Тип плоскі черви. Клас Сисуни ( Trematoda)

Біологічні особливості життєвих циклів гельмінтів.

Тип круглі черви. Клас Власні круглі черви.

Тип плоскі черви. Клас Стьожкові черви.

Тип плоскі черви. Клас Сисуни.

Біологічні особливості життєвих циклів гельмінтів.

ПЛАН

Черви – паразити людини.

Медична гельмінтологія. Плоскі та круглі

Лекція №9

Для гельмінтів характерною є зміна хазяїна в циклі розвитку, що забезпечує розмноження, розселення і поширення паразитів. Ще в 1937 р. К.І.Скрябін і Р.С.Шульц поділили всіх паразитичних червів на дві групи: геогельмінти і біогельмінти.

До геогельмінтів відносяться види,що розвиваються без участі проміжного хазяїна. їхні яйця або личинки досягають інвазійної стадії у зовнішньому середовищі й потрапляють до організму остаточного хазяїна переважно через рот.

До біогельмінтів належать види, життєві цикли яких обов’язково пов’язані зі зміною хазяїна – проміжного й остаточного.

Властиві ознаки:

· Сисуни – паразитичні організми;

· Покрив тіла утворений шкірна – м’язовим мішком, який складається з зовнішнього покриви і трьох шарів м’язів: кільцевих, діагональних, поздовжніх;

· Органи кріплення – присоски: ротовий – на передньому кінці тіла і черевний – на черевному боці.

· Травна система: рот, що міститься на дні ротовий присоски, глотка, стравохід, розгалужені замкнене кишкові стовбури;

· Видільна система представлена протонефрідіями дрібними канальцами;

· Нервова система вузлового типу об’єднує: навкологлоткове нервове кільце і три пари нервових стовбурів;

· Статева система гермафродитного типу; чоловіча – представлена парою сім’яників, сім’япроводів, і копулятивним органом – цитрусом. Жіноча – утворена яєчником, жовточниками, сім’яприймальником, який відкривається в оротип, де відбувається запліднення. Із оротипу заплідненні яйця надходять в матку. Запліднення переважно перехресне, інколи відбувається самозапліднення.

· Статевозріла гермафродитна стадія сисунів називається маритою.

Хвороби, збудниками яких є сисуни, називаються трематодозами.

Сисун печінковий, або фасціола (Fasciola hepatica) – збудник фасціольозу.

Поширене повсюдне.

Морфологічні особливості і життєвий цикл. Статевозріла особина листоподібна, довжиною 20-30 мм, на передньому кінці тіла знаходиться невеликий конічний виступ – 4-5 мм.. Дві присоски ротова і черевна. Яйця фасціоли великі,розміром 150 х 80, овальні, мають кришечку.

Фасціола - біогельмінт. Остаточний хазяїн – велика і мала худоба, зрідка людина.

Проміжний хазяїн – молюск ставковик малий.

Запліднені яйця з випорожненнями хазяїна виходять назовні. Подальший розвиток відбувається в воді, де з яєць формуються личинки – мірацидії, тіло їх вкрито війками. На цій стадії личинки діляться. Мірацидії проникають у тіло проміжного хазяїна – ставковика малого, де проходять стадії спороцисти, редій, церкарій. Церкарій залишає тіло молюска, активно плавають, відкидають хвіст, інцистуються у воді або на водяних рослинах, утворюючі адолескарій..

Інвазійна стадія для остаточного хазяїна – адолескарій.. у травному тракті основного хазяїна личинки звільняються від оболонок, руйнують стінки кишечнику, проникають у черевну порожнину через 3-4 місяці.

Патогенна дія. Маріта і личинки механічно руйнують тканини печінки і жовчних ходів хазяїв, паразит викликає токсично - алергічні реакції, тривале паразитування фасціол може сприяти розвитку цирозу або раку печінки.

Хвороба проявляється слабкістю, головним болем, підвищенням температури до 39-40⁰ С, спостерігається біль у правій підребернїй ділянці, нудота, блювання.

