Сутність страхування у ЗЕД

Тема: Страхування у зовнішньоекономічній діяльності

Лекція 12

План

1. Сутність страхування у ЗЕД

2. Специфіка страхування

3. Особливості страхування при зовнішньоторговельній моделі ЗЕД підприємства

4. Особливості страхування при виробничо-інвестиційній моделі ЗЕД підприємства

5. Особливості страхування при виробничо-інвестиційній моделі ЗЕД підприємства

Страхування — це система особливих грошових та цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). Його мста – зменшити ризик.

Учасниками страхових відносин виступають:

Ø страховики — юридичні особи, які одержали в установленому законодавством порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності;

Ø страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Характерні ознаки страхування (Слайд 1):

Ø цільове використання створеного цільового фонду Матеріальний збиток відшкодовується лише у суворо обумовлених випадках і межах;

Ø повернення ресурсів;

Ø суворо обумовлений характер відносин перерозподілу коштів між учасниками створення страхового фонду (відшкодування збитків страхувальникам здійснюється шляхом його розподілу на всіх);

Ø не постійний, а імовірний характер відносин. Це обумовлено тим, що заздалегідь невідомі ні термін настання страхової події, ні розмір збитків, ні те, чийого конкретного матеріального інтересу і якою мірою вона торкається.

Страхування проводиться, як правило, у грошовій формі, але іноді буває і натуральне страхування.

Страхування служить для компенсації випадково виникаючих матеріальних збитків шляхом взаємних внесків багатьох осіб. Сучасна система страхового захисту ґрунтується на внесенні страхувальником твердо встановленої, заздалегідь нарахованої суми платежів, яка не залежить від розміру збитків. Страхове відшкодування втрат відбувається за рахунок створеного з попередніх внесків страхового фонду.

Страхування виконує чотири функції:

Ø ризикову — перерозподіл грошової маси серед учасників страхуванням у зв'язку з настанням наслідків страхових випадків;

Ø попереджувальну — фінансування за рахунок страхового фонду заходів по зменшенню вірогідності настання події або зменшенню можливих негативних наслідків при настанні страхових випадків;

Ø накопичувальну — утворення страхових резервів як умову акумуляції грошових коштів; здійснення інвестиційної діяльності страховими компаніями;

Ø контрольну — контроль за цільовим формуванням і використанням грошових коштів із страхового фонду.

Створюючи надійний підмурівок для функціонування ринкової економіки, інститут страхування в сучасному світовому господарстві також розвивається досить динамічно. Статистика свідчить, що страхування є однією з найпоширених та стабільних сфер світової економіки (щорічний темп її зростання становив понад 3%).

Неухильно зростає перелік ризиків та діапазон об'єктів, від яких надається страховий захист.

Під ризиком взагалі розуміють імовірну подію або сукупність подій, наступ яких може завдати страхувальникові шкоди, від якої він бажає застрахуватися. У страховій практиці термін "ризик" визначає, за яких обставин виникає відповідальність страховика за договором страхування, тому має широке тлумачення, вказуючи на:

Ø розмір небезпеки;

Ø розмір відповідальності страховика;

Ø вид відповідальності страховика;

Ø об'єкт страхування.

Ø У сучасних наукових теоріях існують різні підходи до класифікації ризиків. Поширені такі критерії:

Ø причини (рід небезпеки), що обумовлюють наступ негативних подій;

Ø характер діяльності, з яким пов'язані відповідні ризики;

Ø об'єкти, на які спрямовані ризики.

За родом небезпеки поділяють технічні, або антропогенні ризики, пов'язані з господарчою діяльністю людини; природні ризики (в основному, стихійні лиха); які не залежать від дій людства; змішані ризики — події природного характеру, спричинені господарчою діяльністю людини.

За характером діяльності визначають багато груп ризиків, що охоплюють різні сфери діяльності: підприємницькі, фінансові та комерційні, професійні, інвестиційні, транспортні, промислові та ін. Причому, однаковий за характером ризик виявляється в різних напрямах діяльності, наприклад, валютні ризики притаманні як інвестиційній, так і комерційній діяльності

Залежно від об'єктів страхування поділяється на:

Ø особисте страхування; об'єкт — життя і здоров'я людей у різних поєднаннях та комбінаціях;

Ø майнове страхування; об'єкт — найрізноманітніші матеріальні ризики, пов'язані з майновими інтересами страхувальника.

