Спрямованість особистості

Розвиток особистості

Періодизація розвитку людини

№	Період	Вік
	Фаза новонародженості	1 – 2 місяці
	Стадія немовляти	До 1 року
	Раннє дитинство	1 – 3 роки
	Дошкільне дитинство	4 – 6 років
	Молодше шкільне дитинство	7 – 10 років
	Підлітковий вік	11 – 15 років
	Рання юність	16 – 17 років
	Юність	18 – 23 роки
	Молодість	24 – 30 років
	Розквіт	31 – 40 років
	Зрілість	40 – 55 років
	Старість А) Похилий вік Б) Старечий вік В) Довголіття	55 – 75 років 75 – 90 років Понад 90 років

Сутність	Процес кількісних і якісних змін в організмі людини. Біологічне в людині характеризується фізичним розвитком. Соціальний розвиток знаходить відбиток в психічній, моральній, інтелектуальній еволюції людини.
Чинники впливу (зовнішні, внутрішні)	Спадковість, середовище, виховання Макрофактори: космос, планета, суспільство, держава, географічні умови, соціально – економічні умови; Мезофактори: етнос, регіон, засоби масової інформації; Мікрофактори:сім'я, родичі, коло друзів тощо; Активність особистості;
Рушійні сили	Зовнішні і внутрішні суперечності: - загальні та індивідуальні суперечності: «хочу-можу», «знаю-не знаю», «є-немає» тощо; Суперечності: - між потребами людини і можливостями їх задоволення: - між вимогами суспільства, дорослих і наявним рівнем розвитку особистості тощо (В. Крутецький).
Врахування особливостей	- вікових, індивідуальних; - нерівномірності розвитку; - сензитивних періодів; - акселерації; - провідної ролі навчання в розвитку особистості (Л.Виготський)
Результат	Становлення людини як біологічного виду і соціальної істоти.

Спрямованість особистості – це сукупність стійких мотивів, які орієнтують поведінку та діяльність людини відносно незалежно від конкретних умов.

Форми спрямованості особистості:

- переконання;

- ідеали;

- схильності;

- бажання;

- потреби;

- інтереси;

- світогляд;

- потяги.

До неусвідомлюваних мотивів належать потяг і установка.

Потяг -неусвідомлюване, нецілеспрямоване спонукання, що виражається в чуттєвому переживанні потреби і не викликає активних дій.

Він є первинним емоційним проявом потреби людини в чомусь. Це спонукання, яке не опосередковане свідомим цілеутворенням. Воно ще не має конкретного предметного вираження. Наприклад, людина відчуває потяг до роботи. Проте що їй хочеться робити, вона спочатку не усвідомлює.

Установка — неусвідомлювана готовність особистості до діяльності, за допомогою якої може бути задоволена потреба.

Установки бувають позитивні й негативні. Наприклад, людині її знайомі розповіли про лікаря — хорошого фахівця, який поставив на ноги багатьох хворих. У неї з'являється позитивна установка «цей лікар є хорошим фахівцем» ще до зустрічі з ним. Якщо ж когось на ринку кілька раз обрахували, обважили, у нього формується негативна установка — «всі продавці — люди нечесні», хоча насправді це далеко не так.

Усвідомлювані мотиви. Це мотиви, у яких усвідомлюється причина, що є основою вибору дій і вчинків людини. До усвідомлюваних мотивів відносяться інтереси, переконання, прагнення.

Інтерес ( лат. interesse — бути всередині) — емоційний вияв пізнавальних потреб людини, що реалізується у спрямованості людини на певні об'єкти, прагненні глибше і повніше їх пізнати.

Інтереси людини не вроджені. Вони виникають і розвиваються протягом її життя. Спонукаючи особистість до діяльності, інтерес активізує її. Коли людина зацікавлена тим, що робить, вона працює енергійно, жваво, творчо, отримуючи задоволення навіть тоді, коли робота складна і вимагає значного напруження. Суб'єктивно інтереси виявляються в позитивному ставленні до об'єкта пізнання. Вони дуже різноманітні.

Важливим аспектом світогляду, що містить не тільки систему поглядів людини на світ, а й характеризує духовне обличчя і визначає її загальну спрямованість, є переконання.

Переконання — система мотивів, що спонукають особистість діяти відповідно до своїх поглядів, принципів, світогляду.

