Трансплантація органів і тканин

Підтримуване медичним працівником самогубство

У сучасній медицині є прихильники позиції, відповідно до якої було б гуманним, щоб медичні працівники сприяли само­губству умираючого хворого, який прийняв усвідомлене добро­вільне рішення піти з життя (наприклад, надаючи медикамен­ти, інформацію про смертельне дозування і т.д.). При цьому вони вважають, що такий шлях реалізації права людини на смерть етично більш гуманний, ніж евтаназія.

Головним пропагандистом практики медичного співробіт­ництва при самогубстві безнадійно хворого є американський лікар (у минулому патологоанатом) Джек Кеворкян, прозваний "доктор-смерть". Він створив "Готель Танатос" - мікроавтобус, усередині якого знаходиться "апарат для самогубства". Це дві крапельниці (одна з ліками, а інша зі смертельним засобом) і перемикач. Залишаючись один на один із цим апаратом, хворий може сам собі зробити "смертельну ін'єкцію". З червня 1990 р. Дж. Кеворкян сприяв смерті декількох невиліковних хворих. Декілька разів він притягувався до судової відпові­дальності і кожного разу був виправданий. Його рятували юри­дичні тонкощі: він хворого не вбивав, а що надав свій апарат, так ножі і мотузки теж продаються вільно. У 1995 р. в одному із штатів Австралії (Північні Території) було прийнято "Закон про евтаназії". По суті справи, це теж медичне сприяння самогуб­ству невиліковного хворого. Тут доктором Філіпом Нейцше розроблений більш складний прилад: після остаточного рішен­ня хворого піти з життя він натискує кнопку "Епіег", і через ЗО секунд комп'ютеризована машина вводить спочатку знеболю­вальне, а потім швидкодіючу отруту.

У "Заяві про самогубство за допомогою лікаря" Всесвітня медична асоціація (Марабелла; Іспанія, 1992) спочатку звертає увагу на важливий клінічний аспект проблеми, яка обговорюєть­ся: для стану пацієнтів, які мають намір здійснити самогубство, нерідко характерним є депресія (яку слід брати до уваги, роз­глядаючи питання про добровільність прийняття ними такого рішення). У кінцевому ж підсумку позиція Всесвітньої медич­ної асоціації тут така: "Самогубство за допомогою лікаря, так як і евтаназія, є неетичним і повинно бути засуджене медика­ми".

Питання про згоду на вилучення в трупів органів для на­ступної трансплантації в донорів, які знаходяться в стані смерті мозку, вирішується так само, як і аналогічне питання у випад­ках аутопсії ("презумпція згоди").

Інші етичні проблеми клінічної трансплантології ми тільки назвемо: недопустимість купівлі-продажу донорських органів; етичні і соціальні аспекти компенсації живому донору, який пожертвував свій орган, висока вартість операцій з трансплан­тації органів, проблема соціальної справедливості в охороні здо­ров'я і т.д.

Дата добавления: 2014-01-04