Тема 3.1 Матеріали взуттєвого виробництва

Додаток до лекції 5

План:

1. Натуральні шкіри: види сировини, виробництво, характеристика асортименту.

2. Штучні і синтетичні взуттєві матеріали: загальні поняття й асортимент.

Самостійна робота:

1.Процеси й операції шкіряного виробництва (підготовчі, дублення, опряджування).

2.Текстильні взуттєві матеріали.

3. Властивості взуттєвих матеріалів.

Література:

1. Кушнір М.К., Тихонова Н.П. Товарознавство непродовольчих товарів. Товарознавство взуттєвих товарів. – К.: НМЦ „Укоопосвіта”, 2001, с. 46 – 135;

2. Войнаш Л.Г., Байдакова Л.І. та ін. Товарознавстов непродовольчих товарів. Частина 2. – К.: НМЦ „Укоопосвіта”, 2004, с. 271 – 334;

3. Справочник товароведа непродовольственных товаров. В 3 т. – Москва: Экономика, 1990, т.3, с. 288 – 306;

4. Барченкова В.И. Основи товароведения непродовольственных товаров. – Москва: Экономика, 1991, с.205- 210;

5. Товарознавство непродовольчих товарів. Опорний конспект,

частина 2, с. 121 - 124.

1.Натуральні шкіри: види сировини, виробництво, характеристика асортименту.

У комплексі „ Одяг, взуття та предмети особистого вжитку” значне місце належіть взуттю, найважливішою функцією якого є захист стопи людини від дії різних чинників зовнішнього середовища – ударів, нерівностей ґрунту, низьких і високих температур, вологи, пилу, бруду тощо. Важко переоцінити й естетичну функцію, особливо нарядного модельного взуття.

Для виготовлення взуття використовують:

· натуральні, штучні і синтетичні шкіри;

· пористі, непористі і шкіроподібні гуми;

· пластичні маси (поліуретани, ПВХ і капрон);

· текстильні матеріали;

· різноманітні види картонів;

· декоративні (оздоблювальні) матеріали;

· фурнітура тощо.

Натуральна шкіра – взуттєвий матеріал, виготовлений зі шкіряної сировини в процесі підготовчих операцій, дублення й обробки. За своїми гігієнічними, естетичними, технологічними властивостями і надійністю натуральна шкіра є основним матеріалом, що використовується у взуттєвому виробництві. Вона має високу паропроникність, гігроскопічність, стійка до стирання, багаторазових згинів, дії поту, бруду і пилу. Натуральна шкіра еластична, має приємний гриф і широку кольорову гаму.

Для виготовлення верху і низу взуття здебільшого використовують шкіри великої рогатої худоби, свинячі, кінські, козячі та овечі шкіри. В окремих випадках використовують шкури буйволів, биків, оленів, верблюдів, морських звірів, рептилій та інших тварин.

Шкіряну сировину залежно від виду тварин і маси шкури у парному стані (не законсервованому) поділяють на:

· Дрібну (належать шкури телят, верблюденят, лошат масою до 10 кг у парному стані, а також незалежно від маси шкіри кіз і овець, козуль, кабарги тощо);

· Велику ( належать шкури тварин, крім свинячих, масою понад 10 кг у парному стані);

· Свинячу належать шкури домашніх і диких свиней, кабанів, кнурів. Залежно від площі в парному стані розрізняють дрібну – від 30 до 70 дм² , середню – від 70 до 120 і велику – понад 120 дм² );

· Шкури оленя (поділяють за площею на дрібну – до 100 дм² , велику – понад 100 дм² );

· Шкури морського звіра (це шкури моржів, тюленів, китів тощо).

Найпоширенішими видами дрібної шкіряної сировини є:

· Опойок – шкури телят, що не призвичаїлися до рослинної їжі віком 1 місяць;

· Виросток – шкури телят, що призвичаїлися до рослинної їжі та змінюють первинний волосяний покрив у процесі линяння, віком до 1 року;

· Жеребок – шкури лошат масою до 5 кг включено у парному стані;

· Виметка – шкура молодняку коней масою від 5 до 10 кг;

· Овчина – шкури курдючних, грубошерстих каракульних і смушкових овець незалежно від розміру;

· Козлина – шкури кіз.

