Вимоги до сушіння лікарської рослинної сировини

Самостійна робота

1. КЗпП Розділ 6. Нормування праці.

2. Рекомендації щодо нормування праці в галузях народного господарства України (Постанова 197 Кабінету Міністрів від 20.03.95)

3. Заходи поліпшення нормування праці.

Сушіння — це метод консервування лікарської рослинної сиро­вини на тривалий термін для забезпечення роботи фармацевтич­ної промисловості та мережі аптек. Термін придатності кожної сухої сировини зазначено у відповідному нормативному документі.

Сушіння ЛРС потрібно проводити швидко, якісно і правильно.
Швидко — починати сушіння сировини через 1—2 год після за­
готівлі. Якісно — максимально зберегти БАР, діючі речовини та
зовнішній вигляд сировини. Правильно — дотримувати відповід­
ного температурного режиму. і!

Ферменти та вода, що містяться в рослинних клітинах, найчас­тіше спричинюють розщеплення БАР (виняток: сировина, яка міс­тить ефірні олії, утворює біогенні стимулятори). Щоб швидко інак-тивувати ферменти, видалити вологу, сировину сушать за певної температури. Температурний режим сушіння встановлюють екс­периментально з урахуванням хімічного складу та виду сировини:

— сировину, яка містить ефірні олії, сушать товстим шаром (до 15 см) за температури 25—40 °С, що запобігає випаровуванню олії та до того ж у процесі сушіння ще триває її накопичення. Наприк­лад, у сировини валеріани лікарської після сушіння з'являється сильний специфічний запах ефірної олії;

—сировину, яка містить глікозиди, сушать за температури

—55 – 60 °С, розкладаючи тонким шаром. За цих умов інактивуються
ферменти. Щоб прискорити випаровування вологи, сировину пе­
ріодично перевертають;

—для вітамінної сировини оптимальна температура — 70—90 °С.
Її розкладають тонким шаром, перевертаючи в процесі сушіння;

—більшість інших видів сировини сушать за температури

50 – 60°С

Способи сушіння лікарської рослинної сировини,_н ^.

Сушать сировину за допомогою природного тепла або штучно­го. Сушіння за умов природного тепла просте, дешеве, доступне, але залежить від погодних умов. На ніч сировину необхідно зак­ривати або забирати в приміщення. Сушіння за допомогою при­родного тепла буває сонячне та тіньове.

Сонячне сушіння. Так сушать підземні органи, кору, насіння, деякі плоди. Можна пров'ялювати соковиті ягоди чорниці, мали­ми, смородини для прискорення подальшого сушіння та збере­ження якості. Розкладають сировину на підстилки. Заборонено сушити на сонці квітки, листки трави, бо вони змінюють свій при­родний колір, вигорають, буріють унаслідок руйнування хлорофі­лу та красильних речовин.

Тіньове повітряне сушіння. Можна сушити більшість видів си­ровини: квітки, листки, трави. Розкладають сировину під навіса-мм на підстилки або сітки тонким шаром, періодично та обережно перевертаючи.

За умов природного тепла можна сушити сировину на гори­щах. Горище має бути чистим і бажано під залізним дахом. Його обладнують стелажами, полицями, сітками або рамами з полот­ном. Обов'язковою умовою є наявність надійної вентиляції та до­статнє прогрівання горища. Розкладають сировину тонким шаром, ураховуючи температурні вимоги. Вище кладуть ту сировину, що погребує швидкого сушіння (глікозидну), а нижче — повільного сушіння (ефіроолійну).

Сушіння за допомогою штучного обігрівання. Проводять у спеці-;им>мих сушарнях, де регулюється температура. Сушарню облад­нують вентиляцією, тому процес висушування відбувається швид­ко, оскільки вологе повітря постійно замінюється на свіже сухе.

