Психічний стан – наявний на даний час відносно стійкий рівень психічної діяльності, що виявляється у підвищеній або пониженій активності індивіда

Психічні стани поряд з психічними процесами та психічними властивостями людини утворюють три основні класи явищ, які вивчає психологія. Від зміни психічних станів багато в чому залежить ефективність життєдіяльності людини та її психологічне благополуччя. У психічних станах, як і в інших психічних явищах, відображається взаємодія людини з життєвим середовищем. Але незважаючи на постійний інтерес дослідників до цієї сфери психіки, сьогодні в психології не існує єдиного погляду на проблему психічних станів.

Різні автори наводять різні визначення психічних станів, виділяють їх різні функції та види. Значною мірою це пояснюється складністю самого явища. Адже психічні стани займають проміжне місце між психічними процесами та властивостями особистості за показником динамічності. Будь-які суттєві зміни зовнішнього середовища, зміни у внутрішньому світі особистості, в організмі викликають певний відгук в людини як цілісності, призводять до переходу в новий психічний стан, змінюють рівень активності суб’єкта, характер переживань та багато іншого.

У кожному психічному стані присутні фізіологічні, психічні та поведінкові аспекти. Тому до структури психічних станів входять безліч різноякісних компонентів:

– на фізіологічному рівні проявляється, наприклад, в частоті пульсу, артеріальному тиску і т.п.;

– в моторній сфері виявляється в ритмі дихання, зміні міміки, гучності голосу і темпу мови;

– в емоційній сфері виявляється в позитивних чи негативних переживаннях;в когнітивної сфері визначає той або інший рівень логічності мислення, точність прогнозу майбутніх подій, можливість регулювання станів організму і т.п.;

– на поведінковий рівні від нього залежить точність, правильність виконуваних дій, їх відповідність актуальним потребам і т.п.;

– на комунікативному рівні той чи інший стан психіки впливає на характер спілкування з іншими людьми, здатність чути іншу людину і впливати на неї, ставити адекватні цілі і досягати їх.

Дослідження показали, що виникнення тих чи інших психологічних станів базується, як правило, на актуальних потребах. Так, якщо умови зовнішнього середовища сприяють швидкому і легкому задоволенню потреб, то це веде до виникнення позитивного стану – радості, наснаги, ентузіазму і т.п. Якщо ж ймовірність задоволення того чи іншого бажання низька або взагалі відсутня, то психологічний стан буде негативним. В залежності від характеру виниклого стану можуть різко змінюватися всі основні характеристики психіки людини, його установки, очікування, почуття, або. як кажуть психологи, «фільтри сприйняття світу». Так, для люблячого людини об'єкт його прихильності здається ідеальним, позбавленим недоліків, хоча об'єктивно він може таким і не бути. І навпаки, для людини у стані гніву інша людина виступає виключно в чорному кольорі, причому ті чи інші логічні доводи дуже слабо впливають на подібний стан. Після виконання тих чи інших дій із зовнішніми предметами або соціальними об'єктами, що викликали те чи інше психологічний стан, наприклад любов чи ненависть, людина приходить до якогось результату. Цей результат може бути наступним:або людина реалізує потребу, що викликала те чи інше психічний стан, і тоді воно сходить нанівець:або результат виявляється негативним.

Незважаючи на недостатнє теоретичне обґрунтування, проблема психічних станів широко вивчається в емпіричних дослідженнях. Найчастіше у межах психології праці досліджуються функціональні стани, такі як стомлюваність, монотонія. Багато досліджень присвячено емоційним і так званим тензійним (пов’язаним з нервово-психічною напругою) станам: радість, страх, депресія, стресові стани.

Якісна характеристика психічних станів являє собою єдність чуттєвого відображення людиною оточуючої дійсності та ставлення до неї. Саме це ставлення є центральною, системоутворюючою характеристикою всього компонентного складу психічних станів.

Психічні стани являють собою один з режимів життєдіяльності людини, який на фізіологічному рівні відрізняється певними енергетичними характеристиками, а на психологічному рівні – системою психічних фільтрів, що забезпечують специфічне чуттєве відображення.

2. Психічний стан – психологічна характеристика людини, що відображає її тимчасові, статичні переживання.

Види психічних виділяють у залежності від таких параметрів:

– впливу на індивіда (позитивні і негативні, стенічні й астенічні);

– глибини переживань(глибокі, поверхові);

– часу перебігу(короткочасні, тривалі тощо);

– ступеню усвідомленості.

До складу психічних станів належать: емоції, почуття, пристрасті, афекти, стреси, настрої.

Дата добавления: 2014-01-04