Альберт Енштейн

Величайшие события в мире — это те, которые происходят в мозгу у человека.

Оскар Уайльд

Поняття про уяву.

Уява являється більш важливою, ніж мислення.

Відображаючи об’єктивну дійсність, людина не лише сприймає те, що на неї діє в певний момент, чи уявляє те, що на неї діяло раніше. Життя потребує від людини створення образів і таких об’єктів, яких вона ще не сприймала, уявлення подій, свідком яких вона не була, передбачання наслідків своїх дій та вчинків, програмування своєї діяльності тощо.

Уява — це специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався у процесі праці. Будь-який акт праці неодмінно містить в собі уяву. Не уявивши готовий результат праці, не можна приступати до роботи. Саме в цьому й полягає важлива функція уяви як специфічно людської форми випереджального відображення дійсності.

Перш ніж щось робити, людина уявляє кінцевий результат своєї діяльності та шляхи, якими його буде досягнуто. Ще до того, як виготовити певну річ, людина подумки створює її образ.

У житті людина створює образи таких об’єктів, яких у природі не було, немає й не може бути. Такими витворами людської уяви є фантастичні казкові образи русалки, килима-літака, Змія Горинича, в яких неприродно поєднані ознаки різних об’єктів. Проте якими б дивовижними не здавалися продукти людської уяви, підґрунтям для їх побудови завжди є попередній досвід людини, ті враження, що зберігаються в її свідомості.

Уява — це психічний пізнавальний процес створення людиною нових образів на основі попереднього досвіду.

До створення нових образів людину спонукають різноманітні потреби, що постійно породжуються діяльністю, розвитком знань, ускладненням суспільних умов життя, необхідністю прогнозувати майбутнє.

Функції уяви (підручник Скрипченко О.В.):

- Моделювання кінцевого результату діяльності людини і засобів, необхідних для його досягнення.

- Створення програми поведінки людини, коли проблемна ситуація невизначена.

- Створення образів. Які не програмують діяльність, а підміняють її.

- Створення образів об’єктів з опорою на схеми та описи.

Функції уяви: 1) еврестична: уява – це фактор творчості;

2) передбачення: постановка цілі діяльності, як ідеального образу майбутнього результату (немає будинку, людина його спочатку уявляє, потім будує). Цю особливість називають випереджуючим відображенням. 3) Практична: людина створює світ культури поряд з існуючим світом природи.

4) Пізнавальна: відкриває сутність явищ, недоступних органам чуттів (неевклідова геометрія: паралельні прямі перетинаються, сума кутів > або < 180°).

5) Естетична: створення творів мистецтва.

6) Уява впливає на розвиток особистості через мрію та ідеал, які забезпечують постановку життєвих перспектив.

Характерні риси уяви:

Уява — це специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався у процесі праці. Будь-який акт праці неодмінно містить в собі уяву. Не уявивши готовий результат праці, не можна приступати до роботи. Саме в цьому й полягає важлива функція уяви як специфічно людської форми випереджального відображення дійсності.

Створення образів уяви завжди пов’язане з певним відступом від реальності, виходом за її межі. Це значно розширює пізнавальні можливості людини, забезпечуючи їй здатність передбачення та творення

нового світу як середовища свого буття.але в будь-якому разі джерело уяви – об’єктивна дійсність. «Будь-яке мистецтво є наслідуванням природи» - Луций А.Сенека.

Діяльність уяви тісно пов’язана з мисленням, пам’яттю, відчуттями, сприйманням та емоціями.

Уява, як і мислення, виникає в проблемній ситуації, як і мислення, мотивується потребами особистості, реальний процес задоволення потреб може інколи підмінятися ілюзорним, уявним задоволенням їх. Орієнтуючи людину у процесі діяльності, уява створює психічну модель кінцевого та проміжних результатів праці й цим забезпечує втілення ідеального образу в матеріальний чи ідеальний продукт. Вибір способу дій, комбінування елементів в образах уяви здійснюються логічними міркуваннями, виконанням різних розумових дій, завдяки чому зберігається зв’язок продуктів людської фантазії з реальністю, їх дійовий характер. Специфічність випереджального відображення реальності у процесі уяви виявляється в конкретно-образній формі у вигляді яскравих уявлень. У мисленні ця функція здійснюється оперуванням поняттями, унаслідок чого в образах уяви забезпечується опосередковане та узагальнене відображення дійсності, що й робить їх реалістичними, життєвими.

Але про мислення ми говоримо, коли коли проблемна ситуація має чіткі умови, а про уяву, коли ситуація невизначена, вихідні дані не підлягають точному аналізу.

Уява бере свої образи із пам’яті, але створює їх по іншому. Образи уяви відрізняються від образів пам’яті тим, що ми змінюємо згадане або створюємо щось таке, чого не було в нашій пам’яті. Тим і відрізняється уява від пам'яті – н овизною.

Уява – складова творчості. Це почуття новизни, яке є неоціненною якістю людини.

Уява нерозривно пов’язана з усіма ланками психіки. (приклад пятна Роршаха)

Фізіологічними основами уяви є робота КГМ та гіпоталамо-лімбічної системи (глибинний рівень, при ушкодженні якого у людини простежується розлади психіки:її поведінка складається з серії окремих поведінкових актів. Що свідчить про неможливість створення плану дій).

Як і всі інші психічні процеси, уява — це функція кори великих півкуль головного мозку. Фізіологічним підгрунтям уяви є утворення нових сполучень тих нервових зв’язків, які виникали раніше у процесі відображення людиною об’єктивної реальності. Для виникнення нового образу потрібно, щоб раніше утворені системи зв’язків, структура яких була детермінована характером об’єктів, що сприймалися, розпалися (здисоціювали) й утворили нові сполучення відповідно до нових потреб, що актуалізувалися в діяльності людини. Багатство образів фантазії залежить від оригінальності того, як у новому її продукті поєднуються риси відомих об’єктів, наскільки новими, нестандартними є ці поєднання.

Діяльність уяви тісно пов’язана з емоціями, невіддільними від творення нового образу. Це дає підстави припустити, що механізми процесу уяви розташовані не лише в корі великих півкуль головного мозку, а й у підкоркових центрах, зокрема в гіпоталамо-лімбічній системі, пошкодження якої спричинює порушення регулятивної функції психіки, пов’язаної з програмуванням поведінки людини. Експериментально доведено, що імпульси, які надходять з підкоркових відділів мозку, активізують діяльність кори великих півкуль, сприяють виробленню плану та програми дій, що має важливе значення при створенні образів нових об’єктів.

Дата добавления: 2014-01-04