Розумовий розвиток дітей раннього віку

Специфіка спілкування в ранньому віці

Дитина раннього віку надзвичайно швидко оволодіває мовою завдяки психологічній включеності у спілкування з дорослими. Вона уважно слухає розмови дорослих, коли, здавалося б, до неї не звертаються, а сама вона зайнята грою. Ця увага до мови дорослих проглядається щоразу, коли дитина раптово включається у контекст дорослого спілкування, даючи свої емоційні оцінки почутому, коментуючи чи ставлячи запитання.

Спілкування в ранньому віці полягає в постійному зверненні дитини за допомогою і в демонструванні супротивну пропозиціям з боку дорослого. Дитина відкриває для себе, що вона є джерелом своєї волі і починає випробовувати свою волю у спілкуванні зі своїми близькими, з дорослими і однолітками.

Всі ці види соціальної активності займають дитину досить глибоко і є значущими для неї, але все-таки більшу частину часу вона проводить у предметній діяльності за вивченням предметного світу і осягненням знаряддєвих дій.

Дитина саме в ранньому віці засвоює прийоми привертання і утримання уваги дорослих. Ці прийоми є загалом соціально прийнятні, оскільки дитина вміє добре рефлексувати залежно від реакції дорослих і відразу ж сама виправляє свої промахи. Дитина вміє виразити почуття прихильності і симпатії, також висловити почуття незадоволення і запропонувати при цьому деякий вихід з неприємної ситуації.

Особливе місце в розвитку соціальної активності займає розвиток специфіки спілкування з однолітками. Діти починають цікавитися один одним: вони спостерігають один за одним, обмінюються іграшками, намагаються демонструвати один одному свої досягнення і навіть змагатися. Змагання в досягненні (вміння грати м'ячем, оволодіння тією чи іншою дією з предметом, їзда на велосипеді тощо) зумовлює мотивацію до досягнення (мотив досягнення), що визначає успішність реалізації прагнення до визнання. При цьому в дитини розвивається рефлексія своїх досягнень і досягнень іншого.

Дитина трьох років має достатній рівень розумового розвитку, щоб бути успішною чи досить прийнятною в соціальних ситуаціях спілкування, вона вміє контролювати свої емоції та волю.

Дитина починає виділяти властивості оточуючих предметів, уловлювати найпростіші зв'язки між ними і використовувати ці зв'язки в своїх маніпуляціях. Це створює передумови для подальшого розумового розвитку, який відбувається у зв'язку з оволодінням предметною діяльністю (а пізніше - елементарними формами гри й малювання) і мовою. Основу розумового розвитку в ранньому дитинстві складають нові види дій сприйняття і мисленнєвих дій, що формуються у дитини. На другому році життя у дитини виникає здатність впізнавати близьких людей на фотографіях і предмети на малюнках, в тому числі і на контурних зображеннях, які передають тільки деякі характерні деталі предмета (наприклад, голову коня чи собаки).

Зорові дії, за допомогою яких дитина сприймає предмети, сформувалися у процесі хапання і маніпулювання. Ці дії спрямовані, насамперед, на такі властивості предметів, як форма і розмір. Колір в цей період немає жодного значення для впізнавання предметів взагалі. Дитина однаково впізнає забарвлені і незабарвлені зображення, а також зображення, забарвлені в незвичні, неприродні кольори, орієнтуючись тільки на форми зображених предметів. Це зовсім не означає, що дитина не розрізняє кольори, адже розрізнення певних кольорів властиве вже немовлячому віку. Але колір ще не став ознакою, яка характеризує предмет, і не враховується при його сприйнятті. Для того, щоб сприйняття предметів стало повнішим, і більш всебічним, у дитини повинні скластися нові дії сприйняття. Такі дії формуються у зв'язку з оволодінням предметною діяльністю, особливо співвідносними і знаряддєвими діями.

