Закономірності і принципи розміщення продуктивних сил

Закономірності розміщення продуктивних сил виявляється відношеннями між виробничою діяльністю людей і територією, на якій ця діяльність проходить.

1. Закономірність територіального поділу праці.

Процес територіального поділу праці відбирає на кожній території ті галузі, для розвитку яких склались найбільш вигідні природні та соціально-економічні передумови. В результаті розвивається ефективна територіальна спеціалізація з допоміжними і обслуговуючими галузями, формується господарський комплекс з його внутрішньою структурою і міжрегіональними зв’язками.

2. Закономірність регіональної інтеграції господарства передбачає встановлення тісних економічних зв’язків між районами.

3. Закономірність територіальної комплексності продуктивних сил.

Комплексний розвиток означає пропорційність, збалансованість між природними ресурсами, трудовими ресурсами, виробничою і невиробничою сферами, між різними групами галузей, а також внутрігалузевих груп. Підхід до комплексності має передбачати таку схему: галузь – матеріальне виробництво – господарський комплекс. Це дає можливість повніше виявити ланки комплексного розвитку, яких не вистачає, і своєчасно доповнити ними господарський комплекс регіону.

4. Закономірність територіальної концентрації продуктивних сил проявляється у підвищенні виробничого навантаження на одиницю площі. Територіальна концентрація дозволяє підвищити коефіцієнт забудови території, створювати міжгалузеві допоміжні виробництва, єдині очисні споруди, формувати цілісну виробничу інфраструктуру і групові форми розселення.

5. Закономірність територіальної диференціації продуктивних сил. Суть цієї закономірності полягає в тому, що будь-яка територіальна система продуктивних сил (район, країна, група країн) об’єктивно диференціюється на частини. При цьому зберігається територіальна цілісність об’єкта. Отже, будь-яка господарська територія завжди не однорідна з точки зору розміщення продуктивних сил.

6. Закономірність зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів.

Оскільки між регіонами країни існують досить значні відмінності у забезпеченні природними ресурсами, матеріально-технічною базою, трудовими ресурсами, економічними і соціальними умовами, рівні їх соціально-економічного розвитку різні. Це повинно враховуватись при розміщенні продуктивних сил і при проведенні регіональної політики держави. Економічна політика держави повинна бути спрямована на те, щоб не допустити надмірних розривів між найбільш розвиненими регіонами і тими, що мають найнижчі показники розвитку економіки. Вважається, що розрив між найбільш і найменш розвиненими районами країни не повинен перевищувати 20 – 25%.

Дата добавления: 2014-01-04