М-Холіноблокатори

Препаратами вибору для усунення нападу бронхіальної астми є селективні

β2-адреноміметики: сальбутамол (вентолін), тербуталін (бриканіл), фенотерол (беротек). Значною перевагою цих препаратів перед іншимиадреноміметиками є відсутність вираженого впливу на серце, у зв'язку з чим побічні ефекти (тахікардія, підвищення хвилинного об'єму крові, артеріального тиску) спостерігаються рідко.. Застосовують переважно у вигляді інгаляцій за допомогою дозуючих інгаляторів, можна вводити парентерально і всередину.

Аерозольний метод введения має значні переваги перед іншими. Оскільки лікарська речовина надходить безпосередньо в бронхи, минаючи систему кровообігу, вона не руйнується в печінці, це дає змогу створювати достатню концентрацію її в бронхах, застосовуючи невеликі дози і зменшуючи токсичність. При цьому профілактичний і лікувальний ефект розвивається швидко. Якщо контакт аерозолю із слизовою оболонкою утруднений у випадках різкого ослаб-лення дихання і накопичення великої кількості слизу, перевагу надають ентеральному і парен-теральному шляхам введення.

Сальбутамол (вентолін) за бронхорозширювальним ефектом перевищує ізадрин. За швид-кістю і тривалістю дії (4 — 6 год) він аналогічний орципреналіну сульфату, але менше впливає на серцево-судинну систему. Препарат використовують за допомогою дозуючих інгаляторів.

Дія тербуталіну (бриканіл) дещо триваліша (5 — 6 год).

Фенотерол застосовують під час нападів бронхіальної астми в аерозольних інгаляторах, таблетках і супозиторіях. Ефект настає через 3 — 10 хв і триває 7 — 8 год.

Селективні β2-адреноміметики не чинять значного впливу на серцево-судинну систему, тому вони менш небезпечні, ніж адреналін, ефедрин та ізадрин.

Побічна дія (у випадках передозування препарату і безконтрольного використання інгаляцій): тремтіння м'язів. Найсерйозніше ускладнення — розвиток рефрактерності β2~адренорецепторів, внаслідок чого бронхорозширювальний ефект зникає, а розширення бронхіальних судин призводить до збільшення трансудації рідини і набряку слизової оболонки бронхів. У таких випадках зростає небезпека виникнення астматичного статусу. Ознакою рефрактериості β2~адренорецепторів є неефективність застосування β2-адреноміметиків протягом 4 год і більше.

До β2- адреноміметиків тривалої дії належить формотерол (8 — 10 год), саль -метерол (12 год).

Механізм бронхорозширювальної дії пов'язаний з блокадою М-холінорецеп-торів гладких м'язів, внаслідок чого усувається стимулюючий вплив на них ацетилхоліну.

Основним препаратом цієї групи, що застосовують при бронхіальній астмі,

є атровент.

Атропіну сульфат чинить слабкий бронхорозширювальний ефект. Діє переважно тоді, коли бронхоспазм пов'язаний з підвищеною чутливістю гладких м'язів до холінер-гічної імпульсації (наприклад, після перенесеного грипу, при хронічному бронхіті тощо).

Атропін блокує всі м-холінорецептори, тому має широкий спектр дії. У зв'язку з цим при його використанні можуть виникати різноманітні побічні ефекти. Найчастіше виникає сухість у роті та утруднене виділення харкотиння через пригнічення бронхіальної секреції.

Побічні ефекти, особливо пов'язані з пригніченням секреції, менше виражені при застосуванні платифіліну гідротартрату, метацину. Препарати менше впливають на акомодацію ока і внутрішньоочний тиск. Засоби призначають усередину і під-шкірно.

Показання і протипоказання такі самі, як і для атропіну сульфату.

5. Засоби для лікування бронхіальної астми.

Бронхіальна астма — хвороба алергічного походження, яка проявляється нападами ядухи (бронхоспазму) та хрипами різного ступеня вираженості. Напади захворювання виникають унаслідок гострого порушення прохідності (звуження) дрібних бронхів, що супроводжується запаленням, застоєм слизу, утрудненням дихання.

Бронхіальна астма розвивається внаслідок підвищеної чутливості організму до алергенів різного походження. Залежно від причини (алергена) розрізняють 2 форми бронхіальної астми:

- інфекційно-алергічну (найбільш поширену, зумовлену підвищеною чутливістю до мікроорганізмів);

- атипічну (її спричинюють алергени немікробного походження, вона може бути генетично успадкованою).

Порушення прохідності дихальних шляхів можна усунути щляхом інгаляції глюкокортикоїдів (стероїдів) або бронхорозширювальних засобів (бронхолітиків).

Бронхолітики розслаблюють гладкі м'язи бронхів, але не впливають на вираженість запалення слизової оболонки.

Глюкокортикоїди, які переважно вводять інгаляційно, зменшують набряк і запалення.

Протиалергійні препарати зменшують частоту, важкість та попереджують розвиток нападів бронхіальної астми.

Класифікація препаратів для лікування бронхіальної астми

Бронхолітики	Глюкокортикоїди	Протиалергічні препарати
Адреноміметики М-холіноблокатори Міотропні	Пульмікорт Інгакорт Преднізолон Бекломет (беклометазон, беклазон, беклокорт бекотид) Будезонід	Кетотифен Кромолін-натрій (кромо-ген, інтал,кромогексал) Тайлед (недокроміл)

Еуфіллін бронхолітик, розслаблює непосмуговані м'язи бронхів, коронарних судин, знижує тиск у ле геневій артерії.

- Показання до застосування: лікування та купірування нападів бронхіальної астми, бронхоспазм, порушення мозкового кровообігу, спазм судин, набряк легень та інші захворювання, що супровод­жуються застійними явищами.

- Побічні ефекти: при швидкому внутрішньовенному введенні — запаморочення, головний біль, серцебиття, нудота, блювання, судо­ми, зниження АТ.

- Бронхолітики інших груп розглянуто у відповідних розділах (див. «Засоби, що діють у ділянці закінчень холінергічних нервів»; «Засоби, що діють у ділянці закінчень адренергічних нервів).

Загальна схема лікування

1. Інгаляції кисню через носовий катетер по 2л/хв.. (кисень можна давати і через маску).

2. Призначення одного з адренергічних препаратів:

- адреналін підшкірно;

- тербуталін сульфат підшкірно;

- інгаляції орципреналіну.

Якщо за 15-30 хвилин не настає покращення, то повторити введення адренер-гічних речовин.

3. Якщо ще через 15-30 хвилин не настає поліпшення, необхідно налагодити внутрішньовенне крапельне вливання еуфіліну.

4. Відсутність поліпшення протягом 1-2 годин після початку введення еу-філіну вимагає додаткового введення атропіну або атровент у в інгаляціях (хворим з помірним кашлем), або кортикостероїдів внутрішньовенно (100 мг гідрокорти-зону або еквівалентну кількість іншого препарату).

5. Продовжити інгаляції адренергічних речовин і внутрішньовенне введення еуфіліну.

Дата добавления: 2014-01-04