Для аналізу доходів підприємства (фірми) використовують такі поняття

Дохід — це потік грошових надходжень за одиницю часу (годину, тиждень, місяць, рік). На відміну від багатства, яке втілюється в запасах активів (будівлі, споруди, знаряддя праці, цінні папери, готівкові гроші й т. ін.), дохід передбачає приплив грошей.

Національний дохід та його рух.

Тема 11. Розподіл національного доходу. Споживання, заощадження і добробут людини.

Лекція №19

Тема. Розподіл національного доходу. Споживання,заощадження і добробут людини.

План

1. Національний дохід та його рух.

2. Земельна рента, її суть, види і механізм утворення.

3. Сімейні доходи. Диференціація доходів населення.

4. Методи виміру нерівномірного розподілу доходів між різними верствами населення.

Ключові терміни та поняття:

Дохід

Національний дохід

Аграрні відносини

Земельна рента

Диференційна рента

Монопольна рента

Абсолютна рента

Сімейний дохід

Джерела формування сімейних доходів

Функції сімейних доходів

Крива Лоренца

Коефіцієнт Джині

Література (основна та додаткова)

1.Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За ред.. В.Д.Базилевича. – 5 – те вид., стереотип. – К.: Знання – Прес, 2006. – 297- 319.

2.Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред.. В.О.Рибалкіна, В.Г.Бодрова. – К.:Академвидав,2004. – 672с. – 342 - 358.

В економічній теорії доходи класифікуються за різними критеріями:

1. За рівнем формування:

— дохід як поняття приватногосподарське (мікрорівень);

— дохід як поняття народногосподарське (макрорівень).

2. За суб'єктом привласнення:

— доходи населення;

— доходи підприємств (фірм);

— доходи держави;

— доходи суспільства (національний дохід)І

3. За джерелом надходження:

Доходи від трудової та підприємницької діяльності:

— заробітна плата;

— доходи працівників колективних підприємств;

— доходи від індивідуальної діяльності;

— доходи від підсобного господарства;

— доходи від кооперативної діяльності;

— доходи підприємців.

Доходи від власності:

— дивіденди від акцій;

— відсотки від паю;

— відсотки від банківських вкладів;

— доходи від облігацій;

— орендна плата тощо.

Доходи, що безпосередньо не пов'язані з оцінкою результатів діяльності:

— виплати при безробітті;

— часткова компенсація виплат на освіту;

— виплати інвалідам і тимчасово непрацездатним;

— безплатне надання медичних послуг;

— адресна допомога малозабезпеченим верствам населення;

— благодійні послуги;

— соціальні пенсії тощо.

4. За величиною нарахованих і реально отриманих доходів населення:

— номінальний дохід — загальна сума доходу в цінах поточного періоду;

— реальний дохід — дохід з урахуванням зміни цін, або дохід у цінах базового року.

Валовий дохід, що дорівнює виторгу від реалізованих товарів і послуг:

TR = PQ,

де TR — валовий дохід; Р — ціна одиниці виробленого товару (послуги); Q — кількість реалізованих товарів (послуг).

Середній дохід, що дорівнює валовому доходу, поділеному на кількість реалізованих товарів і послуг:

AR=PQ/Q

де AR — середній дохід; Р — ціна одиниці виробленого товару (послуги); Q — кількість реалізованих товарів (послуг).

Граничний дохід — приріст валового доходу від продажу додаткової одиниці реалізованих товарів чи послуг:

MR= R(Q)/ Q

де MR — граничний дохід; R(Q) — приріст валового доходу; Q — приріст обсягів реалізованих товарів та послуг.

6. Доходи, що утворюються в результаті використання певних факторів виробництва (факторні доходи):

— доходи у вигляді заробітної плати або посадових окладів;

— рентний дохід;

— процентний дохід або прибуток на капітал;

— підприємницький дохід (прибуток) у вигляді залишкового доходу.

Національний дохід – новостворена вартість; загальна сума доходів (заробітна плата, ренти, проценти, прибутків)у країні.

Національний доход має як вартісну, так і натурально-речову форми.

