Дослідження та оцінка стану бухгалтерського обліку та системи внутрішнього контролю

Мета теми - вивчити і вміти оцінювати стан обліку і структуру контролю на об'єкті перевірки, як основу для планування перевірки, а також видів, обсягів і тестів контролю та підтвердження, раціональної організації процесу аудиту, вміння складати методику аудиту (планувати, збирати докази, оцінювати ризик та суттєвість тощо).

Критична оцінка стану бухгалтерського обліку - це розуміння обліку взагалі, а також його проблем і особливостей, недоліків та їх причин, винуватців, "вузьких місць" і "критичних точок", для того щоб знати, як проводити перевірку, її технологію, що рекомендувати клієнтові, яким має бути ваш висновок.

Останнім часом бухгалтерський облік зміцнений законодавчо і нормативно. Його база тісно пов'язана із зарубіжним досвідом розвинутих країн. Саме тому важливо знати особливості організації і ведення обліку та контролю капіталу, матеріальних запасів, зобов'язань, розрахунків, витрат, фінансового результату та особливості формування фінансової звітності в країні, що є, безумовно, передумовою кращого розуміння і володіння методикою аудиту.

У зв'язку з інтернаціоналізацією економік країн, що розвиваються, все більшого значення набуває питання чіткого визначення фінансових результатів підприємств, попри наявність державних кордонів.

Зазвичай правила ведення бухгалтерського обліку та аудиту розробляються на основі корпоративного права та висновків, складених національними органами із встановлення стандартів.

Попит з боку інвесторів на міжнародні активи та бажання багатонаціональних компаній отримати доступ до іноземного капіталу стимулюють процеси гармонізації бухобліку та аудиту в країнах Євразійського регіону та приведення їх у відповідність до міжнародних стандартів.

Як стверджується у дослідженні «Корпоративне управління в країнах Євразії: порівняльний огляд», до початку ринкових реформ у країнах Євразійського регіону бухгалтерський облік був розрахований на задоволення потреб статистичних та податкових органів. Основною метою бухгалтерського обліку була реєстрація фактичних даних, що використовувалися для оцінки виконання вимог системи центрального планування, а не для оцінки фінансового стану компанії. По суті бухгалтерський облік являє собою рахівництво, яке полягало у веденні записів про економічні події. Він не грунтувався на застосуванні стандартів для визначення, аналізу таких подій та складання звітів про них, у тому числі про їхній вплив на діяльність підприємств.

Така система не відповідала потребам ринків цінних паперів та інвесторів в умовах ринкової економіки. У свою чергу, аудит відбивав дуже жорсткий характер системи бухгалтерського обліку. Він полягав у порівнянні остаточних рахунків з бухгалтерськими записами.

Експерти відзначають, що спадщина планової економіки містить у собі численні серйозні проблеми: нестачу квалі-фікованих бухгалтерів, брак надійної та відкритої фінансової інформації, недостатній попит на таку інформацію з боку добре інформованих кредиторів та інвесторів, недостатні масштаби незалежного аудиту на основі міжнародних стандартів, недостатній розвиток регуляторних органів. Поступово здійснюючи ринкові реформи, країни Євразії внесли прогресивні зміни до методів ведення бухобліку та фінансової звітності, а також до їхніх організаційних схем.

Перші професійні асоціації бухгалтерів та аудиторів у регіоні було створено на початку 90-х років минулого століття. При цьому за сприяння міжнародних донорських організацій почали виконуватися перші великомасштабні програми підготовки кадрів. Проте на прийняття законодавства про бухгалтерський облік та аудит, а також Міжнародних стандартів фінансової звітності або національних стандартів, розроблених на їх основі, в країнах Євразії було витрачено більше часу, ніж в інших країнах з перехідною економікою.

