів виробу на його собівартість, кожен з яких оцінюється певною кількістю балів.

, де

Сб – собівартість одного бала;

N – кількість параметрів, які впливають на собівартість виробу;

- кількість балів по і –му параметру нового виробу.

КОРЕЛЯЦІЙНИЙ МЕТОД:

Кореляційний метод дозволяє встановити залежність собівартості виробу від його параметрів у вигляді емпіричних формул, виведених на підставі аналізу фактичних даних по групі аналогічних виробів. При цьому з’ясовується форма зв’язку (лінійна, ступенева), а також його щільність.

Агрегатний метод:

За цим методом собівартість виробу визначається як сума собівартості конструктивних його частин – агрегатів і може включати в себе застосування декількох параметричних методів. (літаки, ЕОМ).

Дата добавления: 2014-01-04