Вплив парасимпатичної і симпатичної нервової системи на функцію органів

Центральна нервова система

Головний мозок

Рис.1. Схема еферентної іннервації: 1 – ядро першого нейрона; 2 – ганглій; 3 – нейроефекторне сполучення; 4 – прегангліонарне волокно; 5 – постгангліонарне волокно; А – парасимпатичний нерв; Б – симпатичний нерв; В – руховий (соматичний нерв); Г – клітини виконавчих органів (гладенького м’яза або секреторного епітелію залоз); Д – клітина посмугованого м’яза.

Спинний мозок

Аксони постгангліонарних нейронів закінчуються на клітинах виконавчих органів (гладеньких м'язів, залоз) (рис. 1).

Вегетативна нервова система має два відділи - парасимпатичний і симпатичний, тонус яких знаходиться у стані динамічної рівноваги. Контроль над вегетативними функціями здійснюється на всіх рівнях центральної нервової системи. На відміну від соматичних нервів, людина не здатна вольовими зусиллями керувати вегетативними функціями (сповільнювати або прискорювати діяльність власного серця, впливати на секрецію залоз, тонус гладенької мускулатури внутрішніх органів тощо.)

За впливом на функцію більшості органів парасимпатичний і симпатичний відділи вегетативної нервової системи є антагоністами (табл. 1).

ТАБЛИЦЯ 1.

Орган	Ефекти збудження
Парасимпатичного відділу	Симпатичного відділу
Око	Звуження зіниці, спазм акомодації, зниження внутрішньоочного тиску	Розширення зіниці
Серце	Зменшення частоти, сили скорочень, провідності	Збільшення частоти, сили скорочень, провідності
Шлунково – кишковий тракт	Підвищення тонусу і перистальтики	Зниження тонусу і перистальтики
Бронхи	Спазм	Розширення
Слинні залози	Стимуляція виділення великої кількості рідкого секрету	Стимуляція виділення густого секрету
Судини	Розширення	Переважно звуження

Передача імпульсів через синапс як у центральній, так і у периферичній нервовій системі здійснюється в результаті вивільнення нейрогуморальної речовини - нейромедіатора. Передача нервових імпульсів у периферичній нервовій системі забезпечується двома основними медіаторами - ацетилхоліном та норадреналіном. Залежно від того, який медіатор бере участь у передачі нервових імпульсів, ефекторні нерви (вегетативні та соматичні) поділяються на холінергічні (медіатором служить ацетилхолін) і адренергічні (медіатором служить норадренадін).

До холінергічних нервових волокон належать:

- прегангліонарні (симпатичні й парасимпатичні);

- усі постгангліонарні парасимпатичні;

- постгангліонарні симпатичні, що іннервують потові залози та судини скелетних м'язів;

- соматичні нерви;

- нерви, що іннервують мозковий шар надниркових залоз, каротидні синуси;

- нейрони ЦНС.

До адренергічних нервових волокон належать:

- постгангліонарні симпатичні, за винятком тих, що іннервують потові залози та судини скелетних м'язів;

- нейрони ЦНС.

Холінергічний синапс побудований із пресінаптичного та постсинаптичного утворів, між якими знаходиться синаптична щілина (рис. 2). У пресинаптичному утворі за участю ферменту холін-ацетилази синтезується медіатор ацетилхолін, який частково знаходиться у вільному стані. Під впливом нервового імпульсу ацетилхолін вивільнюється у синаптичну щілину і взаємодіє з холі-норецепторами, які знаходяться на постсинаптичній мембрані. Холінорецептори є специфічними білками з певною просторовою будовою. Для утворення комплексу ацетилхолін - холінорецептор необхідно, щоб вони відповідали один одному, як ключ відповідає замку (принцип структурної комплементарності). У результаті цієї взаємодії виникає деполяризація постсинапгичної мембрани - потенціал дії. Він або поширюєтьєя на посттангліонарне нервове волокно, або ж спричинює зміну функції ефекторного органа Ацетилхолін, який надійшов у синаптичну щілину, швидко руйнується ферментом ацетилхолінестеразою.

