Техногенно небезпечні виробництва

До техногенних факторів екологічної небезпеки відносіть: радіаційну небезпеку; хімічну небезпеку; вибухо-пожежну небезпеку; біологічну небезпеку.

На цій основі виділено техногенно небезпечні виробництва, які спричиняють як накопичення в обмеженому просторі різноманітних хімічних елементів, вплив яких в малих дозах на імунну та генну систему людини невідомий, так і існування ризику ураження людини небезпечними дозами шкідливих речовин або опромінення внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

В залежності від шляхів здійснення такого впливу виділено два типи техногенно небезпечних виробництв: екологічно небезпечні (агресивні) та потенційно небезпечні.

Екологічно небезпечні (агресивні) виробництва – видобувають і переробляють природно-матеріальну сировину, виробляють і споживають у великих кількостях паливо, енергію, різноманітні речовини та матеріали. Ці підприємства на здатні забезпечувати 100% використання ресурсів, часто перевищують норми гранично допустимих викидів (скидів) шкідливих речовин у довкілля. Наслідками такого впливу є хронічні отруєння населення та забруднення навколишнього середовища.

Потенційно небезпечні виробництва у процесі свого нормального функціонування не завдають шкоди здоров’ю населення та довкіллю. Але на своїх промислових майданчиках вони мають джерела екологічної небезпеки (ємкості, агрегати, прилади, комунікації, гідродинамічні споруди), що вміщують (утримують) радіаційно, - хімічно, - біологічно, вибухо – і пожежонебезпечні матеріали та речовини, аварії на яких можуть призвести до небажаних викидів за межі підприємств і завдати уражаючий вплив на населення, яке проживає навколо таких підприємств.

За факторами екологічної небезпеки, що супроводжують господарську діяльність, потенційно небезпечні виробництва поділено на 5 видів:

Ø радіаційнонебезпечні об’єкти, які зберігають на своїх промислових ділянках або використовують у виробничій діяльності матеріали або прилади, що вміщують ізотопи радіоактивних елементів, радіоактивні руди, свіже та відпрацьоване ядерне паливо, радіоактивні відходи, ядерні реактори, тощо;

Ø хімічно небезпечні об’єкти, які зберігають на своїх промислових ділянках або використовують у виробничій діяльності сильнодіючі отруйні речовини (хлор, аміак, фосген тощо);

Ø гідродінамінонебезпечні об’єкти – це гідродинамічні споруди напірного фронту: греблі, дамби, перемички, шлюзи, накопичувачі рідких відходів тощо;

Ø вибухо- і пожежонебезпечні об’єкти, які зберігають на своїх промислових ділянках або використовують у виробничій діяльності легкозаймисті та вибухові речовини (нафту та нафтопродукти, природний газ, вугілля, деревину, мучний пил тощо);

Ø біологічно небезпечні об’єкти, які зберігають на своїх промислових ділянках або використовують у виробничій діяльності мікроскопічні організми або продукти біологічного синтезу (віруси, бактерії, гриби, алергени, вакцини, ферменти, частини ДНК тощо).

Тема "Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища" (1 год.)

Промисловий комплекс за інтенсивністю впливу на довкілля посідає провідне місце. Головними причинами цієї першості є:

- недосконалі технології виробництва,

- надмірна концентрація – як територіальна, так і в межах одного підприємства,

- відсутність надійних природо захисних споруд.

Недосконалість сучасних технологій не дає змоги цілком переробляти мінеральну сировину. Більша її частина повертається в природу у вигляді відходів, забруднюючи біосферу.

Механізм господарювання у сфері природокористування та охорони навколишнього середовища є системою методів – адміністративних, правових, економічних, превентивних та виховних, спрямованих на раціональне природокористування.

Економічні методи управління процесом природокористування належать до найпоширеніших у світовій практиці. У загальному вигляді їх можна розділити на три групи:

1) заохочувальні – інвестиції на охорону природи; надання пільг в оподаткуванні підприємств; надання на пільгових умовах коротко- та довгострокових позичок для реалізації проектів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища; звільнення від оподаткування фондів охорони довкілля; передача частини коштів позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища на довготривалих договірних умовах підприємствам, установам, організаціям і громадянам для вживання заходів щодо гарантованого зниження викидів і скидів забруднювальних речовин, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв;

2) регулятивні – платежі за ресурси та податки за забруднення;

3) каральні – штрафні платежі за забруднення та за понаднормове використання сировини, палива, енергії тощо.

Економічні збитки розраховуються у 5 видах:

1) фактичні збитки, тобто втрати або негативні зміни, що виникають від забруднення навколишнього природного середовища і можуть бути оцінені у вартісній формі у звітному періоді;

2) можливі, які спостерігатимуться в перспективі через можливе забруднення навколишнього середовища, тобто мають умовно-теоретичний характер;

3) відвернені, що становлять різницю між фактичними і можливими збитками;

4) ліквідовані – та частина збитків, на яку їх було зменшено завдяки здійсненню природо захисних заходів;

5) потенційні – збитки, що можуть бути завдані суспільству в майбутньому через нинішнє забруднення навколишнього природного середовища.

Економічні збитки від забруднення атмосфери нині розраховуються емпіричним методом.

Якщо вихідними даними забруднення атмосфери є концентрація шкідливих речовин, то обсяг економічних збитків (За) визначають за формулою (1):

За = З+ (1)

де З- питомі збитки, завдані здоров’ю населення, грн.. на 1 особу; R – кількість населення в зоні впливу підприємства; З- питомі збитки комунальному господарству, грн.; З- питомі збитки сільському і лісовому господарству, грн.; S – площа сільськогосподарських і лісових угідь, га; З- питомі збитки промисловості, грн.. на 1 млн. грн.. фондів; Ф – вартість основних промислово-виробничих фондів, млн.. грн..

