Гуманізуюча функція фітоценотичного покриву

Природа в міських екосистемах представлена головним чином фіто-ценотичним покривом і водними поверхнями. Стан зелених насаджень і водойм сьогодні є мірилом не тільки екологічної свідомості, але й мора­льного духу населення міст. Екологічна криза міст — це і моральна криза їх жителів.

Разом з проблемою охорони довкілля виникає і проблема охорони внутрішнього світу людини. Через ставлення людини до природи роз­криваються різноманітні зв'язки соціальних, естетичних і моральних основ: а) цінність людини вимірюється дбайливо-моральним ставленням до природи, через дбайливе ставлення до природи проявляється духовне багатство людини; б) через ставлення до природи проявляється позиція людини, краса творчої основи, моральної чистоти; в) через ставлення до природи проявляються моральні й естетичні потреби, ідеали людини; г) ставлення до природи дає можливість усвідомити характер гуманізму. Спілкування з природою, система її охорони допомагає вихованню почуття відповідальності, ощадливості, розвиває прагнення до утвердження гармонії і краси, розуміння основ сталого розвитку.

Фітомеліорацію необхідно розглядати як гуманізуючу дію. На нашу думку, вона повинна включати в себе ряд положень, які забезпечують ефективність цієї дії. Насамперед, кожен мешканець міста повинен бачити в рослинному світі частину свого світооточення, з яким він пов'язаний як у біологічному, так і в духовному аспектах. Особливо йдеться про гуманне ставлення до дерев, які "вмирають стоячи", своєчасно сигналі-зуючи про небезпеку тим, кому вони так віддано служать — людям великого міста.

Особливо бережно мешканці міста мають дбати про заповідні ділянки. Розрізняють такі категорії заповідних територій: заповідники, державні заказники, державні природні парки, пам'ятки природи, сади і парки як пам'ятки садово-паркової культури.

Рівень заповідання на територіях комплексних зелених зон міст не­значний. Це пов'язано насамперед з тим, що в окремих містах практично нічого заповідати, тому що внаслідок господарської діяльності знищені цінні корінні природні комплекси: ліси, луки, болота. В даний час виникає необхідність заповідання похідних насаджень, особливо культурфітоценозів, які відрізняються високою продуктивністю, стійкістю і естетичністю. Аналогічно природним, вони можуть також стати "еталонами" для фітомеліоративної діяльності.

Збереження і охорона. Завдання полягає в тому, щоб зберегти всі нині існуючі зелені насадження, оскільки незважаючи на статистично-звітне збільшення площ зелених насаджень, фактично їх площа на душу населення в ряді міст не зростає, а падає. Причиною є відчуження цих територій під будівництво: промислове, житлове, шляхове та ін.

Продовження життя. Тривалість життя дерев і чагарників різко скорочується. Тому турботою всіх городян повинні бути дерева-довгожителі як зразок великого життєвого біологічного ресурсу окремих деревних порід, який забезпечує "зв'язок часів".

Раціональне природокористування. Це ставлення насамперед до куль­тури міського природокористування. За нашими даними (Кучерявий, 1981), так звані зелені зони, висаджені на Україні в 50-60-х роках, до цього часу не перетворені в насадження загального користування — парки, сади, сквери, хоча в статзвітності значаться як землі загального користування. Не виправдана "закритість" деяких великих зелених масивів, які належать окремим відомствам і вважаються насадженнями спеціального призначення, що обмежує їх використання міським населенням. Потребують лісопаркової реконструкції лісопаркові госп­частини зелених зон міст, які не підготовлені до рекреаційного вико­ристання.

Збагачення видового складу дендрофлори (колекціонування). Пік колекціонування дендрофлори, наприклад у Львові, спостерігався в 50-60-ті роки (Кучерявий, 1981). В 70-80-ті роки мав місце спад цього процесу. Головною причиною була відсутність необхідних соціально-економічних умов: площа ботанічних і дендрологічних садів залишилась незмінною, ця діяльність не стимулювалась необхідним фінансуванням. Різко знизилась породна різноманітність вирощуваного посадматеріалу в декоративних розсадниках. Зменшився інтерес до колекціонування декоративних рослин у приватних осіб, про що свідчить відсутність у палісадниках заново висаджених екзотів. Виняток становлять сорти плодово-ягідних і гарноквітучих рослин, які поширюються в зв'язку з розвитком колективного садівництва.

