Та передачу прав на об’єкти інтелектуальної власності та комерційного досвіду

За договором про виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов’язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов’язується прийняти виконану роботу та оплатити її (ст. 892 ЦК).

Ознакою договору про виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт є досягнення результату інтелектуальної творчості, та цей результат може бути й нематеріальним. При укладанні цього договору визначається лише проблема, при цьому розробка креслень, підбір матеріалів, визначення параметрів тощо здійснюється в процесі творчої роботи, тому вартість цих робіт може бути визначена лиш приблизно, з урахуванням очікуваного результату.

Ризики неможливості досягнення результату робіт покладаються на замовника. Якщо у ході робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник зобов’язаний оплатити роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, визначеної договором. Якщо ця неможливість обумовлена обставинами, що виникли не з вини виконавця, замовник зобов’язаний відшкодувати витрати виконавця. Відповідальність. Виконавець зобов’язаний відшкодувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких встановлені недоліки. Упущена вигода підлягає відшкодуванню в випадках, встановлених законом.

Авторські договори – це договори про створення та передачу творів для використання. За цим договором одна сторона, якою є виконавець – творець (письменник, художник), зобов’язується створити зазначений об’єкт відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в зазначений строк. Предметом цього договору будуть майнові права на результати інтелектуальної діяльності.

Трудовий договір на службове авторство – це договір, за яким службовець (працівник) зобов’язується створити об’єкт інтелектуальної власності відповідно до вимог роботодавця, а роботодавець зобов’язується створити для цього належні умови, фінансувати певні витрати, оплачувати заробітну плату незалежно від результату, а у разі створення цього об'єкту – сплатити авторові винагороду. Предметом цього договору будуть майнові права на результати інтелектуальної діяльності. За ст. 16 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» відносини роботодавця з автором регулюються двома договорами – договором трудового найму та цивільно-правовим договором. Відповідно до ст. 429 ЦК майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належить працівникові, який створив даний об'єкт, та роботодавцю спільно, якщо інше не встановлено договором. Така норма спрямована на захист прав автора, який є залежним від роботодавця.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності – це письмове повноваження, що надає особа, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), іншій особі (ліцензіату). Ця ліцензія надає ліцензіату право на використання цього об’єкта права інтелектуальної власності в певній обмеженій сфері. За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію). Предметом цієї ліцензії будуть майнові права на результати інтелектуальної діяльності.

Дата добавления: 2014-01-04