Центральна спілка споживчих товариств україни

PowerPoint 2010.

Конфлікт – особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психічними проявами.

Виникнення конфліктів є об’єктивним і неминучим явищем. Взаємовідносини людей, у яких відсутні конфлікти, поступово згасають. Конфлікти, в свою чергу, породжують відповідальність і небайдужість, стимулюють оновлення і поліпшення стосунків між людьми. Тому проблема, здебільшого, полягає не в наявності самого факту конфлікту, а в тому, який характер він носить – деструктивний чи конструктивний – і яким чином розв’язується.

Об’єктивною основою конфлікту виступає конфліктна ситуація. Однак лише її недостатньо. Необхідна наявність конфліктної поведінки, тобто певних способів взаємодії конфліктних сторін у формі боротьби, суперництва, протиборства.

Схема виникнення конфліктної ситуації: суперечність інтересів і потреб → потенціал напруженості → суб’єкт конфлікту → конфліктна ситуація.

Л. Козер розділив конфлікти на два взаємопов’язаних типи: „ конфлікт за базисними принципами ” та „ конфлікт за проблемами ”.

У першому випадку протистояння та суперництво виникають через те, що одна з ворогуючих сторін повинна щось зробити з того, що вона повинна зробити, на думку іншої сторони, але не робить. У другому випадку протистояння розгортається навколо практичних аспектів розбіжності та у процесі його вирішення може відбутися зближення позицій.

Залежно від суб’єктів конфлікту розрізняють шість основних типів: внутрішньоособистісний, міжособистісний, між особистістю та групою, міжгруповий, міждержавний, глобальний.

Залежно від форми і драматизму перебігу існують такі типи конфліктів: антагоністичні та неантагоністичні, приховані і неприховані, організовані та неорганізовані, конструктивні і деструктивні, раціональні та нераціональні.

За типом вирішення: прості (швидко вирішуються), складні (для їх вирішення потрібний тривалий час). За змістом: реалістичні (мають реальне підґрунтя для виникнення), нереалістичні (відбуваються на рівні емоцій). За кінцевим результатом: продуктивні, непродуктивні. Залежно від напрямків комунікацій: „ горизонтальні ” (між рядовими членами колективу), „ вертикальні ” (між підлеглими і керівником). На етапі виникнення: стихійні, заплановані, спровоковані, ініціативні. Під час їх розвитку – короткочасні, тривалі, затяжні. Щодо результативності конфлікти можуть бути мобілізуючими, дезорганізуючими в колективі. З етичної точки зору – соціально прийнятими і неприйнятими.

Міжособистісний конфлікт – взаємне негативне сприйняття людей, викликане несумісністю їх поглядів, інтересів, оцінок, потреб, і пов’язана з цим негативна реакція на слова та вчинки людини, що розглядається як небажаний партнер або суперник; зіткнення несумісних бажань, прагнень, настанов партнерів зі спілкування, коли задоволення прагнень одного з них загрожує обмеженням інтересів іншого.

Міжособистісні конфлікти бувають таких типів: чуттєво-афективний; безкомпромісний; емоційно-невитриманий; ввічливо-образливий; агресивний.

Аналіз передконфліктної ситуації дає можливість успішно розв’язати конфлікт чи запобігти йому. Для уникнення конфлікту важливе значення має вміння уважно вивчати своїх партнерів, знаходити взаєморозуміння з ними навіть зі спірних питань.

Методи запобігання міжособистісним конфліктам:

1) дотримуватись „ соціальної дистанції ” у взаємостосунках з іншими людьми;

2) удержуватись „ правила різноманітності ” (чим більше взаємної зацікавленості партнерів зі спілкування, чим різноманітніші їх інтереси, чим більший збіг цих інтересів, тим значно більший ресурс співпраці, тим менше можливостей для виникнення конфлікту);

3) дотримуватись „ правила згладжування ” конфліктної ситуації;

4) звертатися до значущості іншого;

5) виключати соціальну демонстрацію себе самого;

6) додержуватись правил безконфліктного спілкування, а саме: не вживати конфліктогенів (слів, дій, бездіяльності, здатних призвести до конфлікту), не відповідати конфліктогеном на конфліктоген, робити якомога більше доброзичливих посилань.

Правила поведінки в міжособистісному конфлікті:

1. Зберігати спокій, холоднокровність.

2. З’ясувати сутність конфлікту, його причину.

3. Уникати зіткнень особистісного плану з опонентом.

4. Уникати слів з негативним емоційним оцінним змістом.

5. Зрозуміти позицію, точку зору, інтереси опонента.

6. Залишатися відкритим до розгляду взаємних претензій і пропозицій.

