Білет 3

Загальне поняття про психічний розвиток

Психічний розвиток — це закономірні зміни психіки у часі, які виявляються в кількісних, якісних та структурних перетвореннях. Психічний розвиток протікає в трьох областях (сферах): психофізичній, когнітивній і психосоціальній. До психофізичної сфери мають відношення такі характеристики, як розміри і форма тіла й органів, зміни структури мозку, сенсорні можливості та моторні (рухові) навички (наприклад, повзання, ходьба, навички письма). Когнітивна сфера охоплює зміни, що відбуваються у сприйманні, пам'яті, мисленні, уяві, мовленні тощо. Психосоціальна сфера включає розвиток особистості, зміни Я-концепції, формування соціальних навичок, моделі поведінки та індивідуального стилю емоційного реагування. Розвиток людини в цих трьох областях відбувається одночасно й взаємопов'язано. Розвиток, таким чином, має цілісний, системний характер, внаслідок чого зміни в одній області викликають за собою переміни в інших. Чинники психічного розвитку — це провідні детермінанти розвитку людини. Такими основними детермінантами в науці вважають спадковість, середовище й активність. Під "рушійними силами" психічного розвитку розуміють причини, які визначають поступальний розвиток людини, містять у собі енергетичні, спонукальні джерела розвитку і спрямовують його в необхідне русло. Рушійними силами розвитку психіки людини як суб'єкта діяльності, як особистості є внутрішні суперечності. основні суперечності:

— розходження між новими потребами, цілями, прагненнями особистості та досягнутим нею рівнем оволодіння засобами, необхідними для їх задоволення;

— розходження між новими пізнавальними цілями і наявними в учнів способами дій;

— розходження між досягнутим рівнем розвитку індивіда й способом його життя;

— розходження між очікуваним, бажаним майбутнім і теперішнім.

Психічний розвиток людини як індивіда й особистості характеризується нерівномірністю й гетерохронністю.

1.Загальна характеристика віку. Теоретичні концепції вікової психології.
1. Теоретичні основи:

1) теорія еволюції Ж. Ламарка (1744-1829) і Ч. Дарвіна;

2) біогенетичний закон Е. Геккеля (1834-1919) - Ф. Мюллера (1821-1897). Сформульований уперше в 1866 році Е. Геккелем (онтогенез є скороченим повторенням філогенезу) і стосувався ембріогенезу;

3) ідея спонтанності психічного розвитку (розвиток є незалежним від виховання).

2. Основні ідеї:

1) психічний розвиток людського індивіда є спадково зумовленим відтворенням основних етапів біологічного та історичного розвитку його предків; вирішальна роль у розвитку належить біологічному чиннику, особливо спадковості (пасивна реалізація генного коду);

2) "дозрівання" людини (організму) є першою детермінантою поведінки людини, а розвиток є здебільшого комплексом кількісних змін (визрівання);

3) між дитиною і суспільством існує біологічний зв'язок;

4) соціальне середовище і виховання тільки створюють умови для тієї "картини", яку дитина отримує в спадок (вони здатні її прискорити або загальмувати);

5) втручання в природу дитини є свавіллям (теорія "вільного виховання").

Вікова психологія — галузь психологічної науки, яка вивчає особливості психічного розвитку людини на різних вікових етапах індивідуального розвитку людини (онтогенез). Предметом дослідження вікової психології є вікова динаміка, закономірності, фактори, умови, механізми становлення, формування та розвитку особистості. Вікова психологія вивчає загальні закономірності, особливості виникнення і розвитку психічних процесів і властивостей і зумовлену віком динаміку співвідношень між ними; причини та закономірності переходу від одного вікового періоду до наступного; становлення різних видів діяльності (гри, навчання, праці, спілкування); В її загальній структурі виокремлюють психологію дитинства, до якої входять психологія новонародженого, немовляти, раннього дитинства, дошкільного періоду, молодшого школяра, підлітка, юнака, психологію дорослості — психологію дорослої людини, геронтопсихологію — психологію старості.

· розвиток психічно здорової особистості та дослідження особливостей відхилень у психічному здоров'ї людини;

· дослідження психології старих людей та особливостей їхньої життєдіяльності;

· розвиток обдарованих дітей (їхніх здібностей, особистісних якостей, окремих психічних функцій);

· з'ясування індивідуальних відмінностей дітей, відкриття їхніх творчих здібностей;

· дослідження сенситивних періодів у розвитку особистості та окремих психічних функцій;

· створення психологічних умов для забезпечення саморозвитку;

· вивчення відхилень у психічному та особистісному розвитку;

· дослідження взаємин дітей і дорослих;

· з'ясування особливостей впливу масової культури та засобів масової інформації на психічний та особистісний розвиток дітей;

· забезпечення психологічних умов розвитку цілісної та гармонійної особистості дитини, підлітка та юнака.

2. Структура та зміст навчальної діяльності учнів

Навчальною називають таку діяльність, у якій провідним мотивом виступає

пізнавальний інтерес або психічний розвиток індивіда. Навчальна

діяльність складається з таких основних ланок: навчальної мети, способу

виконання, контролю й оцінювання. Структура навчальної діяльності може

бути представлена в такий спосіб: пізнавальний мотив - пізнавальна мета

- пізнавальна задача - пізнавальні дії - контроль - оцінювання.

Навчальна діяльність являє собою процес, у результаті якого людина

цілеспрямовано здобуває нові або змінює наявні в неї знання, уміння,

навички, удосконалює та розвиває свої здібності.

Навчальна діяльність припускає два взаємозалежних процеси: научіння та

навчання. Научіння - це свідомий процес, що припускає спільну діяльність

учня й учителя. Коли говорять про научіння, традиційно наголошують на

діяльності вчителя. Навчання як аспект навчальної діяльності більше

пов'язане з діяльністю учня, його навчальними діями для розвитку

здібностей і придбання необхідних навчальних компетентностей.

До змісту навчання ставлять такі основні вимоги: науковість, ідейність, духовність. Ці принципи стосуються змісту кожного навчального предмету. У змісті підручників та інформації класоводу має бути правильне пояснення явищ природи і суспільного життя. У межах можливостей розуміння молодшими школярами світ має розглядатись як певна цілісність, відповідно до наукових положень першого президента АН України В.І. Вернадського та ін. Явища у згаданих джерелах мають розглядатися під кутом зору практики, моральних принципів, екології. Вже молодших школярів важливо орієнтувати на активну участь у сфері матеріального виробництва, загальнолюдських моральних норм, духовних основ українського народу, народів України.=))
Білет 5

Дата добавления: 2014-01-04