Нервовий імпульс

Постсинаптична мембрана

- ацетилхолін

- ацетилхолінестераза

Холінорецептори

Пресинаптична мембрана

Рис. 2 Схема холінергічного синапсу.

Холінорецептори відрізняються за своєю чутливістю до певних сполук. Ті рецеітгори,які збуджуються мускарином (алкалоїдом грибів мухоморів), мають назву М - холінорецепторів. Рецептори, які збуджуються невеликими дозами нікотину (алкалоїду тютюну), а блокуються його великими дозами, називаються Н - холінорецепторами.

М - холінорецептори розміщені:

- у гладенькій мускулатурі та секреторному епітелії внутрішніх органів,

- у центральній нервовій системі.

Н - холінорецептори знаходяться:

- у всіх гангліях,

- на закінченнях соматичних нервів,

- у мозковому шарі надниркових залоз,

- у каротидних синусах,

- у центральній нервовій системі.

Речовини, що збуджують холінорецептори, називаються холіномімегичними, а ті, які блокують холінорецептори, - холіноблокуючими (холінолітичними).

Залежно від впливу на певні рецептори і спрямованості ефектів, що виникають, розрізняють такі лікарські речовини:

1) М, Н - холіноміметики (ацетилхолін);

2) М - холіноміметики (пілокарпін, ацеклідин);

3) М - холіноблокатори (атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, скополаміну гідробромід, метацин);

4) Н - холіноміметики (цититон, лобелін);

5) Н-холіноблокагори:

а) гангліоблокатори (бензогексоній,, пентамін);

б) міорелаксанти (тубокурарину хлорид, дитилін).

М – холінергічні засоби (М – холіноміметики, М – холіноблокатори)

М - холіноміметики - це засоби, які збуджують М-холінорецептори, що призводить до змін фунщії тих органів і систем, які іннервуються холінергічними нервами. До них належать препарати пілокарпіну гідрохлорвд і ацеклідин.

Пілокарпіну гідрохдорид (Рilocarpini hydrochloridum) є алкалоїдом, який отримують з тропічної рослини Pilocarpus Jaborandі Випускається у вигляді 1 %, 2 % розчинів у флаконах по 5 і 10 мл та 1 %, 2 % очної мазі. Препарат викликає звуження зіниці і зниження внугрішньоочного тиску при закапуванні в око (рис. 3). Тому його використовують для лікування глаукоми. В офтальмології його також призначають для покращання трофіки ока при тромбозі центральної вени сітківки, гострій непрохідності артерій сітківки, атрофії зорового нерва Системна дія препарату не використовується внаслідок його високої токсичності. Найбільш небезпечним проявом отруєння пілокарпіном є набряк легенів.

Ацеклідин (Aceclidinum) випускається у порошку для приготування 2 - 5 % очних крапель, у 3 % і 5 % очній мазі, в ампулах—по 1 і 2 мл 0,2 % розчину. Препарат використовується для лікування глаукоми. Після закапування в око ацеклідину звуження зіниці та зниження внутрішньоочного тиску зберігається протягом 6 годин При підшкірному введенні препарату підвищується тонус і скоротлива активність кишечника, сечового міхура, матки. Ця його властивість використовується для профілактики і лікування післяопераційної атонії шлунка, кишечника, сечового міхура іноді ацеклідин застосовують для зупинки післяпологових маткових кровотеч. Препарат протипоказаний при бронхіальній астмі, вагітності, стенокардії тощо.

Гостре отруєння речовинами М-холіноміметичної дії може виникати внаслідок їх передозування або ж при помилковому вживанні грибів мухоморів, що містять мускарин. Клінічна картина проявляється симптомами різкого збудження М - холінорецепторів. У хворого розвивається діарея, спостерігається біль у животі, звуження зіниць, підвищення слиновиділення, утруднення дихання внаслідок спазму бронхів, сплутаність. свідомості, судоми, коматозний стан. При цьому здійснюють заходи з очищення організму від отрути. Внутрішньовенно вводять 0,1 % розчин атропіну сульфату - по 2 мл. кожні 10 хв, до появи сухості у роті і розширення зіниць.

Дата добавления: 2014-01-04