Ø страхування відповідальності; об'єкт — відповідальність страхувальника за те, що завдав шкоди майну та/або здоров'ю третіх осіб.

У закордонній практиці страхування класифікується за двома великими групами: life (довгострокові види страхування) та non-life (страхування майна, відповідальності, нещасних випадків — тобто ризикові, короткострокові види страхування).

Специфіка страхування. Страхування у зовнішньоекономічній діяльності являє собою комплекс видів страхування, які забезпечують захист майнових інтересів суб'єктів господарської діяльності, що беруть участь у різних формах міжнародного та світогосподарського співробітництва. Таким чином, у зовнішньоекономічних зв'язках страхуються угоди, що укладаються між іноземними контрагентами.

На платіжному балансі країни страхові операції ЗЕД відображаються лише тоді, коли одна зі сторін страхового договору (страхувальник, бенефеціар, страховик) є нерезидентом, тобто іноземною юридичною або фізичною особою.

Об'єктами страхування у ЗЕД виступають матеріальні або майнові інтереси, пов'язані з різними аспектами зовнішньоекономічного співробітництва (торговельні, валютні, кредитні, виробничо-інвестиційні та ін.).

Суб'єктами страхування у ЗЕД (страхувальниками) можуть бути і окремі фірми, і держава в цілому як контрагент зовнішньоекономічної угоди.

Щоб з'ясувати, чому необхідно використовувати механізм страхування в практиці ЗЕД, розглянемо приклад. Припустимо, що експортер X з країни А згідно з умовами зовнішньоторговельної угоди з імпортером Y з країни В відправив своєму контрагентові партію товару. Транспортування включає сухопутний (автотранспортом) та морський (вантажним судном) елементи шляху. Платіж відбудеться через три місяці від моменту поставки товару. Які ризики можуть виникнути у суб'єктів ЗЕД при виконанні цієї угоди?

1) зіпсування товару під час його перевезення (як морського, так і сухопутного);

2) аварія транспортного засобу, яка може спричинити ушкодження або загибель вантажу;

3) забруднення навколишнього середовища або/та ушкодження здоров'я або/та майна третіх осіб;

4) зміна курсу валюти ціни/платежу протягом дії договору, що на момент розрахунку призводить до втрат валютної виручки експортера або імпортера;

5) відмова імпортера (наприклад, у разі банкрутства) здійснити платіж.

Це далеко не повний перелік ризиків, які загрожують виконанню даної зовнішньоторговельної операції. Практично кожна зовнішньоторговельна угода супроводжується значною кількістю ризиків. Це зумовлено значним ступенем невизначеності зовнішнього середовища у зв'язку з територіальною віддаленістю суб'єктів ЗЕД, різним політичним, економічним, соціально-культурним станом їх національних економік, непередбаченими змінами внутрішньої (в країнах контрагентів ЗЕД) та світової ринкової кон'юнктури на відповідних ринках, недостатністю інформації про контрагента, недосконалістю транспортних засобів, збільшенням кількості, масштабності, руйнівної сили природних та техногенних катастроф, промислових аварій, ДТП тощо. Як правило, кожний суб'єкт зовнішньоекономічної угоди ризикує не тільки очікуваним прибутком, а й основним капіталом (наприклад, експортер може втратити товар під час транспортування, кредитор — не отримати суми боргу та відсотків, іноземний інвестор — назавжди лишитися своїх ПЗІ та т. ін.; кожна зовнішньоекономічна операція передбачає валютно-фінансові розрахунки, за яких будь-який суб'єкт ЗЕД може понести суттєві збитки внаслідок валютних ризиків; завжди існує імовірність завдання шкоди третім особам і, як наслідок, великі суми відшкодувань).

Оскільки жоден контрагент не бажає понести значних матеріальних витрат у зв'язку з компенсацією власних збитків або шкоди, завданої третім особам, доцільно звернутися до інституту страхування.

