Види пам’яті

Пам'ять – пізнавальний психічний процес, сутність якого полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні даних минулого досвіду, що надає можливість їх повторного застосування в життєдіяльності людини.

Сприйняття (сприймання) – це психічний процес відображення предметів і явищ дійсності в сукупності їх властивостей за безпосередньої дії на органи чуття з усвідомленням цілісності відо­бражуваного.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1.Розкажіть порядок виконання креслення моделі.

2.До яких наслідків призводить невірне розташування креслення моделі?

3.Які розміри повинні мати габаритні прямокутники?

4.Яким чином розташовують розміри на кресленні моделі?

5.Поясніть правила креслення моделі у випадку коли модель симетрична і коли не симетрична.

6.Поясніть принцип проеціювання моделі з натури.

7. Розкажіть правила побудови аксонометричного зображення моделі.

ЛІТЕРАТУРА

1 Б.Г. Міронов, Р.С. Міронова Креслення К.: Машинобудування. 1991 (171-178)

На відміну від відчуттів, які відображають тільки окремі власти­вості та якості предметів, сприйняття завжди цілісне і предметне, воно об'єднує відчуття, що йдуть від ряду аналізаторів.

Сприйняття можуть бути: повними і неповними; глибокими і поверхневими; помилковими або ілюзорними; швидкими й по­вільними.

Ілюзія – це спотворення відображення дійсності.

Залежно від переважної ролі того чи іншого аналізатора можна говорити про:

– зорове сприйняття (розглядання скульптури, картини і под.);

– слухове сприйняття (слухання оповідання, концерту і т. ін.);

– тактильне сприйняття (обмацування, доторкування). Буває сприйняття:

– простору; часу; руху;

– предмета; мови; музики;

– людини людиною.

Сприйняття завжди константне (постійне). У ньому безпосереднє пізнання доповнюється минулим досвідом, тому воно завжди осмис­лене та більш чи менш повно може бути висловлене словами.

Сприйняття вибіркове, а саме: найпотрібніші деталі цілого зав­жди сприймаються виразніше.

Вибірковість сприйняття залежить як від об'єктивних власти­востей предметів, так і від суб'єктивної установки, зокрема від аперцепції.

Аперцепція – це залежність сприйняття від загального змісту пси­хічної діяльності людини, від її досвіду, інтересів, скерованості.

Сприйняття час – це відображення дійсності в послідовності явищ або подій.

Залежить від ритму перебігу природних процесів і відпрацюван­ня рефлексів на тривалість часу.

Суб'єктивізм у сприйнятті часу зумовлюється практичною діяль­ністю людини.

У сприйнятті простору основу складають зорові, вестибулярні, рухові (кінестетичні) та дотикові (тактильні) відчуття.

У комплексі вони дозволяють судити про положення нашого тіла відносно вертикалі, просторове розташування, відстань до інших предметів.

Сприйняття руху – це відображення напрямку і швидкості про­сторового існування предметів.

Воно може здійснюватися також і на підставі розумових висновків (логіки).

Сприйняття людини людиною здійснюється на основі зовніш­ності, поведінки, манер, мови, жестів, емоцій, діяльності і т. д.

Спостережливість – це здатність помічати в предметах і явищах малопомітні, але водночас суттєві чи важливі для певної мети де­талі, ознаки або властивості.

Високий розвиток спостережливості вимагає зацікавленості, по­стійного прагнення пізнати нове, глибше вникати в те, що оточує людину, з чим вона стикається у праці, в житті.

Згідно з фізичною теорією пам'яті проходження будь-якого не­рвового імпульсу крізь певну групу нейронів залишає по собі фізич­ний слід, тобто відбуваються електричні та механічні зміни синапсів (місць стикання нервових клітин), утворюються стійкі просторово - часові нейронні структури. Тому ця теорія ще називається теорією нейронних моделей.

Існує гіпотеза про двоступеневий характер процесу запам'я­товування: на першій стадії (безпосередньо після дії подразника) в мозку відбувається короткочасна електрохімічна реакція, яка викликає по­воротні фізіологічні зміни в клітинах; друга стадія – це власна біохімічна реакція, пов'язана з утворен­ням нових білкових речовин (протеїнів).

Перша стадія триває секунди або хвилини і її вважають фізіоло­гічним механізмом короткочасного запам'ятовування.

Друга стадія, яка призводить до незворотних хімічних змін у кліти­нах, вважається механізмом довгострокової пам'яті.

Прихильники хімічних теорій пам'яті вважають, що з перебігом процесів пам'яті відбуваються різноманітні перегрупування білко­вих молекул нейронів, передусім нуклеїнових кислот.

Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) вважається носієм гене­тичної спадкової пам'яті; рибонуклеїнова кислота (РНК) – основа онтогенетичної індиві­дуальної пам'яті.

Дата добавления: 2014-01-04