У більшості країн Євразії реформування систем бухгалтерського обліку починалося повільно і провадилося способами, які експерти не вважають впорядкованими та прагматичними. Наприклад, у Киргизстані нові національні стандарти розроблялися поетапно, включаючи розробку кількох варіантів їхніх принципів. Цей процес розпочався з прийняття спрощеного варіанту старих стандартів, що використовувалися в рамках планової економіки, який пізніше було замінено удосконаленим варіантом і, нарешті, національними стандартами на основі Міжнародних стандартів фінансової звітності. Після прийняття цих стандартів набув чинності закон про бухгалтерський облік. Зараз у країні існує думка про необхідність прискорення впровадження нових стандартів та розширення практики розкриття інформації та прозорості.

У двох країнах регіону (Вірменії та Грузії) Міжнародні стандарти фінансової звітності прийнято повністю і бухгалтерський облік розвивається на основі саморегулювання. Від компаній на законодавчому рівні вимагається надання фінансових звітів відповідно до міжнародних принципів бухгалтерського обліку.

В Україні національні стандарти бухобліку в порівнянні з Міжнародними стандартами фінансової звітності вважаються більш жорстко регульованими і залишають компаніям менше можливостей для вибору. Законодавством про бухгалтерський облік визначено, що національні стандарти не повинні суперечити Міжнародним стандартам фінансової звітності, однак протиріччя та конфлікти, які існують, стають навіть очевиднішими при їхньому застосуванні.

Експерти вважають, що, оскільки становище нових національних стандартів не є завершеним, виникають випадки, коли те чи інше питання не регулюється новими правилами. У таких ситуаціях компанії застосовують старі стандарти бухгалтерського обліку, які часто вступають у проти-річчя з Міжнародними стандартами фінансової звітності.

Інші країни Євразії прийняли національні стандарти бухгалтерського обліку на основі Міжнародних стандартів фінансової звітності або модифікували на їх основі свої стандарти бухгалтерського обліку. Регулювання останнього, як правило, здійснює держава в особі міністерства фінансів. На думку експертів, у більшості країн регіону процес сертифікації бухгалтерів значно відрізняється від вимог Міжнародної федерації бухгалтерів, а фінансова звітність за методологією - від податкової звітності. На практиці деякі компанії країн Євразії і раніше здійснювали звітність згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності, але в багатьох випадках перехід акціонерних товариств на нові стандарти розпочався лише з 2000 року. За традицією підприємства звітували винятково перед державою, зокрема перед податковою адміністрацією. У деяких країнах Євразії міністерства фінансів, як і раніше, вимагають від компаній звітність за традиційною формою, що змушує їх вести де-факто систему подвійного бухгалтерського обліку.

У дослідженні зазначено, що належне застосування стандартів розкриття інформації вимагає наявність чітких інструкцій, яких не вистачає в усіх країнах Євразійського регіону. Незважаючи на зусилля, що прикладаються зараз, у цій сфері все ще існують значні проблеми, що вимагає підвищеної уваги з боку урядів, а також міжнародних донорських організацій.

Ще одним важливим питанням є необхідність забезпечення значною кількістю кваліфікованих бухгалтерів та аудиторів з метою успішного впровадження нових правил звітності. Зараз в усіх країнах регіону відчувається критична нестача кадрів. Професійні організації не завжди розу­міють, що бухгалтерський облік - це набагато ширший процес, ніж просте формальне ведення рахунків. Отже, впровадження нових міжнародних стандартів не може зводитися лише до зміни форми. Підготовку бухгалтерів варто зосередити, насамперед, на концептуальному розумінні ними міжнародних стандартів.

Національні стандарти, розроблені на основі міжнародних, є пріоритетом не тільки з погляду залучення іноземного капіталу та збільшення обсягу інвестицій у країни Євразії. Національні інвестори так само зацікавлені в застосуванні принципів, що припускають превалювання змісту над формою, для того, щоб мати інформаційну базу для прийняття рішень, достовірну систему для порівняння інформації та отримання комплексного уявлення про результати. Така система дозволила б національним інвесторам проводити аудит компаній із залученням міжнародних фірм для розширення можливості доступу до внутрішніх та зовнішніх кредитів.