Безумовно, укладення страхового договору теж потребує певних витрат, але розмір можливих втрат не йде ні в яке порівняння з розміром страхової премії (так, вартість сучасного пасажирського авіалайнера тину американських "Боїнг-747" або ДС-10 перевищує 50-60 млн. американських доларів, а сума компенсації зі всіх видів відповідальності перед пасажирами та третіми особами внаслідок аварії такого літака може дорівнювати 450-500 млн. американських доларів дол., що не під силу навіть потужній фірмі).

У нашому прикладі суб'єкти ЗЕД можуть уникнути значних витрат, якщо укладуть договори страхування: вантажу (карго) (1), транспортного засобу (каско) (2), відповідальності перевізника за можливе завдання шкоди третім особам (3), валютних ризиків (4), експортного комерційного кредиту (5).

Основні пункти договору страхування:

Ø назва документа;

Ø назва та адреса страховика;

Ø назва страхувальника та його адреса;

Ø розмір страхової суми;

Ø перелік страхових випадків, визначення розміру тарифу, розміру і термінів сплати страхових внесків;

Ø термін дії договору;

Ø порядок зміни та припинення дії договору;

Ø права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов договору;

Ø інші умови за згодою сторін;

Ø підписи сторін.

Класифікація ризиків ЗЕД та організаційних форм страхування пов'язана з двома основними моделями ЗЕД: зовнішньоторговельною та виробничо-інвестиційною.

Зовнішньоторговельна модель базується на міжнародному поділі праці (МПП) та пов'язана переважно з торговельними операціями суб'єктів зовнішньоторговельної діяльності.

Об'єктами страхування тут виступають головним чином майнові інтереси стосовно вантажів і транспортних засобів, а також валютні та кредитні відносини, що обслуговують торговельні угоди. З точки зору товарних форм, при торговельній моделі зовнішньоекономічної діяльності переважають традиційні (одиничні) товари. Номенклатура ризиків також в основному стосується класичних (вогневе страхування, страхування загибелі вантажів та ін.).

Організаційною формою страхування спочатку стає взаємне страхування, що базується на розкладковій системі; далі з розвитком ринкових відносин, крім взаємного страхування, з'являються такі форми, як акціонерне страхування, при якому страховиком виступає акціонерне товариство, та державне страхування, коли страховиком виступає держава.

У міру розвитку якісно нового зрушення суспільного поділу праці — світогосподарського (СГПП) — складається виробничо-інвестиційна модель зовнішньоекономічної діяльності. На відміну від торговельної моделі, у світогосподарчий обмін втягуються нові товарні форми: товари-групи, товари-об'єкти, товари-програми. Отже, відбувається значне розширення спектра об'єктів страхування. Поява нових товарних форм призводить до диверсифікації вже існуючих і появи нових ризиків. Так, виникає страхування технічних ризиків, пов'язане із СГПП на базі спільного будівництва різних товарів-об'єктів і товарів-програм. З'являються такі нові зовнішньоекономічні ризики (і відповідно, види страхування), як, наприклад, страхування іноземних інвестицій від політичних ризиків, екологічне страхування, страхування персоналу, що виїжджає за кордон у рамках трудової міграції і т. ін.

Паралельно з появою видів страхування, пов'язаних з виникненням нових ризиків, широко розвиваються традиційні види зовнішньоекономічного страхування: транспортне (морське, автомобільне і т.п.), страхування фінансових ризиків, у т.ч. експортних комерційних кредитів, валютних ризиків тощо.

При виробничо-інвестиційній моделі зовнішньоекономічної діяльності особливу роль у страхуванні зовнішньоекономічних ризиків набуває страхування відповідальності. Багато об'єктів страхування включають у обсяг страхового захисту ризики страхування відповідальності за завдання шкоди третім особам.

Змінюються й організаційні форми страхування зовнішньоекономічних ризиків: все більшу частку в страхових операціях набувають акціонерне та державне страхування; з'являються кептивні страхові компанії, що обслуговують ТНК; поширюються страхові ТНК і ін.

Особливу роль у страхуванні зовнішньоекономічної діяльності починає відігравати інститут перестрахування як економічний механізм перерозподілу великих і небезпечних ризиків між страховиками в масштабі сучасного світового господарства.

