Загальна характеристика озер

План лекції

ЛЕКЦІЯ 8. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОЗЕР.

Контрольні запитання

1. В результаті яких природних процесів формується термічний режим річок?
2. Як змінюється тепловий баланс річки протягом різних сезонів року?
3. Яким чином змінюється температурний режим по довжині, ширині і глибині річок?
4. Як Ви вважаєте, чи впливає антропогенний фактор на термічний режим річок?
5. Що називається тепловим стоком?
6. На які групи поділяються річки за характером льодового режиму?
7. Охарактеризуйте зимовий режим річок.
8. В результаті якого процесу формуються річкові наноси?
9. Які фактори впливають на інтенсивність водної ерозії?
10. Охарактеризуйте звислі та донні наноси.

5. Загальна характеристика озер.

6. Морфологія і морфометрія озер.

7. Водний баланс і рівневий режим озер.

8. Рух озерної води.

Гідрологія озер (лімнологія) є складовою частиною гідрології суші; вона вивчає походження, поширення, гідрологічний режим та водний баланс озер.

Озерами називають природні водойми, котрі являють собою западини на земній поверхні різної величини і форми, заповнені водою, постійний поступальний рух якої в певному напрямку в межах угловини або відсутній, або уповільнений.

Озера не мають прямого зв’язку з океаном, вони належать до водойм з уповільненим водообміном (стоком) і відрізняються від річок неоднорідністю водної маси. Водоймами з уповільненим водообміном є також штучні водойми-водосховища.

Загальна площа, на якій розташовані озера оцінюється приблизно в 2 млн. км² із сумарним об’ємом понад 1,76 * 10¹⁴ м³ прісної води. Близько половини озерних вод є солоними, причому переважна частина озерних солоних вод скупчена в найбільшому безстічному озері – Каспійському морі.

З прісноводних озер найбільшими за об’ємом є Байкал (23*10¹² м³), Танганьїка (18,9*10¹² м³), Верхнє (16,6 *10¹² м³).

Відмінність озера від річки полягає в тому, що головною рушійною силою річки є градієнт сили тяги, а в озерах – вітер.

Від моря озера відрізняються відсутністю постійного водообміну з океанами; у режимі озера істотний вплив мають форма і розміри угловини, а для моря цей фактор менш відчутний, крім того, режим озера тісно пов'язаний з географічними особливостями навколишнього середовища.

В Україні нараховується біля 20 тис. озер та лиманів із площею дзеркала 4 021.5 км², найбільше за площею дзеркала – прісне озеро Ялпуг (149 км²), солоне – оз. Сасик – 210 км² і Молочне – 170 км².

На земній поверхні найбільше озеро за площею – це солоне Каспійське море (374 тис. км²), із прісних озер – Верхнє (84 130 км²).

Озерні улоговини утворюються під впливом ендогенних та екзогенних процесів.

Унаслідок ендогенних процесів на Землі утворюються великі і глибокі западини. Озера, які виникли в цих западинах, є озерами тектонічного та вулканічного походження.

Тектонічні озера утворюються в улоговинах, які виникли під впливом тектонічних рухів земної кори (тріщини, скиди, грабени тощо). Вони великі за розмірами, глибокі, мають круті схили ложа (Байкал, Танганьїка, Севан, Каспійське море). Тектонічні озера в основному знаходяться в областях великих порушень земної кори (Великі озера в Північній Америці, Східно-Африканські озера тощо).

Вулканічні озера виникають у кратерах згаслих вулканів, серед лавових полів або в долинах річок, перегороджених лавою. Вони поширені в областях давньої або сучасної вулканічної діяльності (Камчатка, Японія, Сіцілія, Ісландія, Закавказзя).

Озера екзогенного походження менші за розмірами і глибиною, мають не такі круті схили ложа, як озера тектонічного походження і поділяються на гідрогенні, гляціогенні, еолові, органогенні й антропогенні.

Гідрогенні озера можна поділити на водноакумулятивні та водно ерозійні. Їхнє походження пов'язане з дією морських, річкових та підземних вод. До цієї групи озер належать озера-стариці, які зустрічаються в долинах річок; плесові озера, котрі являють собою розрізнені плеса пересохлих річок; дельтові озера, що утворюються в дельтах великих річок; лагуни та лимани морських узбереж, які утворились переважно внаслідок відшнурування від моря заток наносами (узбережжя Чорного, Білого, Балтійського морів).

Карстові й просадочні (суфозійні) озера утворюються під дією підземних вод. Карстові озера, зокрема, виникають у районах поширення вапняків, гіпсів, доломітів. Улоговини цих озер мають майже правильну овальну або круглу форму і досить значну глибину (озера Головного пасма Кримських гір, басейну р. Онеги та ін.). Вони виникають переважно внаслідок обвалів у місцях вилуговування порід поверхневими і підземними водами та виникнення карстових воронок, чашоподібних заглибин, полів.

Просадочні озера поширені в степових і лісостепових районах, де підземні води вимивають глинисті частки, котрі цементують гіпсові породи.

Значна кількість озер утворилась внаслідок дії льодовика. До цієї групи належать льодовиково-ерозійні озера, які виникли на кристалічних масивах Скандинавії, Канади або на схилах гір (карові озера) Альп, Кавказу, Паміру тощо, а також льодовиково-акумулятивні озера (моренні), що утворилися внаслідок загачування водних потоків моренними відкладами (озера Прибалтики, північного заходу Росії, Полісся).

Еолові озера з'являються внаслідок дії вітру в міждюнних зниженнях або в угловинах видування (озера Прибалтики, Казахстану, Середньої Азії).

Органогенні озера утворюються на торфових болотах.

Озера антропогенного походження – це водосховища і ставки, штучно створені на річках, а також заповнені водою старі вироблені кар’єри, соляні шахти тощо. На відміну від природних озер, водосховища мають режим, проміжний між режимом озера та річкового потоку. В них досить чітко виражені односторонні течії, активний водообмін між окремими шарами води.

З часу виникнення озера між його водною масою, улоговиною, басейном і організмами, котрі його населяють, відбувається взаємодія у вигляді складних механічних, фізико-хімічних та біологічних процесів, які зумовлюють нормальний цикл розвитку озера. Зовнішній вигляд початкової улоговини змінюється: формується озерне ложе з характерними обрисами. Найбільшою мірою на улоговину впливає водна маса. Хвилі руйнують її береги. Продукти руйнування в значній кількості відкладаються тут же на місці й утворюють підводну берегову терасу. Дрібні фракції переносяться в глиб озера та осідають на дно. До механічного впливу водної маси додається її хімічний вплив і вивітрювання гірських порід. Річки, які впадають в озеро, приносять певну кількість наносів і теж деформують улоговину.

Одночасно з утворенням озера починається заселення його організмами. Відмираючи, ці організми осідають на дно. Відбувається поступове вирівнювання дна улоговини озера та його обміління. В міру обміління озера роль рослинності коло берега підвищується: вона ніби витискує воду і озеро наближається до припинення свого існування. Накопичення в озерах відкладів і заростання є нормальним процесом їхнього розвитку, який відбувається постійно.

Процеси розвитку озер у різних умовах водообміну та в різних кліматичних зонах можуть уповільнюватися або прискорюватися. За відсутності стоку з озера весь завислий матеріал органічного й неорганічного походження осідає на дно. В проточних озерах частина цих речовин виноситься за їхні межі, що сприяє меншому замуленню. При зниженні рівня води процес замулення і заростання озера посилюється.

Дата добавления: 2014-01-04