Показники і методи вимірювання продуктивності праці

Використовують два показники для оцінки продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці. Він показує кількість продукції (робіт, послуг), що виробляються одним працівником за одиницю робочого часу:

,

де О – обсяг продукції (робіт, послуг);

Т – витрати праці на випуск даного обсягу продукції (робіт, послуг).

Існує три способи визначення виробітку (залежно від того, якими одиницями вимірюються обсяг продукції і витрати праці):

· натуральний;

· вартісний;

· трудовий.

Натуральний спосіб – обсяг продукції вимірюється натуральними показниками. Якщо підприємство випускає кілька видів подібної продукції, то обсяг випуску можна виразити в умовно-натуральних показниках. Натуральні показники точні, наочні, але важливішими є вартісні.

Вартісний спосіб – обсяг продукції вимірюється грошовими одиницями. Ці показники універсальні, дають змогу вимірювати продуктивність праці при виробництві різних благ. Недолік - необґрунтоване підвищення ціни продукції зумовлює фіктивне зростання продуктивності праці.

Трудовий спосіб – обсяг виробництва вимірюють трудогодинами. Використовують для оцінки продуктивності праці на окремих робочих місцях при виробництві незавершеної продукції. Обмежені у використанні, бо вимагають науково-обгрунтованих норм.

Витрати праці вимірюють людино-годинами, людино-днями, середньосписковою чисельністю персоналу.

Трудомісткість – кількість робочого часу, витрачена на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг):

.

Розраховують різні види трудомісткості:

• технологічна трудомісткість – витрати праці основних робітників;
• трудомісткість обслуговування – витрати праці допоміжних робітників;
• виробнича трудомісткість – технологічна + трудомісткість обслуговування;
• трудомісткість управління – витрати праці керівників, спеціалістів, технічних виконавців;
• повна трудомісткість – всі витрати праці на виготовлення одиниці виробу.

Дата добавления: 2014-01-04