Основними видами великої шкіряної сировини є:

· Напівшкурок – шкури телиць або бичків масою від 10 до 13 кг включно в парному стані;

· Бичок – шкури бичків та бичків-кастратів масою від 13 до 17 кг включно у парному стані;

· Яловиця – шкури корів, нетелів і телиць масою понад 13 кг у парному стані;

· Бичина – шкури биків кастрованих у ранньому віці масою 17 – 25 кг, понад 25 кг (важки) у парному стані;

· Бугай – шкури не кастрованих биків, для яких характерна груба мерія, масою до 12 кг(легка), понад 12 кг (важка);

· Кінські – шкури доросли коней масою від 10 до 17 кг (легки), понад 17 кг (важки) у парному стані;ї

· Кінська передина – передня частина кінської шкури, від якої відокремлено задню частину (хаз), масою до 12 кг(легка), понад 12 кг (важка);

· Кінський хаз – задня частина кінської шкіри разом із ногами, від якої відокремлено передню частину, масою до 5 кг (легка), понад 5 кг (важка);

· Верблюдів – шкури верблюдів масою у парному стані від 10 до 17 кг (легкі), від 17 до 25 (середні), понад 25 кг(важки).

Загальні поняття про будову шкіри і технологію обробки шкір

Шкура, знята з тварин, складається з трьох шарів: епідермісу, дерми та підшкірно- жирової клітчатки.

Епідерміс складається з клітин різної форми, що видаляється. Після видалення лишається малюнок – мерія.

Дерма – шкіродаючий шар, складається із волокон білків, в основному, колагенових.

Підшкірно – жировий шар – не шкіродаючий, видаляється.

Технологічні операції виробництва шкіри поділяються на:

1. підготовчі;

2. дублення;

3. заключні операції.

Підготовчі операції

· відмокання – проводять у воді, виділяють бруд, консервуючи речовини;

· зоління – розщепляють волокна дерми гашеним вапном;

· знезолювання – амонійними солями видаляють залишки вапна;

· міздріння – видаляють підшкірно-жировий шар на міздрільних машинах;

· згінка шерсті – на спеціальних машинах видаляють епідерміс з волоссям або тільки волосся.

· розпилювання – голину підвищеної маси розпилюють (піддають двоїнню). Ця операція дозволяє збільшувати випуск шкір з однієї й тієї самої кількості сировини;

· пікелювання – обробка сірчаною або соляною кислотою з кухонною сіллю при хромовому дубленні для рівномірного розподілу дубильної речовини по всій товщині шкіри.

· солювання - проводять сульфатом амонію для шкір комбінованого дублення і шевро з тією ж метою, що й нікелювання.

Після підготовчих операцій одержують голлє, що ще не придатне для виробництва шкіри, швидко висихає і намокає.

Дублення

Дублення – це обробка голля дубильними речовинами, які з’єднуються з білками дерми і перетворюють голлє в шкіру.

Види дублення:

· Хромове дублення - проводиться основними комплексними солями тривалентного хрому. Шкіра в розрізі сіро - блакитного або сіро-зеленого кольору, м’яка, добре розтягується, еластична, міцна, з високими гігієнічними властивостями, з високою температурою зварювання, але з низькою водостійкістю і низьким коефіцієнтом тертя. Хромове дублення застосовують при виготовленні шкіри для верху взуття, одягові – галантерейних і підкладкових шкір;

· Алюмінієве дублення – проводиться основними солями тривалентного алюмінію з додаванням у ванну солі, борошна, яєчного жовтка. В розрізі шкіри алюмінієвого дублення білого кольору, з високими гігієнічними властивостями, м’яка, розтяжна, але має низьку водостійкість. Цим способом дублення виготовляють шкіру для рукавичок, одягу, особливо вишуканого взуття. Шкіра легко фарбується в будь-які кольори;