На сучасному стані розвитку зовнішньоекономічних зв'язків практично не існує об'єктів, процесів чи операцій зовнішньоекономічної діяльності, не захищених інститутом страхування. Страхування зовнішньоекономічних ризиків стає невід'ємним атрибутом зовнішньоекономічних угод.

Ризики ЗЕД можна класифікувати за такими критеріями:

Ø основні моделі ЗЕД;

Ø види ЗЕД;

Ø галузі та види страхування.

Страхування ризиків ЗЕД при торговельній моделі включає страхування об'єктів зовнішньоторговельних угод (товари, транспортні засоби), відповідальності, пов'язаної з ними, а також валютно-кредитних відносин, що їх обслуговують (експортні кредити, валютні ризики).

Страхування ризиків ЗЕД при виробничо-інвестиційній моделі охоплює міжнародний рух чинників виробництва (міжнародний кредит, ПЗІ, міжнародну трудову міграцію), відповідальність, пов'язану з ними, та валютно-кредитні відносини, що їх супроводжують.

Страхування зовнішньоекономічної діяльності охоплює численні страхові ризики, що відносяться до всіх видів ЗЕД та всіх галузей страхування: майнового, відповідальності, особистого. Види страхування у ЗЕД наведено на Слайді 2.

1. Майнове страхування, у тому числі страхування відповідальності включає:

1.1. Транспортне страхування, у тому числі:

1.1.1. Морське страхування, яке охоплює:

Ø страхування корпусів плавзасобів — страхування "каско";

Ø страхування вантажів, що перевозяться морським транспортом страхування "карго";

Ø страхування відповідальності судновласників, пов'язане з тим, що вони можуть завдавати матеріальну шкоду третім особам;

Ø страхування фрахту;

Ø страхування прибутку й інших майнових інтересів, пов'язаних з мореплавством.

1.1.2.Страхування контейнерів.

1.1.3.Авіаційне страхування, що включає:

Ø страхування "авіа каско";

Ø страхування "карго";

Ø страхування цивільної відповідальності власників авіатранспортних засобів перед пасажирами і третіми особами.

1.1.4. Страхування засобів автотранспорту:

Ø страхування "авто каско";

Ø страхування "карго";

Ø страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів.

1.2. Страхування технічних ризиків, що включає:

Ø будівельно-монтажне страхування;

Ø страхування машин від поламань;

Ø страхування після пускових гарантійних зобов'язань;

Ø страхування електронного устаткування;

Ø страхування відповідальності перед третіми особами при будівельно-монтажних роботах;

Ø страхування імпортованого комплектного устаткування.

1.3.Страхування майна, що належить іноземним і вітчизняним юридичним і фізичним особам на території даної країни та за кордоном, від вогню й інших небезпек.

1.4.Страхування фінансових ризиків, у тому числі:

Ø страхування експортних комерційних кредитів або ризику неплатежу;

Ø страхування валютних ризиків;

Ø страхування іноземних інвестицій від політичних ризиків.

2. Особисте страхування, до якого відноситься:

страхування від нещасних випадків іноземних громадян на території даної країни, а також громадян даної країни, що виїжджають за кордон (за туристичними або робочими візами).

Суб'єкти зовнішньоекономічних зв'язків розподілені національними кордонами. Це визначає основну особливість страхування в зовнішньоекономічній діяльності. Воно функціонує не в рамках національних економік, а в середині мета системи сучасного світового господарства. Ця істотна особливість визначає ряд специфічних рис страхування в зовнішньоекономічній діяльності (Слайд 3):

1. Сфера зовнішньоекономічного співробітництва характеризується високим ступенем ризику, а самі об'єкти страхування — значною вартістю.

2. Специфіка зовнішньоекономічних ризиків зумовила особливості організації страхової діяльності:

Ø підвищення вимог до фінансової стійкості страховиків;

Ø розвиток міжнародного маркетингу страхових компаній;

Ø впровадження в практику страхових фірм єдиних уніфікованих правил і технологій проведення страхових операцій;

Ø формування міжнародних і наднаціональних інститутів регулювання.

3. Важливою умовою страхування зовнішньоекономічної діяльності є дотримання принципу високої добропорядності (стосовно норм поведінки) страховика та страхувальника.

4. Обов'язковою є наявність у страхувальника страхового інтересу, тобто матеріальної зацікавленості в благополучному результаті зовнішньоекономічної операції.

