Подвійне громадянство і безгромадянство

Випадки подвійного громадянства і безгромадянства мають місце внаслідок різноманітного вирішення за­конодавством окремих держав питань про набуття і втрату громадянства.

Подвійне громадянство (біпатризм, полі громадянство) — перебування особи одночасно в громадянстві двох і більше держав. Цей стан виникає у разі колізії при застосуванні законів про набуття громадянства.

Натуралізація - прийняття у громадянство даної держави на прохання заінтересованої в тім особи - також може породити ситуацію подвійного громадян­ства, якщо таке прохання задовольняється у відношенні особи, визнаної громадянином іншої держави.

В даний час наявність за громадянином України подвійного громадянства не признається.

Особа, що має подвійне громадянство, знаходячись на території однієї з держав, у громадянстві якої вона пе­ребуває, як правило, не може посилатися на свої зобов'я­зання стосовно іншої держави. Кожна держава, у гро­мадянстві якої перебуває біпатрид, має право вважати його своїм громадянином і вимагати від нього вико­нання відповідних обов'язків.

Від біпатридів, тобто осіб, які мають два або більше громадянства, потрібно відрізняти подвійне громадян­ство, властиве деяким складним державам.

Безгромадянство (апатризм) - це таке становище особи, коли вона не перебуває в громадянстві якої-не-будь держави. У Конвенції про статус апатридів від 28 вересня 1954 року апатридом іменується особа, яка не розглядається громадянином якоїсь держави в силу її закону.

Стан безгромадянства може виникнути з різних при­чин, наприклад при:

а) втраті громадянства, якщо дана особа вийшла добровільно або втратила громадянство своєї держави і не набула громадянства в іншій державі;

б) виході з громадянства з метою отримання громадянства іншої держави, що дається через п'ять-десять років;

в) одруженні жінки з іноземцем, держава якого не надає жінці автоматично громадянства чоловіка (СІЛА, Франція), а сама жінка має громадянство краї­ни, законодавство якої керується принципом «дру­жина слідує громадянству чоловіка» (Іспанія);

г) у результаті народження від батьків, які втратили громадянство;

д) позбавленні громадянства і т.д. Зазвичай дума­ють, що статус апатридів наближений або відповідає ста­тусу іноземців у даній державі. Конвенція 1954 року в ряді випадків навіть закликає держави надавати апат­ридам такий же статус, як і власним громадянам. Це стосується, зокрема, стану в галузі свободи релігії і свободи релігійного виховання своїх дітей (стаття 4), права на судовий захист (п. 2 статті 16), права роботи за
наймом (п. 2 статті 17) і ін.

Слід мати на увазі, що особи без громадянства (апат­риди) цілком підпорядковуються законодавству тієї держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до норм міжна­родного права про зовнішні зносини держав, кодифіко­ваним нині в ряді універсальних конвенцій, діти дип­ломатичних агентів і інших відповідних їм осіб, котрі народилися на території держави їхнього перебування, не набувають громадянства в силу винятково законо­давства цієї держави. Тому основний засіб зм'якшення або недопущення ситуації подвійного громадянства або безгромадянства полягає в укладанні договорів про гро­мадянство між заінтересованими державами, що і має місце на практиці.

Дата добавления: 2014-01-04