Методи регулювання платіжного балансу

Платіжний баланс є одним із об'єктів державного регулювання. Це обумовлено низкою причин. По-перше, платіжним балансам притаманна неврівноваженість, яка проявляється у тривалому і великому дефіциті в одних країн і надзвичайно активному сальдо в інших. По-друге, після відміни золотого стандарту, починаючи з 30-х років ХХ століття, стихійний механізм вирівнювання платіжного балансу шляхом цінового регулювання діє вкрай слабо. По-третє, в умовах інтернаціоналізації господарських зв'язків підвищилось значення платіжного балансу в системі державного регулювання економіки.

Організаційно-економічною основою регулювання платіжного балансу є:

1) державна власність, в тому числі офіційні золотовалютні резерви;

2) зростання частки національного доходу, що перерозподіляється через державний бюджет;

3) безпосередня участь держави у міжнародних економічних відносинах як експортера капіталів, кредитора, гаранта, позичальника;

4) регламентація зовнішньоекономічних операцій з допомогою нормативних актів і органів державного контролю.

Країнами з дефіцитом платіжного балансу, як правило, застосовуються наступні заходи з метою стимулювання експорту, стримування імпорту товарів, залучення іноземних капіталів, обмеження вивозу капіталу.

Дефляційна політика. Дана політика направлена на скорочення внутрішнього попиту, включає обмеження бюджетних видатків (переважно на громадські цілі), заморожування цін і заробітної плати.

Одними із основних її інструментів виступають фінансові та грошово-кредитні заходи:

· зменшення бюджетного дефіциту;

· зміни облікової ставки центрального банку (дисконтна політика);

· кредитні обмеження;

· встановлення меж росту грошової маси.

Девальвація. Зниження курсу національної валюти спрямоване на стимулювання експорту і стримування імпорту товарів. Щоправда, роблячи дорожчим імпорт, девальвація може призвести до зростання витрат виробництва вітчизняних товарів, до підвищення цін в країні і втрати отриманих з її допомогою конкурентних переваг на зовнішніх ринках.

Валютні обмеження. Дана група заходів включає такі методи, як блокування валютної виручки експортерів, ліцензування продажу іноземної валюти імпортером, сконцентрування валютних операцій в уповноважених банках, які направлені на усунення дефіциту платіжного балансу шляхом обмеження експорту капіталу і стимулювання його припливу, стримування імпорту товарів.

Фінансова і грошово-кредитна політика.

Зокрема, для зменшення дефіциту платіжного балансу використовують:

· бюджетні субсидії експортерам;

· протекціоністське підвищення імпортного мита;

· відміна податків з процентів, що виплачуються іноземним власникам цінних паперів з метою припливу капіталу в країну;

· грошово-кредитна політика, особливо облікова політика і таргетування грошової маси.

Спеціальні заходи державного впливу на платіжний баланс в ході формування його основних статей (торгового балансу, «невидимих» операцій, руху капіталу).

Дата добавления: 2014-01-04