Таким чином, для споживачів та постачальників інформації у країнах Євразії має стати зрозумілою необхідність подальшого реформування системи бухобліку, а для по-літиків необхідність прискорення цього процесу та запровадження ефективних програм підготовки кадрів. Вкрай важливою є поінформованість керівників підприємств, оскільки відповідні стандарти бухобліку забезпечать їм об'єктивну картину фінансового стану компаній та дозволять приймати правильні рішення.

Система внутрішнього контролю (СВК) - це всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом для забезпечення стабільного й ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої господарської політики, збереження та раціонального використання активів, точності і повноти бухгалтерських записів, своєчасної підготовки фінансової інформації, запобігання фальсифікаціям. СВК виходить за межі тільки бухгалтерського обліку і містить:

• середовище контролю;

• специфічні заходи.

Будь-який економічний суб'єкт має свою цільову функцію, яка реалізується та досягається за допомогою ефективно діючого управління.

Однією з функцій управління окремим суб'єктом є внутрішній контроль.

Внутрішній контроль - це процес, який забезпечує належне функціонування конкретного об'єкта, прийнятий управлінським рішенням і направлений на успішне досягнення поставленої мети Основною його метою є об'єктивне вивчення фактичного стану справ у суб'єкта господарювання, виявлення та попередження тих факторів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети, та доведення цієї інформації до органу управління.

Система бухгалтерського обліку - це заходи і записи підприємства, з допомогою яких бухгалтерські операції оформлюються в реєстрах бухгалтерського обліку. Така система збирає, аналізує, класифікує, записує, підсумовує і надає інформацію про операції.

Система внутрішнього контролю- це всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом для забезпеченій стабільного й ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої господарської політики, збереження та раціонального використання активів, точності і повноти бухгалтерських записів, своєчасної підготовки фінансової інформації, запобігання фальсифікаціям. Система внутрішнього контролю виходить за межі тільки бухгалтерського обліку і містить:

а) середовище контролю, де відбуваються операції, заходи і записи, які
характеризують важливість чинної системи внутрішньою контролю для
підприємства. До факторів середовища контролю належать:

•діяльність керівництва (власників) клієнта;

•політиката методи керівництва;

•організаційна структура підприємства і методи розподілу функцій управління та відповідальності;

•управлінські методи контролю, у тому числі кадрова політика і практика, а також порядок розподілу обов'язків;

б) специфічні заходи контролю передбачають:
•періодичне зіставлення, аналіз і перевірку рахунків;
•перевірку арифметичної точності записів;

•контроль за дотриманням умов функціонування комп'ютерних інформаційних систем, зокрема контроль за періодичними змінами комп'ютерних програм, доступом до бази інформаційних даних;

•ведення і перевірку контрольних рахунків і облікових реєстрів рахунків;

•порядок проходження та затвердження документів (графік документообігу);

•зіставлення внутрішніх правил із вимогами законодавчих актів та зовнішніми джерелами інформації;

•порівняння загальної суми грошових коштів, вартості цінних паперів, товарно-матеріальних запасів із записами в облікових реєстрах;

•порівняння й аналіз фінансових результатів діяльності підприємства з показниками фінансового плану (прогнозу).

Під час перевірки аудитор досліджує тільки ту методику бухгалтерського

обліку, яка входить до звітності. Знання системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю разом з оцінкою невідповідності його функціо­нування дадуть можливість аудитору: з'ясувати для себе види істотних викривлень у фінансових звітах; визначити фактори, що впливають на ризик істотних помилок; запланувати аудиторські процедури.

Удосконалюючи процедури перевірки, аудитор враховує свою оцінку ризику невідповідності внутрішнього контролю (разом з оцінкою властивого ризику), щоб визначити характер і обсяг тестів для підтвердження статей фінансової звітності.

В ході аудиторської перевірки аудитор зобов'язаний в першу чергу вивчити систему внутрішнього контролю клієнта, оскільки характер і якість комплексної аудиторської перевірки багато в чому залежить від того, наскільки грамотно і достовірно аудитор дасть оцінку функціонування і ефективності системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання.

