Розвиток освіти в Україні

Проблеми сучасної української культури

Тема: Українська культура ХІХ - ХХ століття.

Лекція № 9

Мета: знайомство з досягненнями культури України XIX-XX ст ., розвивати пізнавальну

активність студентів, виховувати вміння цінити досягнення та культурні здобутки

українського народу.

Тип заняття: оволодіння новим матеріалом

План лекції:

1. Розвиток освіти в Україні.

2. Наука.

3. Українська література.

4. Українське мистецтво.

5. Проблеми сучасної української культури.

Реформа освіти. На початку 19 століття царський уряд провів в Росії

реформу освіти. Була введена така структура навчальних закладів: 1)церковно-

парафіяльні школи; 2)районні школи; 3)гімназії (середні навчальні заклади,

що готували до вступу в університет) і 4)університети. Особлива увага і

відповідні асигнування виділялися останнім двом групам.

Ліцеї. У першій чверті 19 ст. були створені привілейовані навчальні

заклади - ліцеї, що поєднували середню і вищу освіту: Кременецький ліцей на

Волині (1805), Ришельєвський ліцей в Одесі (1817), гімназія вищих наук

князя І. Безбородька в Ніжині (1820). Кременецький ліцей був закритий після

польського повстання 1830-1831 р., Ришельєвський був перетворений у

Новоросійський (Одеський) університет, Ніжинський - в педінститут.

Харківський університет. У 1805 р. було відкрито Харківський

університет. Його організатором був український вчений і винахідник Василь

Каразін.

Василь Каразін (1773-1842) український вчений, винахідник,

просвітник, громадський діяч. Походив з козацького роду та грецьких

колоністів. Освіту здобув у харківському приватному пансіоні та Гірничому

інституті в Петербурзі. Його перу належать наукові праці з кліматології,

агрономії, метеорології, гірничої справи. Він був винахідником парового

опалення, технології добування селітри тощо. Сучасники назвали його

"українським Ломоносовим". Ю.Лавріненко назвав його "архітектором

відродження". Він склав також ряд проектів суспільно-економічних реформ в

Росії, перетворення її в конституційну монархію, ліквідації кріпацтва. Був

радником та вчителем Олександра 1, але в 1820-1821 рр. заточений у

Шлісельбургську фортецю. Останні роки життя провів в родовому маєтку на

Слобожанщині.

Київський університет. У 1834 р. був створений Київський університет.

Його першим ректором був М. Максимович.

Михайло Максимович (1804-1873) - учений-природознавець, історик,

фольклорист, археолог, мовознавець та громадський діяч, член Петербургської

Академії Наук. Народився на Черкащині. Освіту здобув в Новгород-Сіверській

гімназії та Московському університеті, з 1833 - його професор. В історичних

творах критикував норманську теорію, доводив спільні корені трьох

східнослов'янських народів. Листувався з М.Гоголем, приятелював з

Т.Шевченко.

Царський уряд поставив завдання перед обома університетами -

Харківським та Київським - проведення русифікаторської політики в Україні.

Однак насправді обидва університети стали центрами зміцнення та

розповсюдження української культури.

Жіноча освіта. Крім привілейованих чоловічих навчальних закладів,

виникає жіноча освіта - так звані, Інститути шляхетних дівчат (Харків,

Полтава, Одеса, Керч і Київ) [1812-1838]. Для дітей дворянства існували

приватні школи.

Костянтин Ушинський, видатний український і російський педагог (помер

в Одесі і похований у Києві в 1870 р.), вважав, що освіта повинна готувати

дітей до життя і праці, прищепляти їм почуття обов'язку перед людьми і

здійснюватися рідною мовою дітей.

М. Пирогов, відомий російський педагог і хірург, що у 1856-1861 р.

був попечителем Одеського і Київського навчальних округів, визнавав

необхідність поширення освіти серед широких мас населення. При його

підтримці в 1859 р. в Києві була відкрита перша недільна школа для

дорослих. Такі ж школи були створені в Харкові, Полтаві, Одесі й інших

містах України. Т. Шевченко склав буквар для цих шкіл, що був надрукований

у Петербурзі в 1861 р. Однак, царський уряд, в умовах наростання

революційного і національно-визвольного руху в Україні, злякався поширення

освіти серед нижчих шарів населення, і поступово ці школи були закриті.

В другій половині 19 ст. відбувається певна демократизація освіти.

Школи для дітей дворянства перетворюються в школи для середніх класів.

Важливу роль у створенні сільських шкіл для селян зіграло земство. Однак

царський уряд гальмував розвиток земської освіти і сприяв поширенню мережі

церковно-парафіяльних шкіл, що знаходилися у віданні православних

священиків.

Валуєвський циркуляр. Ні на день не припинявся наступ царату проти

української культури. Після польського повстання 1863 року царський міністр

освіти Валуєв заявив, що "української мови ніколи не було, немає і не може

бути". Був виданий циркуляр, яким заборонялося навчання дітей українською

мово??

Спеціальна середня і вища освіта. З початку 19 ст. в умовах

економічного розвитку запроваджується спеціальна середня і вища освіта

(комерційна вища школа з класами по навігації в Одесі, морський клас у

Херсонській гімназії, школи виноградарства і виноробства в Криму тощо).

Наприкінці 19 ст. з'являються ремісничі і сільськогосподарські середні

школи, училища для підготовки вчителів.

З поширенням капіталізму відбувається подальший розвиток вищої

освіти. Головними центрами підготовки вчителів, лікарів, юристів та інших

професій були Харківський, Київський і Новоросійський (Одеський)

університети, Ніжинський історико-філологічний інститут, Львівський і

Чернівецький університети в Західній Україні.

Дата добавления: 2014-01-04