За вартістю він становить сукупність чистого продукту всіх галузей виробництва.

За натурально-речовою формою національний доход складається насамперед з усіх вироблених у суспільстві за рік предметів особистого споживання, а також тієї частини виготовлених за цей час засобів виробництва, яка викори­стовується для розширеного відтворення.

Величина національного доходу - найбільш повно дає уявлення про економічний ефект, який досягається суспільним виробництвом на тому чи іншому етапі його розвитку.

Не слід змішувати національний доход з національним багатст­вом. Національний доход, як було визначено, - це сума новоствореної вартості за рік. Національне багатство - це сукупність матеріальних благ, створених працею людей за весь період існу­вання країни, розвіданих природних ресурсів і нагромаджених культурних та духовних цінностей.

Рис 1. Національне багатство.

Рис 2. Фактори зростання національного доходу

1. Кількість праці, затраченої в сфері матеріального виро­бництва. Чим більше праці витрачається суспільством впродовж року у виробництві, тим більшим є й національний доход. Причо­му збільшення кількості праці може бути досягнуто: а)шляхом збільшення кількості працюючих у виробництві; б)шляхом продо­вження робочого дня; в)шляхом підвищення інтенсивності праці.

Перші два шляхи є характерними для країн слаборозвинутих і постсоціалістичних. У країнах високорозвинутих (посткапіталістичних) кількість праці, зайнятої у сфері матеріального виробництва, зростає переважно за рахунок підвищення інтенсивності праці.

2. Підвищення продуктивності праці. Це найважливіший фактор зростання національного доходу. Хоча підвищення продук­тивності праці не збільшує національний доход у вартісному вираженні3", він зростає в натуральному обсязі, тобто, та ж вартість буде втілюватись у більшій масі різноманітних споживних вартостей.

3. Економія на постійному капіталі. Цей фактор, як і попе­редній, впливає не на вартісний, а на фізичний (натуральний) обсяг національного доходу.

Приклад. При заданій кількості засобів виробництва (С) на су­му 50 млрд.грн. заплановано виробити 100 тис. одиниць суспільно­го продукту. Припустимо, що в процесі виробництва в результаті більш раціонального використання сировини й матеріалів, інтенси-внішого використання виробничих потужностей витрати постійно­го капіталу на одиницю продукції були зменшені на 25%. У такому випадку, при заданій кількості постійного капіталу, буде вироблено не 100 тис. одиниць суспільного продукту, а 133,3 тис., отже, більшим буде й національний доход.

Розподіл національного доходу виступає як сукупність відно­син, що виникають з приводу новоствореної вартості між безпосе­редніми учасниками її виробництва - власниками факторів вироб­ництва (капіталу, праці, землі, інтелекту). На рівні первинних господарських ланок (підприємств, фірм) у процесі розподілу національного доходу утворюються такі специфічні форми доходів.

Рис 3. Розподіл національного доходу

Розглянуті доходи називаються первинними або основними

Первинні доходи не залишаються повністю в розпоря­дженні суб'єктів виробництва, а частково трансформуються в так звані вторинні або похідні доходи учасників нематеріальної сфери. Механізм перерозподілу національного доходу є однією з найважливіших підсистем національної економічної системи. Він включає в себе найрізноманітніші канали, по яких первинні доходи трансформуються у вторинні. Набір цих каналів залежить від ступеня розвитку економіки.

Рис 4. Механізм перерозподілу національного доходу.

У сучасних економічних системах похідні доходи реалізуються також через виплати із соціального страхування, стипендії, проце­нти по вкладах, виграші по облігаціях тощо.

У результаті розподілу та перерозподілу національного доходу в усіх групах населення, підприємствах та установах утворюються кінцеві доходи, з реалізацією яких пов'язана заключна стадія руху національного доходу - його використання.

Рис 5. Стадії руху національного доходу. Національний дохід

НД - це вартість тієї частини сукупного суспільного прибутку, яка залишається за відрахуванням спожитих засобів виробництва

Рис. 15.4. Національний дохід

Дата добавления: 2014-01-04