Захист від шкідливих впливів міста. Якщо в недалекому минулому городяни захищали створені ними насадження від механічних пошкоджень (втім, у минулому столітті досить успішно, про що свідчать вуличні посадки того часу), то сьогодні слід захищати насадження насамперед від побічних дій людей: через промислові, комунальні та інші забруднення навколишнього середовища. Для збереження насаджень усіх поколінь необхідний новий потужний імпульс гуманізації природоохоронного мислення і широкий природоохоронний рух, який сьогодні прокладає собі шлях через застійну психологію.

Естетизація. Помічено, що зі зростанням естетичних якостей зеле­них насаджень зростає зацікавленість населення в їх охороні і збереженні. Це свідчить про ефективність гуманістичної дії, оскільки вона має генеруючий характер. Як свідчать спостереження, більше всіляких пошкоджень трапляється в погано організованих, мало декоративних насадженнях. Високодекоративні, високоестетичні насадження — зразки високорозвинутого культурного ландшафту, в якому відбулось накопичення багатьох художніх форм, створених у процесі його історичного розвитку, користуються шанобливим до себе ставленням і менше пошкоджуються.

Культ зелених насаджень. "Зелені насадження перетворились в одну з першочергових потреб городян; можна навіть говорити про "культ зелених насаджень" (Рагон, 1969). Культ насаджень — це вища форма гуманізації природоохоронної дії, яка залучає в цей процес широкі маси міського населення. Він потребує управління, тому що наявність великого бажання брати участь в озеленювальних роботах без професійної підготовки людей веде до стихійного створення зелених насаджень, які відрізняються низькими біологічними і декоративними якостями.

Процес гуманізації природоохоронної дії в умовах міста відбувається через пізнання тієї природи, з якою людина постійно зустрічається. Чим багатше природне оточення, тим ширша і глибша його пізнавальна функція.

В зв'язку з цим необхідно виділити основні категорії зелених наса­джень, які відіграють суттєву роль у природопізнавальній діяльності мешканців міст.

Ботанічні та інші сади. Лише в містах Західної України ця категорія насаджень представлена чотирма університетськими ботанічними садами Ужгорода, Чернівців, Львова (у Львові національного університету ім. І.Франка та Українського державного лісотехнічного університету). У Львівському медичному університеті є аптечний сад кафедри фармакогнозії. Сюди належать також дендропарки в лісопарковій зоні Львова (Соколовського у Винниківському лісопарку і сад Лапаївського лісництва), Сторожинецький дендропарк під Чернівцями. Закінчено проектування Ужгородського дендропарку. Аналогічні категорії насаджень (дендропарки) планується створити в Луцьку, Рівному, Тернополі, Івано-Франківську. В даний час ботанічні і дендрологічні сади слабо використовуються для розвитку пізнавальної діяльності міського населення, особливо молоді.

Заповідники, заказники, пам'ятки садово-паркової культури. На від­міну від попередньої категорії насаджень тут ведеться обмежена господарська діяльність і обмежене відвідування, головним чином науково-дослідного характеру. Пропаганду природоохоронних знань здійснюють музеї, виставки, організовані їх закладами.

Насадження навчальних і дошкільних закладів. У садах і парках закладів освіти зосереджена велика кількість представників дендрофлори, що дає змогу залучити дошкільників і молодь, яка вчиться, до пізнання флористичного багатства, активізувати пізнавальну діяльність.

Насадження загального користування. В міських парках, скверах і бульварах зосереджена основна кількість представників дендрофлори (Львів — 65%, Луцьк — 78, Рівне — 75, Тернопіль — 90, Івано-Франківськ — 93, Чернівці — 69, Ужгород — 62%). Подальше насичення видового і формового складу, а також архітектурно-художнє оформлення насаджень буде сприяти активізації пізнавальної діяльності міського населення, про що мають турбуватись озеленювачі.

Колекційні сади. До таких належать розарії, сирінгарії, карпатарії та інші спеціалізовані насадження, які сприяють пізнавальній і естетичній діяльності. Особливе місце належить садам безперервного цвітіння з їх багатим видовим складом і широкою гамою барв упродовж усього періоду вегетації.

Еколого-пізнавальні стежки. Ця нова категорія експозицій, яка фор­мується в основному в приміських лісопарках і лісах, націлена на краще пізнання природи місцевості, видової різноманітності аборигенної флори

в процесі туристсько-екскурсійної діяльності. Така стежка створена в першому в Україні екопарку, розташованому в глибині Південного жит­лового району Львова. Мета екопарку — підтримувати динамічну рівновагу біоценозів, які сформувалися в урбанізованих біотопах.

Дата добавления: 2014-01-04