На кожному рівні управління (народне господарство, регіон, підприємство) інноваційна стратегія має свої особливості

Роль ринку інновацій у формуванні інноваційних стратегій на макрорівні.

У світі формується новий тип суспільства, який базується на знаннях та інформації й орієнтується на управлінні інноваціями. У змаганнях між країнами, економічними регіонами, компаніями перемагає той, хто зумів адаптувати свою стратегію розвитку до особливостей зовнішнього середовища, досягнув успіхів у комерціалізації інновацій.

Тому формування економічної стратегії для суб’єктів господарювання є одним з основних чинників, що забезпечує їхнє ефективне функціонування в умовах глобальної конкуренції. Основною її складовою, яка узгоджена за цілями і термінами реалізації, є стратегія у сфері створення і використання інновацій.
Метою інноваційної стратегії є ефективне освоєння нових товарів, послуг, підвищення обсягів виробництва й експорту наукомісткої продукції на світові ринки.

Так, на макрорівні вона пов’язана з упровадженням новітньої техніки і технології, появою нових видів інтелектуальної діяльності, тобто з радикальними інноваціями. На моно- і мікрорівнях — з загальною стратегією суб’єктів, рівнем їхньої інноваційності або готовності до змін.

Інноваційна стратегія характеризується взаємопов’язаним комплексом дій, спрямованих на зміцнення життєздатності і конкурентоспроможності суб’єктів. Її вибір фахівці вважають найважливішою складовою циклу інноваційного менеджменту.

На початковому етапі формування інноваційної стратегії визначають її вид. Існують різні види стратегій, які мають свої ознаки та характеристики.

Так, Б. Санто класифікує їх за рівнями управління:
— інституціональні стратегії (на рівні організацій та підприємств);
— центральні (на рівні народного господарства).

Центральну інноваційну стратегію дослідник характеризує як метод сприяння розвитку економіки, коли на зовнішні умови функціонування суб’єктів господарювання здійснюється такий вплив, що дає змогу прискорити технічний розвиток і підвищити рівень економічної ефективності [88]. Метою центральної інноваційної стратегії є створення умов для стійкого економічного зростання, виходу інноваційної продукції на внутрішній і зовнішній ринки, заміщення імпортної продукції на внутрішньому ринку за рахунок високого технологічного рівня та конкурентоспроможності виробництва. Відповідно до мети розрізняють такі інноваційні стратегії:

стратегія «нарощення», яка базується на використанні власного науково-технічного і виробничо-технологічного потенціалу. У процесі використання наукових результатів і виробничого потенціалу в промисловості освоюються високі технології і зростає випуск конкурентоспроможної продукції;

стратегія «запозичень» полягає в тому, що, використовуючи інноваційний потенціал власної країни, освоюється випуск наукомісткої продукції високорозвинених держав світу. Виробництво зростає з одночасним розвитком науково-технічного і промислового потенціалу, який спроможний самостійно проводити роботи на всьому інноваційному циклі;

стратегія «переносу», яка полягає у використанні зарубіжного науково-технічного і виробничого потенціалу в економіці держави способом залучення прямих іноземних інвестицій та трансферту новітніх технологій.
Варто зауважити, що наведені в класифікації ознаки, умови, переваги та недоліки характерні лише для одного з варіантів стратегій того чи іншого виду. Звичайно, можуть існувати інші альтернативи цих стратегій [46].

Вибір виду інноваційної стратегії залежить від багатьох чинників: цілей, ресурсів,зовнішнього і внутрішнього середовища тощо.

Важливою складовою формування цієї стратегії є саме ресурсне забезпечення, у тому числі й фінансове. Це пов’язано з пошуком нових джерел фінансування. У межах цього напряму вирішуються питання впровадження ефективних механізмів інвестування інноваційних проектів. Проте існують інші погляди щодо формування стратегії. Так, дослідники Г. Хамел і К. Прахалад протиставляють їй стратегічну архітектуру, яка являє собою план створення компетенцій (знань, досвіду, технологій), які необхідні для лідерства на ринках майбутнього. На їхню думку, стратегія майбутнього не завжди потребує відповідності цілей та ресурсів, а перш за все — вибору довгострокових цілей. Стратегія — дещо більше, ніж розподіл обмежених ресурсів серед конкурентних проектів, це подолання нестачі ресурсів з допомогою творчих важелів. Компанії намагаються створити глобальне випередження на ринку через нову стратегію — стратегічну архітектуру (табл.1).

Проблеми економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності в умовах інформаційно-технологічної революції необхідно вирішувати з допомогою ефективних інноваційних стратегій. Висока якість життя, національна безпека, охорона довкілля, високий науково-технічний рівень розвинених країн світу досягнуті завдяки послідовній інноваційній стратегії.

Спеціалісти прийшли до висновку, що інформаційно-технологічна революція (ІТР) відрізняється від попередньої технологічної революції за масштабами поширення в країнах і глибиною дії на всі сфери життя. За підрахунками фахівців, питома вага витрат у ВВП на інформаційні технології зросла за останні вісім років до 5 %. Деякі країни переорієнтовують свою економіку на виробництво компонентів для інформаційного сектору. Так, у ВВП Сінгапура їхня питома вага перевищила 30 %, Малайзії — менше 30 %, в Ірландії, Південній Кореї, Філіппінах, Тайвані, Таїланді ця величина становить від 7 до 14 %. Близько 5 % ВВП припадає на виробництво інформаційно-технологічних виробів у Фінляндії і Швеції [171].

Абсолютне лідерство й у витратах на ІТР, і у виробництві її компонентів зберігають США та Японія. Але основне, як уважають науковці, — без ІТР неможливий рух уперед, неможливе вирішення проблем як окремих країн, так і всього людства [81].

Немає загальноприйнятого визначення феномена «нова економіка». Деякі фахівці розуміють під цим поняттям сукупність галузей народного господарства з виготовлення комп’ютерного і комунікаційного обладнання та їх програмного забезпечення, а також систему формування, зберігання, поширення й отримання інформації, яка здебільшого базується на мережі Інтернет. Інтернет, зі своїм технологічним, інституціональним середовищем, є фундаментом «нової економіки», основними результатами якої є швидке економічне зростання, збільшення доходів, низьке безробіття, помірна інфляція і висока питома вага у ВВП сфери послуг.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТРАТЕГІЇ ТА СТРАТЕГІЧНОЇ АРХІТЕКТУРИ

Стратегія

Стратегічна архітектура
Конкурентний виклик
Перебудова процесів

Оновлення стратегій
Організаційна трансформація

Галузева трансформація
Конкуренція за частку ринку

Конкуренція за частку можливостей
Методи відкриття майбутнього
Уміння пізнавати

Уміння забувати
Вибір позиції

Передбачення
Стратегічне планування

Стратегічна архітектура
Мобілізація компанії для майбутнього
Поєднання планів і ресурсів

Розгортання планів і ресурсів

Розподіл обмежених ресурсів

Нагромадження ресурсів і використання ресурсних важелів

Як першими потрапити в майбутнє

Конкуренція в межах галузевої структури

Конкуренція за формування майбутньої галузевої структури

Боротьба за лідерство у виробництві продукту

Боротьба за лідерство в основних компетенціях.

Конкуренція між окремими компаніями

Конкуренція всередині і між коаліціями компаній

Багато вдалих продуктових інновацій

Максимум знань про новий ринок

Дата добавления: 2014-01-04