· Синтанне дублення – проводиться відходами газів, нафти, вугілля. В розрізі шкіри мають білий колір, вони мають високу водо-термостійкість. Шкіри застосовують для виготовлення низу взуття;

· Жирове дублення - застосовують для отримання одного виду шкіри – замші. Проводять дублення жирами з ненасиченими жирними кислотами морських тварин і риб (тюленячий і трісковий).В розрізі таки шкіри мають жовтий колір, вони визначаються значною м’якістю, розтягуваністю, високою повітро- і паропроникністю, водостійкістю;

· Рослинне дублення (танідне) - проводиться рослинними танідами (корою і деревиною дубу, каштану, корою ялини та верби). Шкіри мають жовтувато-червоний або бурувато коричневий колір. Вони відрізняються щільністю, підвищеною товщиною, пониженою водопроникністю та вологоємністю. Танідне дублення широко застосовується для виготовлення шкір для низу взуття, юхти, технічних і шорно-сідельних шкір.

Заключні операції

Післядубильні процеси й обробка проводиться з метою надання шкірі необхідних фізіко- механічних властивостей і відповідного зовнішнього вигляду. У процесі обробки остаточно формуються необхідні механічні властивості (м’якість, еластичність, водостійкість, щільність, колір, блиск, гладкість поверхні, рельєфність малюнка тощо). Процеси обробки відіграють велику, якщо не найважливішу роль у розширенні й оновленні асортименту шкір. Особливо важливими є операції:

· Фарбування - окуночне, покривне казеїнове (має високи гігієнічні властивості, низьку водостійкість) і акрилове (має високи технологічні властивості, але неостаточна стійкість до низької і високої температур);

· Лакового покриття – шкіра має високі естетичні, але низки гігієнічні властивості;

· Жирування – підвищує м‘якість, зносостійкість і водостійкість шкіри. Для жирування застосовують різні тваринні жири і рослинні олії, продукти переробки нафти тощо;

· Лощіння – надання шкірі блиску після лакового покриття тисненням на машині з блискучими плитами;

· Пресування – проводиться замість лощіння після акрилового покриття. Це механічна обробка шкір з допомогою пресів. Застосовується для вирівнювання твердої шкіри, ущільнення лицьового шару, формування покриття і підвищення його адгезії;

· Нарізка мерії – проводиться на шкірах з штучним лицевим покриттям шляхом пресування нагрітими металевими плитами з вигравіруваними малюнками або зняттям лицьового шару шкіри, шліфуванням, піддублюванням і покриттям покривною плівкою з тисненням. Так обробляються шкіри великої рогатої худоби, свинячі шкіри з дефектами; свинячі шкіри після такої обробки називають –ОЛ, -ДОЛ (облагороджені);

· Флор-антік – нанесення на шкіри контрастних кольорів;

· Прокатування – для шкір для низу взуття є їх кінцевою обробною операцією, завдяки якій вирівнюється поверхня шкіри, підвищується жорсткість і щільність, збільшується міцність, надається блиск, зменшується намокання і промокання. При помірному прокатуванні підвищується зносостійкість шкіри;

· Наповнення – важливе для шкір, що використовуються для низу взуття це: обробка глюкозою, сульфатом натрію, магнію, що збільшує товщину, площу шкір. Різновид наповнення – імпретування латексами і смолами; особливо це важливо для свинячих шкур.

Класифікація і характеристика асортименту

натуральних шкір для верху взуття

Для виготовлення верху взуття використовуються:

· Юхтові натуральні шкіри;

· Хромові натуральні шкіри;

Юхтові натуральні шкіри.

За призначенням юхту поділяють на взуттєву та сандальну. Шкіра юхта комбінованого дублення. За сировиною поділяється на яловичу, кінську та свинячу.

· Взуттєва юхта – має високу зносостійкість, водотривкість, міцність, довговічність, вміст жирових речовин до 28%, чорного кольору використовується для виготовлення робочого і спеціального взуття.

· Сандальна юхта – менш водотривка, вміст жирових речовин до 15%, коричневого кольору, використовується для сандалій.

Дата добавления: 2014-01-04