5. Більшість страхових договорів укладається на добровільній основі, однак, незважаючи на це, страхування фактично перетворилося в невід'ємний елемент зовнішньоекономічних угод.

6. При страхуванні зовнішньоекономічних ризиків, як правило, необхідна письмова заява страхувальника, а основним страховим документом є страховий поліс.

Переваги страхування у зовнішньоекономічній діяльності:

при виникненні страхових випадків страховики відшкодовують матеріальний збиток учасникам зовнішньоекономічних угод;

Ø підвищується надійність матеріально-речовинних елементів, які використовуються у зовнішньоекономічних операціях, за рахунок проведення превентивних заходів;

Ø відбувається значна економія фінансових ресурсів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (немає необхідності формувати власний страховий фонд);

Ø прискорюється оборот фінансових ресурсів;

Ø кошти, мобілізовані в страхові фонди, стають могутнім джерелом інвестицій у масштабах сучасного світового господарства.

Порядок здійснення страхування зовнішньоекономічних операцій в Україні регламентується Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та "Про страхування".

Страхування ЗЕД виконується комерційними страховими компаніями (державними, акціонерними, іноземними, змішаними, кооперативними та ін.), а також іншими суб'єктами ЗЕД, до уставного предмету діяльності яких входять страхові операції. Вибір страхової компанії (страховика) проводиться суб'єктами ЗЕД самостійно. Страхування зовнішньоекономічних операцій з боку суб'єктів ЗЕД здійснюється на договірних принципах і є добровільним, якщо інше не передбачене законами України.

Створення сегмента страхування ЗЕД на українському страховому ринку йде досить динамічно. Вирішуються проблеми формування правової бази страхування, створення інфраструктури ринку, розвитку цивілізованих страхових відносин на основі фінансово стійких страхових компаній розробляються страхові продукти та методологія і технологія страхових операцій, готуються кваліфіковані кадри, здатні: працювати в нових ринкових умовах. Це створює умови для поліпшення ситуації на українському страховому ринку відкриває нові можливості для його розвитку та вдосконалення. Так, в Україні діє понад 800 фінансово стійких страховик компаній. У 2002 р. було зареєстровано близько 260 страховиків, майже третина яких працює масштабно та ефективно і займаються страхуванням ЗЕД. Проте більшість страхових товариств, які здійснюють страхування ЗЕД, ще не мають необхідного досвіду, а страховий ринок поки ще не досяг належного рівня ні за сукупним обсягом страхового капіталу, ні за масштабами страхових операцій. Тому неухильно продовжується кропітка робота над програмою розвитку вітчизняного страхового ринку, механізмами контролю та регулювання діяльності страховиків.

У 2002 р. в Україні прийнята Державна програма розвитку страхового ринку на період до 2005 р. та на перспективу до 2012 р.

Кабінет Міністрів України на своєму засіданні 31 січня 2001р. затвердив 4-річну програму розвитку страхового ринку України. Цим документом встановлюються базові завдання й принципи щодо формування ринку та умови діяльності страхових компаній.

З 1 червня 2001 р. мінімальний розмір статутних фондів страхових компаній встановлений у розмірі 500 тис. євро, а на 1 січня 2003 р. — 1 млн. євро.

Поступово склалася інфраструктура ринку: створені страхові Бюро [Морське, Моторне (транспортне), Медичне і т.п.]; набула авторитету Асоціація професійних страхових посередників України (АПСПУ) (1997), до речі, перша на пострадянському просторі, що в 1998 р. також першою від Одеського регіону увійшла до міжнародної організації BIPAR.

Страхування ЗЕД в Україні здійснюється з урахуванням принципів світового досвіду та адаптації їх до власної специфіки. Пріоритет торговельної моделі ЗЕД у вітчизняній практиці надав імпульсу відповідним видам зовнішньоторговельного страхування: швидкими темпами розвивається страхування вантажів, транспорту, експортних кредитів, відповідальності перевізників (в тому числі "Зелена карта"), міжнародне перестрахування.

Розвиток видів страхування, що супроводжують виробничо-інвестиційну модель ЗЕД, ще попереду.

Дата добавления: 2014-01-04