Способи і стилі поведінки в конфліктній ситуації

Оптимальним варіантом дій щодо конфлікту е запобігання та відвернення.

Типологія конфлікту

Конфлікт цінностей. Він постає як зіткнення різних ціннісних орієнтацій (ліві — праві, ліберали — консерватори, інтервенціоністи — ізоляціоністи та ін.). Розбіжності в цінностях — одна з передумов конфлікту, а коли вони виходять за певні межі, виникає конфліктний потенціал, формується передконфліктна ситуація.

Конфлікт інтересів. Пов'язаний із зіткненням різних, насамперед політичних і соціально-економічних, інтересів.

Конфлікт ідентифікації − суперечність щодо вільного визначення вільним громадянином своєї етнічної та громадянської належності. Визрівання конфлікту ідентифікації було зумовлене тим, що після краху комуністичних режимів людина одержала право вільного самовизначення своєї етнічної та громадянської належності. Через це у багатьох країнах частина населення не бажала визнавати себе громадянами держави, на теренах якої вона мешкала.

Деякі вчені дотримуються поділу конфліктів на неантагоністичні (примиренні) та антагоністичні (непримиренні).

Відповідно, політичні конфлікти поділяють на два види:

ü конфлікт між владою та громадськими силами, інтереси яких не представлені у структурі владних відносин;

ü конфлікт всередині існуючої влади, який пов'язаний із внутрігруповою боротьбою за розподіл владних повноважень і відповідних позицій, зі спробами обґрунтування нового курсу в межах існуючого політичного ладу.

Існує дві форми перебігу конфліктів:

§ відкрита — відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

§ закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба.

Базові параметри конфліктів:

ü рівень;

ü масштаби;

ü сфера виникнення;

ü динаміка розвитку;

ü технологія врегулювання.

ü гострота; ескалація (англ, eskalation — поступове розширення, підсилення) до кульмінаційних точок, а потім — спад і завершення.

Французький політолог Бернар Гурней зазначив, що у світі існує лише одне місце, де нема конфліктів, — кладовище.

Управління конфліктом — врегулювання, розв'язання, придушення, а також ініціювання певних конфліктних ситуацій в інтересах суспільства в цілому чи окремих його суб'єктів.

Морально-правовий (нормативний) підхід − врегулювання конфлікту з допомогою правових і моральних норм. Результативність залежить від того, чи є між сторонами згода щодо цих норм.

Силовий підхід. Використовується, коли сильніша сторона намагається придушити слабшу, нав'язати їй свою волю. Але його використання здебільшого не усуває причини, зберігає загрозу нового загострення. Крім того, слабка сторона може не підкоритися, чинити пасивний опір, що може провокувати “подвійний”, “заблокований” конфлікт.

Будь-яка держава володіє первинною функцією застосування насильства у разі порушення законів, захисту честі й гідності окремих громадян, суспільства в цілому.

Реалістичний підхід ( метод торгу, або примусово-переговорний) − суть конфлікту розглядається як вроджене прагнення людини до панування. Оскільки всі панувати не можуть, відбувається примус з боку тих, хто панує. Прихильники даного підходу розуміють, що миру не може бути ніколи, можливе тільки перемир'я, яке довготривалої стабільності не приносить, бо відбувається не вирішення, а тимчасове врегулювання проблеми.

Ідеалістичний підхід. Ефективний, коли між зацікавленими сторонами, незалежно від стану і статусу, встановлені відносини, які цілком відповідають індивідуальним поглядам кожної. Багато вітчизняних політиків кінця 80-х — початку 90-х років XX ст. вважали такий підхід компромісом, найкращим способом розв'язання конфліктів.

Інтегративний підхід. Передбачає, що кожна зі сторін, відмовившись від своїх попередніх цілей і цінностей, знаходить нові, взаємоприйнятні.

Щодо поведінки в конфліктній ситуації вирізняють такі її типи:

q пряме протиборство чи конкуренція;

q ухилення;

q пристосовництво;

q уступки, співробітництво.

Поділ управління конфліктним процесом на етапи:

1. Інститпуціоналізація — встановлення чіткої процедури врегулювання конфлікту. Первісний конфліктний аналіз має отримати подальший розвиток у рішеннях державних органів і в нормативних актах.

2. Легітпимізація конфлікту. На цьому етапі слід проаналізувати норми та правила у формі законів, указів, протоколів, меморандумів.

3. Управління конфліктом — структурування конфліктуючих груп. На цьому етапі важливо не протидіяти, а допомагати оформленню нових партій, рухів і подібних організацій. Неорганізовані індивіди потенційно є небезпечнішими для конфлікту, ніж ті, що належать до організованих груп.

4. Послідовне ослаблення конфлікту завдяки переведенню його на інший рівень.: “друг — союзник — партнер — співробітник — суперник — противник” і т. ін.

Для вирішення конфлікту існують і спеціальні конфліктологічні процедури: парламентські дебати, громадський, арбітражний, третейський суди, адміністративний процес, кримінальне судочинство, конституційний суд.

Третейський суд — недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням зацікавлених фізичних та/або юридичних для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Щоб не виникло конфлікту потрібна стабільність.

Стабільність − характеристика стану політичного життя всередині держави, а також в системі міжнародних відносин.

Політична стабільність— одна із сторін соціальної стабільності, її можна визначити як такий стан співвідношення соціальних груп і політичних сил, при якому жодна із них не може істотно змінити політичну систему в своїх інтересах, тобто забезпечується її статус-кво.

Статус-кво (лат. Status quo «положення, в якому») — в міжнародному праві термін, що вживається для позначення будь-якого фактичного або правового положення, яке існує на даний час, або існувало в минулому, й про відновлення або збереження якого йде мова. У міжнародній правовій практиці вживається також термін status quo ante bellum — положення, що існувало перед початком війни.

Характер політичної стабільності визначається суспільною системою та її політичним режимам. У цьому механізмі провідна роль відводиться державі, яка покликана регулювати всю систему суспільного життя для збереження існуючого ладу.

Дата добавления: 2014-01-04