Існують сушарні тимчасової і безперервної дії. Вони можуть бути стаціонарні й переносні. Стаціонарними сушарнями оснащують спеціалізовані господарства, заготівельно-приймальні установи. Сушарні мають сушильну камеру та ізольоване джерело тепла. Сушарня періодичної дії складається з камери, обладнаної стела­жами, вентиляцією та трубами, якими подається тепло. Темпера­туру встановлюють відповідно до виду сировини та її хімічного складу. Через певний проміжок часу суху сировину вивантажу­ють. Сушарня безперервної дії обладнана стрічкою, яка рухається. Завдяки цьому сировина під час сушіння перевертається і швидко висихає. Для сушіння ягід, плодів існують плодо- і овочесушарні. Переносні сушарні бувають різної конструкції. їх часто монтують в машинах і за необхідності пересувають до місць заготівлі.

Можна сушити ЛРС у сільських печах, проте необхідно стежи­ти, щоб піч не була надто гарячою і сировина не згоріла.

Кінець сушіння визначають на злам сировини: кора, корені, стебла, найсоковитіші частини повинні не гнутися, а з тріском ламатися. -<

Для кожного виду сировини в нормативному документі зазна­чено допустиму вологість. У середньому — 10—14 %.

Існують певні вимоги щодо умов сушіння сировини за видами. Усі особливості сушіння описано у відповідних документах.

Основні правила сушіння. Надземні органи не миють. Бруньки (берези, сосни) сушать швидко за помірної температури, розсти­лаючи тонким шаром та перемішуючи. У лусочках бруньок містять­ся смолисті речовини, ефірні олії, які при повільному сушінні можуть пліснявіти, змінювати колір і втрачати якість.

Кора містить менше вологи, висихає швидше. Але в процесі сушіння темнішає, тому що дубильні речовини кори окиснюються і змінюють колір. При сушінні кори крушини треба стежити, щоб жолобок кори не потрапляв у інший жолобок, тому що внутрішня поверхня крушини чорніє.

Листки розкладають тонким шаром або поодинці (підбіл). Че­
решки здебільшого видаляють. t

Квітки під час сушіння бажано не перемішувати, тому їх розк­ладають тонким шаром. При перемішуванні вони змінюють колір та подрібнюються.

Трави розкладають тонким шаром, перемішувати їх треба обе­режно, адже на стеблах є листки і квітки, тому вимоги ті самі, що до цих видів сировини.

Сухі плоди і насіння (льон, фенхель, аніс) містять мало вологи, тому після заготівлі їх здебільшого тільки досушують.

Соковиті плоди, наприклад малину, чорницю, смородину кра­ще спочатку прив'ялити на сонці, а потім сушити в сушарнях. І

Підземні органи миють (крім кореня алтеї лікарської та солод­ки); спочатку їх сушать за невисокої температури, потім досушу­ють за температури, яка відповідає вмісту діючих речовин. Такий спосіб забезпечує рівномірне висихання.

Стандартизація лікарської рослинної сировини..

Стандартизація — доведення сировини до стандартного стану, тобто до вимог, які визначені в аналітичній нормативній докумен­тації.

Якщо при первинному обробленні сировини залишились ок­
ремі недоліки, то їх усувають після сушіння. Одночасно видаля­
ють сировину, яка в процесі сушіння втратила колір, запліснявілу,
подрібнену, та видаляють мінеральні домішки..-

Сортування сировини проводять за допомогою сит-грохотів, іііялок, трясунків, сортувалок. Крізь грохоти з набором сит, що рухаються назад і вперед, відсіюються земля, камінчики, подрібнені частинки. Одночасно відбирають великі домішки, голі стебла з трави, інші рослини, які не є сировиною. На грохотах очищують плоди, ягоди, листки, трави, корені. Насіння сортують на віялках-сортувалках, стрічкових транспортерах.

При стандартизації сировини обов'язково визначають вміст у ній вологи. Суха сировина гігроскопічна і може "відійти" при до­щовій погоді. Тому за необхідності її досушують, використовуючи метод сушіння, який підходить до певного виду сировини.

Для кожного виду сировини існують числові показники якості, яким повинна відповідати стандартна сировина. Суху стандартну сировину пакують для подальшого зберігання.

Дата добавления: 2014-01-04