Засоби, які впливають на холінергічні синапси

Холінергічний синапс побудова­ний із пресинаптичного та постси-наптичного утворів, між якими зна­ходиться синаптична щілина (рис. 19). У пресинаптичному утворі за участю ферменту холінацетилази з холіну й ацетильного залишку аце-тил-КоА синтезується медіатор аце­тилхолін. Тут він знаходиться у зв'язку з білками і АТФ або ж у депонованій формі у везикулах (си-наптичних пухирцях). Зарезервова­ний у синапсі ацетилхолін здатний забезпечити 10 000 імпульсів. Не­велика частка медіатора весь час вивільняється у синаптичну щіли­ну, забезпечуючи базальний рівень активності синапсу - потенціал кі­нцевої постсинаптичної пластинки, який реєструється внутрішньоклі­тинно, але не викликає зміни функ­ції ефекторного органа. При надходженні потенціалу дії до пресинаптичного утвору розвивається деполяризація його мембрани, що призводить до відкривання потенціалзалежних Са-каналів, через які всередину клітини над­ходить Са²⁺. Це супроводжується вивільненням ацетилхоліну у синаптичну щілину, де він взаємодіє з холінорецепторами, які знаходяться на постсинап-тичній мембрані. Холінорецептори є специфічними білками з певною просторо­вою будовою (рис. 20). Для утворення комплексу ацетилхолін-холінорецеп-тор необхідно, щоб вони відповідали один одному так, як ключ відповідає замку (принцип структурної комплементарності). У результаті цієї взаємодії змінюється проникність постсинаптичної мембрани для іонів і виникає її деполяризація - потенціал дії. Він або поширюється на постгангліонарне нервове волокно, або ж спричинює зміну функції ефекторного органа. Ацетил­холін, який надійшов у синаптичну щілину, швидко руйнується ферментом ацетилхолінестеразою.

Ця інактивація відбувається внаслідок утворення зв'язку медіатора з двома активними центрами ферменту: аніонним і ефірним. При цьому ефірний центр ацетилхолінестерази ацетилюється, що супроводжується відщепленням холіну. Ацетильна група відразу ж вивільняється із комплексу з ефірним центром з утворенням оцтової кислоти. Так відбувається звільнення ефірного центру ферменту для подальшої інактивації ацетилхоліну. Паралельно відбуваються іонні зміни в зворотному порядку і постсинаптична мембрана реполяризується.

Крім ацетилхолінестерази, яка знаходиться у синапсах і швидко гідролі-зує ацетилхолін, у плазмі крові, печінці й інших внутрішніх органах існує бутирилхолінестераза, яка повільно інактивує ацетилхолін і деякі інші спо­луки, у тому числі лікарські препарати, які за хімічною будовою є складними ефірами (дитилін, новокаїн тощо).

Холінорецептори відрізняються за своєю чутливістю до певних сполук. Ті рецептори, які збуджуються мускарином (алкалоїдом грибів мухоморів), мають назву М-холінорецепторів. Рецептори, які збуджуються невелики­ми дозами нікотину (алкалоїду тютюну), а блокуються його великими доза­ми, називаються Н-холінорецєпторамн. М-холінорецептори розміщені у гладенькій мускулатурі та секреторному епітелії внутрішніх органів, у центра­льній нервовій системі. Н-холінорецептори знаходяться у всіх гангліях, на закінченнях соматичних нервів, у мозковому шарі надниркових залоз, у ка-ротидних синусах, у центральній нервовій системі.

М- і Н-холінорецептори розміщені також на пресинаптичних закінченнях як парасимпатичних, так і симпатичних пре- і постгангліонарних нервових волокон. Причому збудження пресинаптичних М-холінорецепторів гальмує, а збудження Н-холінорецепторів стимулює вивільнення медіаторів у відповід-

них синапсах. М- і Н-холінорецептори знайдено й у тканинах і клітинах, що не іннервуються, зокрема у лімфоцитах.

Речовини, що збуджують холінорецептори, називаються холіноміметич-ними, а ті, які блокують холінорецептори, - холіноблокуючими (холінолітич­ними).

Залежно від впливу на певні рецептори і спрямованості ефектів, що ви­никають, розрізняють такі холінергічні лікарські речовини:

1) М-, Н-холіноміметики (карбахолін);

2) антихолінестеразні засоби (прозерин, галантаміну гідробромід, піри-
достигміну бромід, фосфакол);

3) М-, Н- холіноблокатори (амізил, циклодол);

4) М-холіноміметики (пілокарпін, ацеклідин);

5) М-холіноблокатори (атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, ско­
поламіну гідробромід, метацин);

6) Н-холіноміметики (цититон, лобелін);

7) Н-холіноблокатори: а) гангліоблокатори (бензогексоній, пентамін, гіг-
роній, пірилен); б) міорелаксанти (тубокурарину хлорид, дитилін, ар-
дуан, меліктин).

М-, Н-холіноміметики

До речовин, які збуджують М- і Н-холінорецептори, належать ацетилхо­лін та карбахолін.

Ацетилхолін, як зазначалось вище, є біогенним аміном - медіатором холінергічних синапсів. Ендогенний ацетилхолін відіграє важливу роль у про­цесах життєдіяльності організму. Як лікарський засіб (у вигляді ацетилхолі-ну-хлориду) в нгш час втратив своє значення. Насамперед це пов'язано з невеликою тривалістю його дії (при парентеральному введенні - до декіль­кох хвилин), що зумовлено швидким гідролізом холінестеразою. При прийо­мі всередину дія ацетилхоліну взагалі не розвивається внаслідок швидкого розщеплення. При внутрішньовенному введенні спостерігається різка, але короткочасна гіпотензія, можлива зупинка серця. Ацетилхолін знайшов за­стосування в експериментальній фармакології.

Карбахолін - синтетичний препарат, який за хімічною будовою та фар­макологічними властивостями близький до ацетилхоліну. На відміну від остан­нього, проявляє тривалішу дію, тому що не гідролізується холінестеразою. Розчини карбахоліну 0,5 % - 1 % концентрації призначають в очних крап­лях для лікування глаукоми. Всередину та в ін'єкціях препарат не викорис­товують внаслідок значної токсичності.

Дата добавления: 2014-01-04