Діагностика. Мікроскопічне дослідження фекалії, на вміст яєць фасціоли.

Сисун легеневий (Paragonimus ringeri) – збудник парагонімозу, природно осередкові хвороби.

Морфологічні особливості і життєвий цикл.

Зустрічається в країнах Далекого Сходу, Південної Азії, Америці.

Статевозріла особина яйцеподібної форми, розміром до 1 см, червоно – коричневого кольору, яйця овальної форми, золотистого кольору, довжиною до 100 мкм, з кришечкою.

Парагонім – біогельмінт. Остаточний хазяїн – тварини з родини собачих, котячих, рідше людина. Проміжний хазяїн: перший – молюск, другий – раки, краби.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: дрібні бронхи. Можлива поза легенева локалізація (печінка, селезінка, головний мозок, м’язи). Яйця виділяються в зовнішнє середовище з харкотинням хворого. Подальший розвиток відбувається в воді: → мірацидій → у тіло проміжного хазяїна – молюска, в якому проходять стадії: спороцисти → редії → церкарії. Церкаріїї виходять із молюсків і потрапляють в організм крабів, раків, де перетворюються в інвазійну форму – метацеркарії.

Людина й інші остаточні хазяї заражаються при вживанні крабів і раків у сирому вигляді або через воду. Молоді паразити вивільняються в кишківнику, мігрують крізь стінку кишківника у черевну порожнину, згодом через діафрагму – в легені, де через 5-6 тижнів досягають статевої зрілості.

Патогенна дія. Легеневий сисун спричиняє ураження тканин травної і дихальної систем. Хворі скаржаться на слабкість, головний біль, підвищення температури до 38-39⁰ С, на кашель з мокротинням.

Діагностика. Мікроскопічне дослідження мокрот хворого на вміст яєць.

Сисун котячий або сибірський (Opisthorhis felineus) – збудник опісторхозу.

Поширено в басейнах Західного Сибіру, Волго-Камського і Донського басейнів.

Морфологічні особливості і життєвий цикл. Статевозріла особина завдовжки 8-13 мм. Тіло звужено спереду. Має дві присоски: ротову і черевну. Яйця дрібні, асиметричні, мають кришечку і невеликий горбок на протилежних кінцях.

Опісторх - біогельмінт. Опісторхоз – природне-осередкове захворювання.

Остаточний хазяїн – люди і тварини, що харчуються рибою.

Проміжні хазяїни: перший – молюск, другий – риби родини коропових.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньо печінкові жовчні протоки, протоки підшлункової залози.

Яйця виділяються в зовнішнє середовище з фекаліями хворого, в яйці знаходиться зрілий мірацидій. В організмі молюска мірацидії проходять стадії спороцисти, редії, церкарія. Розвиток триває близько 2 місяців. Церкарії активно виходять у воду крізь покриви тіла молюска і проковтуються рибами. У м’язах риби церкарії покриваються подвійною оболонкою й інцистуються, перетворюються в метацеркарії. Остаточний хазяїн заражається з’ївши сиру або недостатньо термічно оброблену рибу.

Інвазійна стадія – метацеркарій..

У кишкивнику личинки вивільняються і проникають у протоки підшлункової залози та внутрішньо печінкові жовчні протоки. За місяць паразити стають статевозрілими і починають виділяти яйця. Тривалість життя в організмі людини – до 30 років.

Патогенна дія. Механічне ураження жовчних проток і проток підшлункової залози, що може призвести до первинного раку печінці і підшлункової залози, цирозу печінці, механічної жовтяниці, токсично-алергічним реакціям.

У хворого на ранніх стадіях спостерігається слабкість, біль в животі, запалення жовчного міхура, збільшується печінка.

Лабораторна діагностика. Мікроскопічне дослідження фекалії та дуоденального соку хворого на вміст яєць сисуна котячого.

Дата добавления: 2014-01-04