Специфіка конфліктів у групах і організаціях.

У будь-якій групі (великій, невеликій, формальній, неформальній) існує велике поле соціальних взаємодій, у яких можуть зштовхуватися різні цілі, інтереси, очікування, що створюють базу для можливих суперечностей і конфліктів. Важливим психологічним фактором запобігання конфлікту чи переведення його в конструктивне русло є згуртованість цієї групи, що підвищує ефективність її діяльності, комфортність соціального самопочуття її учасників.

Важливим є вибір стилю поведінки в конфлікті. Згідно з концепцією Томаса-Кіллина, існує п’ять основних стилів поведінки в конфлікті:

– стиль конкуренції (учасник конфлікту не зацікавлений у співпраці з іншими, задовольняє власні інтереси, зашкоджуючи іншим; нав’язує своє рішення);

– стиль ухилення (учасник конфлікту не обстоює свої права, не співпрацює ні з ким для вироблення розв’язання проблеми, ухиляється від вирішення конфлікту);

– стиль пристосування (учасник конфлікту згладжує суперечності, зашкоджуючи своїм інтересам);

– стиль компромісу (учасники конфлікту регулюють розбіжності через взаємні поступки);

– стиль співпраці (учасники конфлікту вирішують конфлікт шляхом взаємного задоволення інтересів).

Такі стилі можуть застосовуватись залежно від причин виникнення конфлікту. Проте стиль співпраці є найбільш конструктивним, тому що зникає предмет конфлікту.

Вибір людиною власного стилю поведінки в конфлікті залежить: від особистісних властивостей і характерного стилю поведінки учасників, залучених до конфлікту; природи самого конфлікту, його виду; значущості конфлікту для його учасників.

Найважливішим у виборі ефективної стратегії та стилю поведінки в конфлікті є фактор орієнтованості його учасників на свої та чужі інтереси. Від того, чи зацікавлені учасники конфлікту лише у власній вигоді, або враховують також інтереси іншої сторони, залежить тип стратегії, якій буде віддано перевагу. Досить популярні такі стратегії та властиві їм стилі поведінки в конфлікті: проблемно - вирішувальна; суперництва; поступок; бездіяльності.

Завершення конфлікту та розв’язання конфлікту – нерівноцінні поняття: перше ширше за друге. Завершення конфлікту передбачає його закінчення, припинення з будь-яких причин. Розв’язанням конфлікту є лише та чи інша позитивна дія (рішення) самих учасників або третьої сторони, що припиняє протиборство мирними чи силовими засобами.

Виділяють три стратегії завершення конфлікту.

Насильство – більш слабка сторона за допомогою сили примушується до підкорення і виконання вимог більш сильної сторони. Насильство, або силове розв’язання конфлікту, стратегічно завжди малоефективне, тому що придушена сторона майже завжди залишається незадоволеною розв’язанням конфлікту таким шляхом, і це спонукає її до прихованого опору, а іноді й до відкритого бунту, для придушення яких знову і знову знадобиться насильство.

Роз’єднання – конфлікт не розв’язується та нерідко не вичерпується, а завершується припиненням взаємодії, розривом стосунків між учасниками конфлікту.

Примирення – суперечності і розбіжності або улагоджуються мирно, що може відбуватись ніби само собою, та в основному недовгочасно, оскільки проблему і тему конфлікту не вичерпано, та, відповідно, не розв’язано, або примирення між учасниками може бути здійснено внаслідок переговорів, які закінчуються ухваленням обов’язково узгодженого рішення, яке влаштовує обидві сторони.

Засоби PowerPoint, що є складовою частиною пакета Microsoft Office дають змогу за допомогою ПК досить швидко підготувати набір слайдів, що супроводжує виступ. Цей набір називається презен­тацією. Слайди можна подати як у чорно-білій гамі, так і з використанням різних колірних схем і видів оформлень, створених як професійними дизайнерами, так і автором презентації.

Слайди можуть містити: текст, таблиці, діаграми, рисунки, організаційні діаграми (ОД), відеокліпи, звуковий супровід (музика або голос), гіперпосилання на інші слай­ди та документи (презентації, таблиці, діаграми тощо, які знаходяться в даному комп'ютері або в Internet). Окремі об'єкти слайдів можуть мати ефекти анімації.

Вікно PowerPoint 2010.

У верхній частині вікна PowerPoint 2010 знаходиться Панель швидкого доступу, що дозволяє розмістити улюблені інструменти в одному місці. Вона містить кнопки, які виконують спільні дії, такі як збереження документа, скасування останньої дії, або повторити останню дію.

PowerPoint 2010 використовує центральну стрічку інструментів у верхній частині екрана, яка містить команди з трьох компонентів: вкладок, груп і команд.