Якщо параметри забруднення атмосфери виражено в тоннах, економічні збитки визначаються за формулою (2):

За = (2)

де f1 – коефіцієнт, що враховує кількість населення, якому завдано збитків;

f2- коефіцієнт, який враховує народногосподарське значення населеного пункту; З- питомі збитки від 1 т шкідливої речовини, що надійшла в атмосферу, грн../т; Мв- маса викиду в атмосферу т/рік.

Економічні збитки від забруднення води (Зв) визначаються за формулою (3):

Зв = (3)

де l – коефіцієнт, який враховує розташування джерела викиду та водозабезпеченість регіону; З- питомі збитки від скиду 1 т забруднювальної речовини у воду: Мс – маса викиду у воду, т/рік.

Обсяг економічних збитків від забруднення земельних ресурсів (Згр) визначається за формулою (4):

Згр = (4)

де g – коефіцієнт, що враховує родючість земельних ресурсів; З- питомі збитки від викиду 1 т забруднювальних речовин на грунт; Мв – маса викиду на грунт; - коефіцієнт, що враховує зону розміщення відходів; - коефіцієнт, який враховує характер місця розміщення відходів.

Ця формула використовується для підрахунків економічних збитків за використання землі під побутові, органічні відходи; якщо відходи пов’язані з небезпечними речовинами, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України використовує методику визначення економічних збитків з урахуванням якості грунтів, токсичності речовини та глибини її просочування у грунт.

Тема "Економічна і соціальна ефективність природоохоронної діяльності" (1 год.).

Економічна ефективність заходів щодо оздоровлення навколишнього середовища в першу чергу оцінюється за критерієм підвищення ефективності суспільного виробництва.

проектований і планований комплекс природоохоронних заходів повинний забезпечувати досягнення двох цілей:

1) дотримання нормативних вимог до якості навколишнього середовища, що відповідають інтересам здоров’я людей і охорони середовища з урахуванням перспективних змін, обумовлених розвитком виробництва і демографічних зрушень;

2) одержання максимального народногосподарського економічного ефекту від поліпшення стану навколишнього середовища, заощадження і більш повного використання природних ресурсів.

Ступінь досягнення вищезгаданих цілей визначається за допомогою показників загального екологічного і соціально-економічного результатів чи ефектів природоохоронних заходів.

Загальний екологічний результат полягає у:

Ø зменшенні негативного впливу на навколишне середовище, поліпшення його стану;

Ø зниженні обсягів забруднень, що надходять у середовище;

Ø збільшенні кількості і поліпшенні якості придатних до використання земельних, лісових і водних ресурсів.

Загальний соціально-економічний результат полягає в підвищенні рівня життя населення, ефективності суспільного виробництва і збільшенні національного багатства країни. Він визначається рядом конкретних соціальних і економічних результатів.

Соціальні результати полягають у:

Ø поліпшенні фізичного розвитку населення;

Ø скороченні захворюваності;

Ø збільшенні тривалості життя і періоду активної діяльності;

Ø поліпшенні умов праці і відпочинку;

Ø підтримці екологічної рівноваги, включаючи збереження генетичного фонду;

Ø збереженні естетичної цінності природних і антропогенних ландшафтів, заповідних зон і інших охоронних територій.

Екологічні результати полягають у:

Ø зменшенні обсягів забруднення довкілля;

Ø поліпшенні якості довкілля.

Економічні результати природоохоронних заходів полягають у:

Ø економії чи запобіганні втрат природних ресурсів;

Ø живої й упредметненої праці у виробничій і невиробничій сферах народного господарства, а також у сфері особистого споживання, що досягаються завдяки їхньому здійсненню.

Іншими словами можна сказати, що економічним результатом природоохоронних заходів є сума таких величин:

Ø відверненого економічного збитку від забруднення навколишнього середовища, тобто не виробничих, завдяки зменшенню забруднення навколишнього середовища, витрат у матеріальному виробництві, невиробничій сфері і витрат населення;

Ø приросту економічної (грошової) оцінки природних ресурсів, що заощаджуються за рахунок реалізації природоохоронних заходів;

Ø приросту грошової оцінки реалізованої продукції, одержаного за рахунок повної утилізації сировинних, паливно-енергетичних і інших матеріальних ресурсів в результаті здійснення природоохоронних заходів.

Економічне обґрунтування природо захисних заходів здійснюється через зіставлення їхніх економічних результатів (Р) із необхідними для їх упровадження витратами (В) з допомогою показників повного і чистого економічного ефекту (Е) від цих заходів:

Е = Р – В (5)

Однак пошуки результатів здійснюються через пошуки відвернених економічних збитків, які є різницею між фактичними (Зф) та можливими (Зм) економічними збитками від забруднення, тобто між збитками, які завдаються до впровадження пристрою, та збитками, яких завдаватиме підприємство після його впровадження:

Р = Зф – Зм (6)

приведені до річної розмірності витрати визначаються за такою формулою:

В = С + Ен х К (7)

де С – сукупні експлуатаційні витрати за рік; Ен – норматив річної ефективності капіталовкладень, величина обернено пропорційна строку окупності:

Ен = 1/Тн (8)

де Тн – строки окупності; К – капітальні вкладення в будівництво природо захисних пристроїв.

Дата добавления: 2014-01-04