Тарантул

Каракурт.

План

1. Тип Членистоногі. Клас Павукоподібні.

2. Ряд Скорпіони, ряд Павуки.

3. Кліщі.

4. Клас Комахи. Ряд Тарганові. Ряд Клопи. Ряд Блохи.

5. Родина Справжні Мухи.

1. Тип Членистоногі. Клас Павукоподібні.

Властиві ознаки:

· Тіло складається з 2-х відділів: голово груди і черевце.

· Покриви тіла утворені хітиновою кутикулою з гіподермою клітинної будови.

· Наявні павутинні та отруйні залози.

· Апарат руху складається з шесті пар кінцівок.

· Травна система пристосована до живлення напіврідкою їжею.

· Ротовий апарат залежить від способу захоплення здобичі.

· Глотка виконує функцію сисного апарату.

· Дихальна система представлена легенями або трахеями.

· Кровоносна система залежить від органів дихання: найскладніша – у скорпіонів і павуків, які дихають легенями, найпримітивніша – у кліщів.

· Для павуків властивий статевий диморфізм.

Медичне значення мають представники рядів Скорпіони, Павуки, Кліщі.

2. Отруйні Павукоподібні.

Ряд Скорпіони.

Географічно поширені в субтропічних і тропічних широтах. В Україні зустрічаються в Криму.

Морфологічні особливості.

За формою тіла скорпіони нагадують ракоподібних, довжина від 1-17 см. У будові розрізняють голову, груди і черевце. Останній членик черевця закінчується шипом, в якому відкриваються шипом, в якому відкриваються протоки двох отруйних залоз. Скорпіони активні вночі, здобич уражують уколом жала, при цьому їх черевце закидається на спину.

Патогенна дія.

Отрута скорпіонів для людини теж небезпечна. Вона викликає сильний біль, набряки, почервоніння враженої ділянки. Укуси тропічних видів, наприклад, африканського скорпіона, можуть бути смертельними. Як профілактичний засіб проти укусів скорпіонів використовують антитоксичну сироватку.

Мешкає в пустелях і передгір’ях Середньої Азії, в степах Криму і Таврії.

Морфологічні особливості.

Розміри самки сягають 1,5 – 2 см, самця – до 1 см. Тіло каракурта чорного кольору, інколи з яскраво-червоними плямами.

Патогенна дія.

Укуси каракурта небезпечні для людини, можуть бути і смертельні. Отрута зумовлює сильний біль у суглобах, грудний і черевній порожнинах, лихоманка.

Зустрічається у степовій та лісостеповій зонах України.

Мешкає в грунті в нірках на глибині 30-60 см.

Морфологічні особливості.

Тіло на верхній частині має буре забарвлення, знизу – чорне. Кожна кінцівка складається з 7 сегментів, що мають темно-бурі і жовтаві поперечні кільця.

Патогенна дія.

Укуси цього павука болючі, викликають запалення шкіри, проте не смертельні.

3. Кліщі.

Властиві ознаки:

· Тіло кулястої або овальної форми, не розчленоване на відділи.

· У будові розрізняють голівку і власне тулуб.

· У дорослих форм чотири ходильних ніжок, перша пара кінцівок – хеліцери і друга – педипальпи – ногощупальця, що утворюють хоботок.

· На кінцях ніжок є кігтики, подушечки або присоски для прикріплення до хазяїна.

· Ротовий апарат залежно від типу їжі буває колюче-сисний, гризучо-сисний, ріжучий.

· Розвиток кліщів відбувається з перетворенням: яйця → личинка → німфа → імаго (статевозріла форма).

Тривалість життя кліщів від 6 місяців до 25 років. Серед кліщів є переносники трансмісивних хвороб людини і тварин.

Ряд Акариформні кліщі – збудники хвороб людини.

Коростяний свербун –збудник корости.

Паразитує у товщі епідермісу і частково на поверхні шкіри.

Морфологічні особливості. Коростяний свербун – це вшкірний ектопаразит, дрібних розмірів: самка 0,1 – 4 мм, самець – 0,2 – 0,3 мм. Ротовий апарат гризучого типу. Ці ознаки є пристосуванням до паразитичного способу життя.

В епідермісі шкіри самка буравить ходи 5-8 мм, де відкладає до 20 яєць. Через 2-3 дні з них виходять личинки, які перетворюються на німфу. Метаморфоз триває 15 діб. Після запліднення самки проникають в шкіру, а самці гинуть.

Людина заражається контактно-побутовим шляхом.

Патогенна дія. На шкірі хворого спостерігається висипка – це попарно розташовані дрібні папули (у місці проникнення кліща в шкіру), пухирці і кровян’і кірочки.

Залозник вугровий (Demodex folliculorum) – збудник демодекозу (залозна короста).

Морфологічні особливості. Червоподібний форми, самка довжиною близько 0,4 мм, самець – 0,3 мм.

Зараження людини відбувається контактним шляхом від хворого.

Паразит локалізується у порожнинах і протоках сальних залоз на обличчі і верхній частині грудей, волосяних сумках брів і вій. Відрізняється високій плідністю.

Викликає закупорку волосяного мішечка і протоки сальної залози. У випадку приєднання бактеріальної інфекції на шкірі з’являються гнійні вугрі.

Родина Іксодові кліщі. Собачий кліщ – переносник збудників інфекційної хвороби туляремії від гризунів до людини, а також переносник збудника весняно-літнього енцефаліту. Поширений у хащах лісової зони Європи, в гірських районах Криму, Кавказу.

Морфологічні особливості. Тіло собачого кліща овальне. Колір самців брунатний, а у самок, в міру наповнення їх кров’ю, змінюється від жовтого до червонуватого.

Довжина самця 2,5 см, самки – 4 -11 мм.

Тільки один раз за життя самка відкладає 10-12 тис. яєць на рослинний покрив грунту. Через 40 діб з яєць формується личинка → німфа → імаго. На хазяїнів паразит нападає тричі – у стадії личинки, німфи та статевозрілої форми.

Патогенна дія. Іксодові кліщі є переносниками збудників інфекційних хвороб людини, оскільки живляться кров’ю.

Тайговий кліщ – переносник вірусної хвороби – тайгового енцефаліту.

Паразитує на птахах і ссавцях. Поширений у тайговій природній зоні, а також мішаних лісах України.

Морфологічні особливості.

Тіло кліща має коричневе забарвлення. Розміри самця до 2,5 мм, самки – до 4 мм.

У життєвому циклі є два хазяїни. Личинки мешкають на птахах, гризунах, їжаках. Німфи живляться на білках, зайцях, бурундуках. Дорослі особини ссуть кров оленів, лосів, великої рогатої худоби.

Патогенна дія. Тайговий кліщ сприяє поширенню вірусу тайгового енцефаліту. Це важке захворювання, яке в 20-30% випадків закінчується інвалідністю і смертю

Дата добавления: 2014-01-04