Очищення та знезаражування води

План

Заключна частина

• Підвести підсумки заняття;

• Дати завдання для самостійної роботи;

• Оголосити тему наступного заняття.

1. Роль води в життєдіяльності людини.

Роль води в життєдіяльності людини

Вода – найпоширеніше з'єднання водню і кисню в природі. Її роль в житті людини надзвичайно велика й різноманітна. Вода необхідна перш за все для підтримки гомеостазу (постійності внутрішнього середовища) організму.

Організм дорослої людини приблизно на 65% складається з води. Вона входить до складу клітин, тканин, органів. В організмі вода складає основу внутрішньоклітинної і позаклітинної рідини, входити до складу білків, жирів і вуглеводів. Більша її частина міститься в клітинах організму, а решта – в міжклітинній тканинній рідині, крові, лімфі, травних соках і секретах різних залоз. У крові вміст води досягає 81 %, в м'язах – 75%, кістках – 20%. Вода є середовищем для різних біохімічних реакцій, що відбуваються в організмі людини в процесі обміну речовин, бере участь у всіх фізико-хімічних процесах в організмі і необхідна для введення поживних речовин у розчиненому вигляді в кров, для асиміляції і дисиміляції, видалення в розчиненому і напіврозчиненому вигляді кінцевих продуктів обміну та забезпечення теплового балансу організму шляхом випаровування.

Організм втрачає на добу в середньому 1,5 л води з сечею, 400-600 мл – з потом, 350-400 мл – з повітрям, що видихається і 100-150 мл – з калом.

При оптимальних мікрокліматичних умовах навколишнього середовища та легкій фізичній роботі для поновлення втрат води, яка втрачається через шкіру, легені і нирки, і забезпечення нормального перебігу фізіологічних функцій людині в середньому потрібно 2-2,5 л води на добу (з урахуванням надходження води з харчовими продуктами). Людина випиває приблизно 1,5 л води, одержує з харчовими продуктами – 600-900 мл. У результаті окислювальних процесів в організмі утворюється 300-400 мл води.

При високій температурі повітря і важкій фізичній праці потреба людини у воді через посилене потовиділення збільшується іноді до 6-8 л. Обмеження у вживанні води становить велику небезпеку: порушується водно-мінеральний баланс в організмі; підвищується в'язкість крові; затримуються продукти обміну речовин. Все це приводить до значних несприятливих змін функціонального стану організму, які за певних умов здатні перейти у важкі незворотні патологічні зміни здоров'я людини. Втрата 20% води викликає смерть.

Вода має також велике гігієнічне значення. Особливе місце займає вода у фізичному вихованні і заняттях водними видами спорту. Це одне з найбільш ефективних оздоровчих засобів фізичного виховання. Вода широко використовується для загартовування, лікувальної фізкультури, особистої гігієни займаються і як середовище, в якому проводяться спортивні заняття з водних видів спорту.

Щодня людина витрачає велику кількість води на приготування їжі, поливання вулиць, прання білизни і т.д. Величина загальної витрати води населенням служить одним з показників, що характеризують загальні санітарні умови життя. Гігієнічно достатня забезпеченість населення водою служить важливим фактором у попередженні виникнення різних інфекційних та неінфекційних захворювань.

Вживання недоброякісної води здатне справляти несприятливий вплив на здоров'я людини. Це може відбуватися як при вживанні води для пиття і приготування їжі, так і при купанні і плаванні.

Природна вода може стати причиною ряду захворювань, викликаних нестачею або надлишком в неї окремих хімічних елементів і з'єднань, наприклад йоду, фтору, марганцю, магнію.

Вода річок та інших відкритих водойм може справляти несприятливий вплив на здоров'я людини, якщо забруднена різними речовинами, що потрапляють в неї з промисловими, побутовими і сільськогосподарськими скидами, недостатньо очищені й знезаражені.

У воді, забрудненій побутовими і промисловими стічними водами, часто присутні токсичні органічні і неорганічні сполуки, здатні викликати у людини при її вживанні гострі і хронічні інтоксикації. Останнім часом досить часто воду забруднюють радіоактивні сполуки, як і що падають у водойми в результаті техногенних катастроф.

Вода із забрудненого радіоактивними речовинами водойми, якщо її використовують для пиття, приготування їжі, купання і господарсько-побутових потреб, небезпечна як можливе джерело променевих уражень людей.

З водою можуть передаватися різні інфекційні захворювання (водні інфекції).

Бактеріальне забруднення відкритих вододжерел (водоймищ, річок, озер) може відбуватися за рахунок скидання в них недостатньо очищених промислових і господарсько-побутових стічних вод (фекальних, кухонних, банно-пралень), змиву під час весняних паводків,злив сільськогосподарських і фекальних забруднень,а також прямого забруднення води екскрементами хворих людей або тварин.Інфікування підземних вод можливо у випадках гігієнічно неправильного пристрої колодязів, вигрібних ям і т.д.