Оволодіння зовнішніми орієнтувальними діями відбувається не відразу і залежить від того, з якими саме предметами діє дитина і якою мірою їй допомагають дорослі. Значна частина іграшок для дітей цього віку створена так, що в їх устрій нібито вже закладена необхідність примірювати частини одна до одної і без правильного їх підбору результат одержати не можна. І якщо дитина спочатку намагається досягти результату силою (втиснути, вставити частини, які не підходять), то незабаром сама чи за незначної допомоги дорослих переходить до примірювання. Інші іграшки меншою мірою визначають спосіб дій дитини, тому в цих випадках допомога дорослого повинна бути вагомішою.

Зовнішні орієнтувальні дії, спрямовані на з'ясування властивостей предметів, складаються у дитини при оволодінні не тільки співвідносними, але й знаряддєвими діями. Так, намагаючись дістати віддалений предмет, палицю, і переконавшись, що вона не підходить, дитина прагне замінити її довшою, співвідносячи таким чином віддаленість предмета з довжиною знаряддя. Від співвіднесення, порівняння властивостей предметів за допомогою зовнішніх орієнтувальних дій дитина переходить до зорового їх співвіднесення. Формується новий тип дії сприйняття. Властивість одного предмета перетворюється для дитини в зразок, за допомогою якого вона вимірює властивості інших предметів.

Оволодіння новими діями сприйняття виявляється в тому, що дитина, виконуючи предметні дії, переходить до зорового орієнтування. Вона підбирає потрібні предмети, їх частини на око і виконує дію відразу правильно, без попереднього примірювання. У зв'язку з цим для дитини 2,5-3 років стає доступним зоровий вибір за зразком, коли з двох предметів, що розрізняються за формою, розміром чи кольором, вона може підібрати такий самий предмет. Спочатку діти починають вибирати за формою, потім - за розміром, потім - за кольором. Це свідчить про те, що нові дії сприйняття формуються раніше для тих властивостей, від яких залежить можливість виконання практичних дій з предметами, а потім вже переносяться й на інші властивості. Здійснюючи зоровий вибір за зразком дитина розуміє, що існує багато предметів, які мають однакові властивості. Обстеження предмета стає детальнішим, дитина не обмежується якимись ознаками, що відразу привертають увагу.

Таким чином, сприйняття дитиною протягом раннього віку тісно пов'язане з виконуваними предметними діями. Дитина може досить точно визначити форму, розмір, колір предметів, їх положення у просторі в тих випадках, коли це необхідно для виконання тієї чи іншої доступної їй дії. В інших випадках сприйняття може виявитися досить неточним, також дитина може зовсім не помічати певних властивостей, якщо їх урахування необхідне для виконання складної для неї нової дії.

Поряд із зоровим в ранньому дитинстві інтенсивно розвивається і слухове сприйняття. Властивості предметів і явищ (у даному випадку звуків) починають виокремлюватися залежно від того, наскільки ці властивості виявляються необхідними для діяльності дитини. Основна діяльність дітей раннього віку, пов'язана зі сприйняттям звуків, - мовне спілкування. Тому в цей період особливо інтенсивно розвивається фонематичний слух. Як правило, до кінця другого року діти вже сприймають всі звуки рідної мови.

Вікова психологія раннього віку ґрунтується на положенні Л. С. Виготського про сприйняття в ранньому віці як провідної функції. На думку вченого, сприйняття до трирічного віку відіграє домінуючу центральну роль. Можна сказати, що вся свідомість дитини цього віку визначається діяльністю сприйняття. Так само мислення дитини до трьох років носить переважно безпосередній характер. Дитина встановлює мисленнєві зв'язки між елементами, які наочно сприймаються. Можна було б показати, що всі функції цього віку відбуваються навколо сприйняття, через сприйняття, за допомогою сприйняття. Сприйняття нібито обслуговується всіма сторонами діяльності дитини, і тому жодна функція не переживає такого бурхливого розвитку в ранньому віці, як функція сприйняття. Сприйняття стає провідною функцією, зайнявши центральне місце в розвитку пізнавальної сфери дитини.

Література

[ 1, 2, 6, 8, 12, 13, 17, 18, 23-26, 31, 32, 35, 36, 46, 47, 49-56, 61, 69, 70-112 ]

Дата добавления: 2014-01-04