Вкладка Файл – перша вкладка на стрічці. Якщо її клацнути, програма перейде у спеціальний режим, який називається Backstage і забезпечує доступ до різних функцій PowerPoint.

Вкладки Слайди та Структура знаходяться у лівій частині вікна PowerPoint. У вкладці Слайди відображаються мініатюри слайдів презентації. У вкладці Структура зручно починати створювати вміст презентації: фіксувати ідеї, планувати спосіб їх подання та переміщувати слайди та текст. У цій вкладці текст слайда відображається у вигляді структури. Можна перемикатися між двома вкладками, натиснувши на вкладку, яку потрібно переглянути.

Область слайдів. У центральній частині вікна у великому масштабі відображається поточний слайд. При відображенні поточного слайда в цьому поданні можна додавати текст і вставляти малюнки, таблиці, графічні елементи SmartArt, діаграми, об'єкти-малюнки, написи, фільми, звуки, гіперпосилання й анімації.

Рядок стану повідомляє інформацію про презентацію та про поточний слайд, наприклад, кількість слайдів у презентації, номер поточного слайду.

Управління зумом – PowerPoint автоматично регулює коефіцієнт збільшення, так що слайди відображаються в повному обсязі. Можна змінити розмір слайдів, перетягуючи повзунок зума.

Створення презентації PowerPoint 2010.

Нові презентації в PowerPoint 2010 створюються на основі шаблону. За замовчуванням до нових презентацій застосовується шаблон "Нова презентація". Цей шаблон є найпростішим і універсальним шаблоном в PowerPoint 2010 і добре підходить для початку роботи.

На відміну від PowerPoint 2003, у PowerPoint 2010 відсутній майстер автозмісту.

Режими перегляду презентації.

Звичайний режим. Звичайний режим є головним режимом для редагування, в якому можна створювати і оформляти презентації.

Режим сортувальника слайдів. Режим сортувальника слайдів дозволяє переглядати слайди у вигляді ескізів. У цьому режимі під час створення презентації зручно сортувати і формувати послідовність слайдів, а також готувати презентацію до друку.

Режим сторінок заміток. Область заміток розташовується під областю слайдів. Тут можна вводити замітки, що відносяться до поточного слайда. Пізніше замітки можна роздрукувати і використовувати в якості довідкового матеріалу при проведенні презентації.

Режим читання. Режим читання можна використовувати з метою показу презентації на комп'ютерах інших користувачів, а не для аудиторії (наприклад, на великому екрані). Цей режим також можна використовувати для перегляду презентації не в повноекранному режимі показу слайдів, а у вікні з основними елементами управління, що полегшують перегляд презентації.

Режими зразків. Режими зразків включають режими "Слайд", "Видача" і "Нотатки". Вони зберігають дані про презентацію, включаючи відомості про фоні, кольорі, шрифти, ефекти, розміри й розташування заповнювачів. Зручність роботи в режимі зразків слайдів полягає в тому, що можна виконувати загальні зміни стилю всіх слайдів, сторінок заміток або видач, що відносяться до презентації.

Демонстрація презентацій.

Залежно від місця демонстрації перехід від одного слайда до іншого може відбуватися або за вказівкою лю­дини, або в автоматичному режимі. У PowerPoint є такі види керування переходами:

• керування доповідачем. Останній визначає, коли треба перейти до наступного слайда. В разі необхідності показ слайдів може бути припинений для запису за­уважень, запуску іншого додатка тощо. Саме цей вид керування найчастіше використовують на практиці, коли слайди виводять на весь екран;

• керування користувачем. У цьому разі слайд займає тільки центральну частину екрана. Крім нього, на екран виводиться меню, що містить команди керу­вання переходами між слайдами, зміною і друкуван­ням окремих слайдів, панель інструментів Internet, a також панель задач Windows, що дає змогу запуска­ти нові додатки під час презентації. В цьому виді ке­рування вікно PowerPoint може займати тільки час­тину робочого стола;

• автоматичне керування. Перехід від одного слайда до іншого здійснюється в автоматичному режимі. Най­частіше такий вид керування використовують за відсутності доповідача. Після завершення автоматич­на презентація демонструється повторно.

(УКООПСПІЛКА)

Кіровоградський кооперативний коледж економіки і права

Розглянуто та затверджено на засіданні

циклової комісії гуманітарної та суспільно-економічної підготовки

Протокол № 1 від.08.2013р.

Голова циклової комісії

_____________ Синенко О.Б.

Спеціальність: 5.03040101 "Право" Курс IIІ

Дисципліна: "Діловодство в юридичній практиці"

Дата добавления: 2014-01-04