Компоненти та їх функції

Особливості оволодіння діяльністю.

Діяльність – це цілісний вмотивований акт поведінки. Результатом діяльності є динаміка переживань, які показують відношення між суб’єктом потреби (людиною) та її об’єктом (предметом, на оволодіння яким і направлена діяльність).

Діяльність стає об’єктом переживання інших людей, дістає етичну оцінку (безкорисна чи корислива, добросовісна чи недобросовісна і т.д.) та реалізується в діях.

Дія – це відносно завершений елемент діяльності, спрямований на досягнення певної проміжної усвідомленої мети. Це процес поведінки, що відповідає меті, яку ставить людина. Дії людини усвідомлені, бо усвідомлена їх мета. Можуть бути зовнішніми (рухи) чи внутрішніми (розумові операції).

Дія у складі активності є меншою одиницею, ніж діяльність. Дію можна уявити як поєднання дрібніших фрагментів поведінки – операцій. Дія складається з окремих операцій. Операція – спосіб діяння, який відповідає умові завдання, контролюється метою дії. Мета дії виражається в образі (моделі) результату, на який чекає особистість.

У будь-якій дії можна виділити наступні її

- моторні (рухові) ------------------------------------------------- виконання

- сенсорні (чутливі) ------------------------------------------------ контроль

- центральні ------------------------------------------------- регулювання.

Кожна із функцій може виконуватися свідомо або несвідомо.

Можлива і ситуація, коли усвідомлені людиною сторони дії потім переходять до неусвідомлених (до автоматизмів), тоді вони стають навичками. При цьому змінюються прийоми виконання рухів: відкидаються зайві та непотрібні, з’являється їх поєднання, змінюються прийоми сенсорного контролю за діями, зоровий контроль за виконанням рухів значною мірою замінюється мускульним, змінюються прийоми центрального регулювання дії, увага звільняється від сприйняття способів і переноситься головним чином на обставини та результат дії.

Основним способом вироблення навичок є проби та відбір через вправляння. Формування окремої навички ніколи не буває самостійним процесом.на нього впливає увесь попередній досвід людини. Кожна навичка функціонує у системі навичок, якими вже володіє людина.

Взаємодія навичок – це вплив попередніх навичок на утворення нових.

Розрізняють два варіанти такої взаємодії:

Інтерференція навичок – явище, яке виявляється в тому разі, якщо мета, об’єкти або умови виконання ззовні схожі, тоді як дії, необхідні для їх правильного виконання, різні за прийомами виконання, контролю і центрального регулювання (негативне перенесення навичок).

Індукція навичок – явище, коли мета, об’єкти або умови завдань різні, тоді як дії, необхідні для їх правильного виконання, схожі за прийомами виконання, контролю і центрального регулювання (позитивне перенесення навичок).

Навички, що стали необхідністю, називаються звичками.

Таким чином можна виділити наступні етапи оволодіння діяльністю:

1. Усвідомлення завдань та способів їх виконання (ознайомлення – оволодіння знаннями, вправляння - вироблення умінь).

2. Вправність стає досконалістю, майстерністю (утворення відповідного динамічного стереотипу, вироблення навичок)

3. Дії стають завченими, що дає можливість удосконалювати їх, досягати певного рівня майстерності (майстерність, віртуозність)

Дата добавления: 2014-01-04