При недостатній очищення та знезараження води відкриті і закриті басейни можуть стати джерелами і факторами передачі різних інфекційних захворювань (кишкових, очних, шкірних та ін.)

Якість питної води в нашій країні нормується спеціальними документами - державними стандартами.В даний час діє ГОСТ «Вода питна». Відповідно до нього питна вода повинна відповідати таким вимогам:

• володіти певними органолептичними властивостями (бути прозорою, безбарвним, без сторонніх запахів і присмаку);

• мати певну температуру і володіти освіжаючим дією;

• мати певний постійний хімічний склад, не містити надлишку солей, здатних зробити шкідливий вплив на здоров'я, бути вільною від отруйних речовин та радіоактивних забруднень;

• не містити патогенних бактерій, яєць і личинок гельмінтів.

Водопровідна вода незалежно від того, для чого вона використовується (для пиття, поливання вулиць тощо), вода басейнів повинні відповідати всім перерахованим вимогам.

Сумарна потреба у воді в населеному пункті визначається її кількістю, необхідною для задоволення фізіологічної потреби в ній людей, а також витратою на гігієнічні, господарсько-побутові та виробничі цілі.

Добова потреба людини у питній воді залежить в основному від температури повітря і тяжкості фізичної роботи. Необхідно, щоб кількість випитої і отриманої з їжею води повністю відшкодовувало витрата її організмом за добу. Найбільш оптимальним питним режимом вважається такий, коли її випивають в достатньому обсязі, невеликими порціями, з дотриманням певного часового режиму протягом доби, у відповідності із зовнішніми умовами та характером фізичного навантаження. Занадто рясне і безладне вживання води веде до перевантаження організму рідиною, збільшує потовиділення, ускладнює роботу серця, знижує фізичну працездатність. Навіть одноразовий прийом надмірної кількості води переповнює на деякий час кров'яне русло і знижує осмотичний тиск крові, підвищує артеріальний тиск.

Потреба організму людини у воді виражається у відчутті спраги, в основі якої лежить порушення водно-сольового балансу. Механізм прояву спраги пов'язаний з порушенням «питного центру», розташованого в головному мозку.

У регулюванні інтенсивності відчуття спраги крім гуморальних факторів (хімічний склад і фізико-хімічні властивості крові) беруть участь і нервово-рефлекторні фактори. У їх функціонування основне значення мають осморецептори, що сприймають зміни осмотичного тиску крові і пе-реда з відповідних нервових шляхах сигнали в кору головного мозку про порушення осмотичного тиску крові. Еферентні імпульси центру спраги, змінюючи функціональний стан ряду фізіологічних систем, включають поведе-етичні механізми,спрямовані на угамування спраги.

Відчуття спраги виникає і при висиханні слизових оболонок рота і глотки і не завжди відображає об'єктивну потребу організму у воді.

При значні втрати води в результаті фізичної роботи середньої та великої ваги або високій зовнішній температурі з'являється різко виражене відчуття спраги. У таких ситуаціях не можна штучно обмежувати обсяг водоспоживання. У протилежному випадку значно підвищаться осмотичний тиск крові та її в'язкість, порушиться функціональний стан серцево-судинної системи.

Потовиділення завжди супроводжується втратою різних іонів, в найбільшій мірі це стосується іонів калію і натрію. З кожним літром поту виділяється приблизно 5 г хлористого натрію. У звичайних умовах його втрати повністю компенсуються прийомом їжі, що містить достатні кількості хлористого натрію.

При надлишкових втрати води, що часто відбувається або в умовах нагріваючого мікроклімату, або під час тривалої та інтенсивної фізичної праці, різко знижується концентрація іонів натрію і калію в крові і тканинах. Це призводить до різкого зниження осмотичного тиску в крові, що, у свою чергу, викликає посилення відчуття спраги і спонукає людину до додаткового надмірного прийому води. У результаті надмірне потовиділення ще більше посилює відчуття спраги. У таких випадках рекомендується прийом охолодженої підсоленій води, що містить 0,5-0,75% хлориду натрію.

У спортивній практиці найчастіше не виникає потреба в додатковому прийомі хлористого натрію. Це може знадобитися лише в таких видах спорту, які супроводжуються виконанням вкрай напруженою тривалої фізичної роботи, що протікає в умовах високих температур і підвищеної вологості повітря, наприклад велосипедному спорті, спортивній ходьбі,бігу на довгі і наддовгі дистанції.

У спортсменів немає універсальної схеми питного режиму. Для кожного виду спорту такий режим розробляється з урахуванням зовнішніх метеорологічних умов, тривалості та інтенсивності роботи, індивідуальних особливостей спортсменів (віку, статі, стажу занять).

Дата добавления: 2014-01-04