Ними є знання, в істинності й важливості яких людина впевнена і якими вона керується у своїх діях і вчинках. їх сила і твердість залежать не тільки від логічної обґрунтованості, а й від їх життєвої важливості. Перетворення знань на переконання є складним і трипалим процесом.

Важливу роль у життєдіяльності особистості відіграють і прагнення.

Прагнення — усвідомлений мотив, у якому виявлена потреба, що може бути задоволена за допомогою вольових зусиль.

Прагнення можуть мати різну психологічну форму. Одним із конкретних їх виявів є мрія — створений фантазією образ бажаного майбутнього, що спонукає людину не лише уявляти те, що потрібно зробити, а й підтримує і посилює її енергію. До прагнень відносять і пристрасті — мотиви, в яких виражаються потреби, що мають нездоланну силу і відтісняють у діяльності людини все, що не пов'язано зі значущим об'єктом. Прагненнями є також ідеали як потреба наслідувати приклад, прийнятий особистістю за зразок поведінки. Залежно від віку особистості за ідеал може правити конкретна людина чи узагальнений образ.

Мрії, пристрасті та ідеали за своїм змістом бувають високими та низькими і відіграють різну роль у діяльності людини та житті суспільства.

Згадаємо давню легенду про майстрів, які підносили каміння до місця майбутнього будівництва. Коли одного з них запитали, що він робить, він відповів: «Хіба не бачити, я тягаю каміння». Другий сказав: «Я заробляю на хліб, своїй сім'ї». Третій висловився: «Я будую дім, де житимуть люди». Як бачимо всі вони робили одну справу: возили каміння. Всі отримували матеріальну винагороду за свою роботу, але кожен з них вкладав різний зміст у свої дії. З точки зору психології мова йде про різні мотиви.

Мотив – це спонукальна причина дій і вчинків людей (те, що змушує до дії). Основою мотивів людини є її різноманітні потреби. Мотивація – це більш широке поняття, ніж мотив. Це система чинників, що детермінують поведінку і характеристика самого процесу, що стимулює поведінку.

Потреба - це вимога, яка виявляє залежність людини від певних умов, необхідних для її життєдіяльності. Потреби відображають стійкі, життєво важливі залежності організму від середовища. Чим на вищому щаблі розвитку цивілізації, економічного та духовного розвитку знаходиться суспільство, тим багатшим і різноманітнішим є потреби його членів. Відомо, що мотиваційна сфера особистості має ієрархічний характер. Одні мотиви домінують, одні посідають другорядне місце. Відомий американський психолог А. Маслоу запропонував ієрархію потреб, які спонукають діяльність людини.

Самоактуалізація

Потреба у самоствердженні і визнанні

Потреба у належності до певної соціальної спільноти

Потреба у безпеці і самозбереженні

Біологічні потреби

А. Маслоу фізіологічні потреби вважає домінуючими в запропонованій ієрархії і мотивує це таким чином: «Без сумніву, фізіологічні потреби переважають порівняно з іншими. У людини, яка потребує одночасно їжі, безпеки, любові, самоствердження, почуття голоду заглушить решту потреб. Якщо всі потреби не задоволені і в організмі домінують фізіологічні потреби, то інші потреби стають просто несуттєвими або відсуваються на задній план. У такому разі всі здібності будуть скеровані на задоволення відчуття голоду і організація цих здібностей визначатиметься цією обставиною. Сприйняття, інтелект, пам'ять, звички - все це можна буде визначити як знаряддя задоволення відчуття голоду.

В спрямованості особистості ще існує таке поняття, як мета (ціль) – більш-менш усвідомлюваний образ передбачуваного результату зусиль, який докладає людина, щоб чогось досягти. Мотив спонукає діяльність, а ціль надає їй спрямованості.

Система домінуючих мотивів поведінки і діяльності визначає спрямованість особистості. Провідні мотиви підпорядковують собі всі інші, тому мотиваційна сфера особистості має ієрархічну структуру. Але на поведінку людини впливають і спонукання, що мало усвідомлюються. Неусвідомлювані мотиви. До них належать різноманітні спонукання, у яких не усвідомлюється причина вибору дії і вчинків. При цьому людина не може пояснити чому вона себе повела так, а не інакше. А мотиви поділяються на ті, що усвідомлюються і ті, що не усвідомлюються.

Дата добавления: 2014-01-04