Основна мета вивчення та оцінки аудитором системи внутрішнього контролю клієнта - підготувати основу для планування аудиту та встановлення виду, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур.

В тому випадку, якщо аудитор впевнюється, що він може покластися на відповідні засоби внутрішнього контролю, він отримує можливість проводити аудиторські процедури менш детально і більш вибірково, а також може внести зміни до суті аудиторських процедур, що застосовуватимуться, і до запланованих витрат часу на їх здійснення.

Процедури вивчення системи внутрішнього контролю:

•опитування персоналу;

• спостереження:

•запит до попереднього аудитора;

•ознайомлення з документами управління і обліку;

•вивчення документів попереднього дослідження замовника;

•вивчення результатів документальних перевірок всіх перевіряючи органів;

•ознайомлення з вимогами до організації системи внутрішнього контролю;

•тестування системи внутрішнього контролю.

Опитування є одним з найбільш ефективних методів початкового формулювання думки про системи внутрішнього контролю. Опитування проводиться за допомогою спеціальної анкети з детальними специфічними та цільовими питаннями стосовно характеристик контрольного середовища, а також процедур обліку і контролю. Але відповіді на поставлені питання не повинні розглядатись як остаточний доказ, оскільки, як правило, анкету пропонують заповнити компетентному працівникові, який може й не знати всіх деталей функціонування системи і відповідати, якою має бути система контролю з його точки зору, а не якою вона є насправді. Опитування

працівників стосовно системи бухгалтерського обліку і контролю допомагає аудитору скласти думку про її особливості.

Щоб створити і підтримувати систему внутрішнього контролю, клієнт повинен мати власну документацію. Вона включає засновницьку документацію інструкції з ведення бухгалтерського обліку, організаційні схеми та ін. Аудитор вивчає відповідну інформацію і обговорює її з працівниками підприємства, щоб переконатись в тому, що вони правильно інтерпретують і розуміють цю інформацію.

Крім цього, аудитор може спостерігати за роботою працівників клієнта, які готують ці документи і записи, а також виконують свою звичайну облікову та контрольну діяльність. Це поглибить розуміння аудитором контрольних методів та процедур, збільшить його упевненість в тому, що всі вони застосовуються на практиці.

Опитування, перевірка і спостереження за діяльністю працівників ефективно поєднуються в наскрізній перевірці певної господарської операції для виконання цієї процедури аудитор вибирає один чи декілька документів на початку господарської операції і простежує шлях цього документа (документів) через весь обліковий процес.

Для досягнення розуміння системи внутрішнього контролю і тестування контрольних моментів використовуються аналогічні методи.

Звіт-опис — це письмова характеристика системи внутрішнього конт­ролю. У ньому показується походження кожного документа в обліковій системі, технологія обробки доку ментів та складання звітності, а також існуючі контрольні процедури. Звіт-опис, як правило, використовується в тих випадках, коли система внутрішнього контролю достатньо проста і легко піддається опису. Але він не дає опису подробиць системи контролю. При цьому інформації має бути достатньо для ефективного аналізу контрольних моментів і оцінки ризику контролю.

Для документування оцінки системи бухгалтерського обліку і процедур контролю аудитори надають перевагу схемам послідовності виконання операцій. Для їх розробки аудитор визначає: основні типи господарських операцій, що здійснюються цим підприємством; яким чином санкціонуються ці операції; типи і характер бухгалтерських записів; яким чином. обробляється інформація про господарську операцію від початку і до кінця її здійснення, включаючи рівень і характер використання комп'ютерів; характер і конкретні особливості процесу представлення фінансової звітності. Як правило, в результаті складається опис чи блок-схема документообігу. Блок-схема документообігу — це символьне зображення документів клієнта і їх послідовного руху в межах підприємства. Така схема, діставши назву контрольної схеми послідовності виконання операцій, показує проходження інформації за основними класами господарських операцій, починаючи з її появи та вводу в систему бухгалтерського обліку і закінчуючи головною книгою та фінансовою звітністю.

Дата добавления: 2014-01-04