Вуглеводи

Мило. СМЗ

Для добування мила з жиру в промисловості замість лугу використовують соду Na₂CO₃. Мило, добуте безпосередньо внаслідок цієї реакції, називається ядровим милом і відоме як господарське. Туалетне мило відрізняється від господарського наявністю добавок: барвників, запашних речовин, антисептиків тощо.

Мийна дія мила — складний фізико-хімічний процес. Мило є посередником між полярними молекулами води і неполярними часточками бруду, нерозчинного у воді. Якщо позначити вуглеводневий радикал буквою R, то склад мила виражається формулою R—COONa. За хімічною природою мило — це сіль, йонна сполука. Крім полярної частини —COO ^–Na⁺, у його складі є неполярний радикал —R, до складу якого можуть входити 12—17 атомів Карбону. Під час миття молекули мила так орієнтуються на забрудненій поверхні, що полярні групи звернені до полярних молекул води, а неполярні вуглеводневі радикали — до неполярних часток бруду.

Останні ніби потрапляють в оточення молекул мила і легко змиваються з поверхні водою.

У твердій воді утворюються нерозчинні магнієві та каль­цієві солі карбонових кислот, через це мило втрачає свою мий­ну дію, а солі осідають на поверхні виробу:

Синтетичні мийні засоби, за всієї різноманітності їх хімічного складу, мають подібну до мила будову молекул, в яких є розчинна у воді полярна частина і нерозчинний неполярний вуглеводневий радикал. Але вони, на відміну від мила, є солями іншої хімічної природи й у твердій воді не утворюють нерозчинних сполук. У цьому полягає перевага синтетичних мийних засобів над натуральним милом.

Мило і синтетичні мийні засоби належать до так званих поверхнево-активних речовин (ПАР), їхнє широке застосування часто пов’язують із забрудненням навколишнього середо­вища, зокрема водойм. Річ у тім, що до мийних засобів дода­ють фосфати, які у водоймах перетворюються на речовини, що живлять мікроорганізми, чиє бурхливе розмноження може спричинити заболочення водойми. Через це сучасні ПАР повинні хімічно чи біологічно розкладатися після використання на нешкідливі речовини, що не забруднюють стоки.

Застосування жирів й їхнього значення.

1. Жири як коштовний харчовий продукт.

2. Жири лікарського значення (риб'ячий жир, обліпихова олія).

3. Одержання мила.

4. Одержання маргарину.

5. Одержання гліцерину, речовини зі зм'якшуючими властивостями.

6. Одержання оліфи.

Вуглеводи — це органічні сполуки, що мають загальну формулу:

C_n (H₂О)_m

Вуглеводи поділяються на моносахариди, дисахариди, полісахариди. Ди- і полісахариди гідролізуються з утворенням моносахаридів. Моносахариди не можуть гідролізуватися з утворенням найпростіших вуглеводів. За числом атомів Карбону моносахариди поділяють на тетрози, пентози і гексози. За будовою вуглеводи мають по дві функціональні групи. Усі вуглеводи є багатоатомними спиртами з одного боку та альдегідами чи кетонами з іншого боку, тому за хімічними властивостями вуглеводи можуть бути альдегідо – спиртами (глюкоза, рибоза) або кетоно – спиртами (фруктоза). Для вуглеводів характерна циклічна та розгалужена будова. Полімеризація циклічної будови є основою для утворення полісахаридів. Наприклад, крохмаль утворений молекулами α – глюкози, целюлоза утворена молекулами β – глюкози.

Дата добавления: 2014-01-04