Механізм та терміни прорізування зубів

Нині існує багато теорій, які пояснюють механізми прорізування зубів. Найбільшого поширення отримали наступні 4 теорії.

Теорія росту кореня зуба пояснює механізм прорізування зубів таким чи­ном. Корінь, який збільшується, створює тиск на дно комірки і зумовлює по­яву сили, яка виштовхує зуб вертикально. Ця теорія має низку серйозних запе­речень. Так, зокрема, вона не дає пояснення складним рухам, які долають за­чатки деяких зубів у щелепах до початку їх прорізування, а також фактам про­різування зубів з коренями, які не сформовані.

Теорія гідростатичного тиску пояснює в одному з варіантів прорізування зуба внаслідок збільшення тиску тканинної рідини в періапікальній зоні його кореня. У такому разі створюється зусилля, яке виштовхує зуб у напрямку ро­тової порожнини. Причиною підвищення гідростатичного тиску більшість до­слідників вважають локальне збільшення кровопостачання у періапікальній зоні під час розвитку.

Підвищення періапікального гідростатичного тиску може бути пов'язано з підвищенням проникності судин, яке призводить до накопичення рідини між дном комірки і верхівкою кореня. Головним носієм рідини є основна речовина, яка має високий рівень гідрофільності.

Згідно з іншим варіантом теорії гідростатичного тиску, пульпа зуба, яка розвивається у результаті диференціації зубного сосочка, різко збільшується в об'ємі, особливо в ділянці верхівки сосочка, створюючи тиск всередині зубного зачатка. З названих позицій формування кореня є не причиною, а наслідком прорізування зуба.

Теорія перебудови кісткової тканини передбачає, що прорізування зумов­лене наявністю вибіркового відкладання і резорбції кісткової тканини у стінці комірки. Припускають, що кістка, яка росте на дні комірки, може виштовхува­ти зуб у бік ротової порожнини. Існує також думка, що утворення і резорбція кістки навколо кореня зуба, який прорізується, є наслідком, а не причиною його прорізування.

Теорія тяги періодонта в останні роки отримала значне поширення. У відповідності до головного положення, формування періодонта є основним механізмом, який забезпечує прорізування зубів. Згідно з одним із варіантів даної теорії, тяга періодонта зумовлена синтезом колагену, який супроводжуєть­ся вкороченням пучків даних волокон.

За другим варіантом акцент ставиться на скоротливу активність фібро­бластів періодонта як на провідний механізм прорізування зубів. Скорочувальні зусилля окремих фібробластів періодонта об'єднуються, завдячуючи наявності міжклітинних зв'язків, що передаються на колагенові волокна, перетворюю­чись у тягу, яка забезпечує прорізування зубів.

У сучасних умовах прорізування зубів розглядають як складний фізіоло­гічний процес, у якому беруть участь як окремі системи органів, так і організм в цілому. Вплив нервової системи, ендокринних органів, обміну речовин, різно­манітні захворювання, розвиток зубів та коміркової кістки в ембріона, гео­графічні умови, спадковість — це чинники, які відіграють важливу роль у про­цесі прорізування зубів.

Молочні зуби починають прорізуватися у середині 1-го року життя. Пер­шими прорізуються центральні різці — на 6-8-му місяці, на 7-10-му місяці — бічні різці, на 12-16-му — перші великі кутні зуби, на 16-20-му — ікла, на 20-24-му — другі великі кутні зуби.

Спочатку прорізуються зуби нижньої щелепи, потім — верхньої, за винят­ком перших молочних великих кутніх зубів. Як для молочних, так і для по­стійних зубів характерною є парність прорізування. Від початку 3-го року до 6 років функціонують тільки молочні зуби. Формування коренів молочних зубів повністю закінчується для центральних і бічних латеральних різців під кінець 2-го року, для великих кутніх зубів — до 4 років, для ікол — до 5 років.

Молочні зуби позначають римськими цифрами. Повна формула зубного ряд> молочних зубів верхньої і нижньої щелеп має такий вигляд:

Після розсмоктування коренів і випадання молочних зубів починають про­різуватися постійні зуби: центральні різці — у 7-8 років,

бічні різці — у 8-9 років, ікла — у 10-13 років,

перші малі кутні — у 9—10 років, другі малі кутні — у 11-12 років, перші великі кутні — у 6-7 років, другі великі кутні — у 12-13 років, треті великі кутні — у 20-25 років і пізніше.

Постійні зуби позначають арабськими цифрами і під час написання клінічної формули слід пам'ятати, що кожен зуб верхньої і нижньої щелеп пра­воруч і ліворуч має свій порядковий номер від середньої лінії:

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) для запису постійних зубів запропонувала формулу позначення зубів, а також половин щелеп за ходом го­динникової стрілки:

Під час записування формули зубів цим способом треба ставити не знак відповідної половини щелепи, а її порядковий номер. Так, число 28 означає третій великий кутній зуб лівої половини верхньої щелепи. За формулою ВООЗ запис молочних зубів роблять аналогічно — арабськими порядковими числа­ми, а половин щелеп — за ходом годинникової стрілки від 5 до 8:

З постійних зубів першими прорізуються перші великі нижні кутні зуби, потім — центральні різці та перші верхні кутні, після них — бічні різці. Далі настає черга перших малих кутніх зубів, ікол, других малих кутніх зубів, дру­гих великих кутніх і в останню чергу — третіх великих кутніх зубів.

Прорізування усіх молочних чи всіх постійних зубів закінчується утворен­ням зубних рядів. Верхній ряд постійних зубів має форму напівеліпса, нижній — параболи. Верхній зубний ряд ширший, ніж нижній, тому верхні фронтальні зуби перекривають однойменні нижні, а щічні горбки верхніх кутніх зубів роз­ташовані назовні від однойменних нижніх. Таке співвідношення зубних рядів збільшує жувальну екскурсію нижньої щелепи та розширює площу для по­дрібнення і розчавлювання їжі.

Дата добавления: 2014-01-04